ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2007 Справа № 3/210-07(35/92)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І. А. (доповідач)
суддів Тищик І.В., Чоха Л.В.
при секретарі судового засідання: Савін В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Мацегорін А.О. юрисконсульт, довіреність №368/10 від 29.12.06;
від відповідача: Гарбузенко О.В. юрисконсульт, довіреність №1970 від 03.10.06;
від відповідача: Задорожна І.О. представник, довіреність №928 від 15.03.06;
розглянувши апеляційну скаргу Міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі”, м.Дніпропетровськ,
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.07р. у справі №3/210-07 (35/92)
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ,
до Міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі”, м.Дніпропетровськ,
про стягнення 3810636,86грн. збитків від інфляції, 1166532,65грн. 3% річних
ВСТАНОВИВ:
В березні 2006 року Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі” про стягнення основного боргу за поставлений природний газ в розмірі 18420909,14грн., пені в розмірі 1737110, 15грн., штрафу в розмірі 1289463,64грн., інфляційних втрат в розмірі 3536884, 07грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 928412,84грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2006р. (суддя Широбокова Л.П.) по справі №35/92 в частині стягнення боргу 1700000,00грн. провадження у справі припинено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства „Дніпропетровські міські теплові мережі” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” борг 16633018,70грн., інфляційні втрати 351654,66грн., 3% річних 92300,22грн., пені 172732,20грн., витрати по сплаті держмита 24097,50грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 111,51грн. В решті позовних вимог відмовлено. Розстрочене виконання судового рішення на 10 місяців зі сплатою рівними частками з червня 2006р. по березень 2007р. включно по 1724970,56грн. щомісячно, не враховуючи витрат у справі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2006р. у справі №35/92 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2006р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2007р. у справі №35/92 касаційну скаргу позивача задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2006р. скасовано в частині зменшення 3% річних, втрат від інфляційних процесів та наданої розстрочки; справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду. В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишено без змін.
05.06.2007р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про збільшення позовних вимог і просив стягнути на користь дочірньої компанії “Газ України” з відповідача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 3 810 636,86грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1166532, 65грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2007р. у справі №3/210-07(35/92) позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3 232 707 грн. 08 коп. збитків від інфляції, 1 020 656 грн. 14 коп. 3% річних, 1198 грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита, 05 грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позовних вимог відмовлено. У клопотанні відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що господарським судом були не в повній мірі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2007р. по справі №3/210-07(35/92) в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір стягнення 3% річних і інфляційних витрат.
Позивач заперечує проти апеляційної скарги, зазначає, що господарський суд першої інстанції прийняв повністю обґрунтоване рішення, яке не порушує інтересів відповідача; оскільки 3% річних та інфляційні за своєю суттю не є штрафними санкціями, то суди не мають права зменшувати розмір вимог позивача в цій частині на підставі ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач на виконання умов договору від 31.12.2003р. №06/03-3936-ТЕ-4 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій передав Відповідачу у січні 2004р. - грудні 2004р. природний газ в об’ємі 274 483,052тис. м3, на загальну суму 57 641 438,86грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.
Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ проводиться грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця.
Відповідач свої зобов’язання виконав частково, заборгованість на 18.05.2006р. (винесення рішення господарським судом Дніпропетровської області по справі №35/92) становила 16 633 018,70грн.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актив цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2006р. у справі № 35/92 в частині стягнення з Міського комунального підприємства „Дніпропетровські міські теплові мережі” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 16633018,70грн. основного боргу та 172732,20грн. пені набрало законної сили.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що рішенням господарського суду від 18.05.2006р. по справі №35/92 було розстрочене виконання рішення суду, Відповідач на виконання рішення суду у період наданої розстрочки сплатив 16633018,73грн., Позивач помилково провів розрахунки з урахування вимог про стягнення 87890,46грн. (рішенням суду встановлено, що вони нараховані безпідставно), Позивач розрахунки збитків від інфляції провів з нарахуванням збитків за наступний місяць на сам борг та збитки від інфляції за попередній місяць (нарахував збитки на збитки), суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що вимоги Позивача про стягнення збитків від інфляції та 3 % річних після 18 травня 2006р. задоволенню не підлягають, суму 87890,46грн. слід зняти із залишку боргу починаючи з лютого 2004р.
З урахуванням матеріалів справи, враховуючи дату звернення з позовом до суду, наявність боргу, вимоги закону, індекс інфляції за відповідний період, кількість днів прострочення платежу, суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з Міського комунального підприємства „Дніпропетровські міські теплові мережі” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” збитки від інфляції в розмірі 3 232 707,08грн. та 3% річних в розмірі 1 020 656,14грн.
Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі на повторне стягнення з нього інфляційних та 3% річних слід зазначити, що ці твердження не відповідають дійсності. Як вбачається з тексту рішення, суд першої інстанції, керуючись правом, наданим ст.83 Господарського процесуального кодексу України, самостійно перерахував розмір заявлених до стягнення інфляційних та 3% річних, врахував оплату, здійснену Відповідачем в сумі 15 992 122,61грн. та 640 896,12грн., відняв від суми боргу з урахуванням індексу інфляцій суми виплачені Відповідачем.
Щодо зауважень скаржника на необхідність зменшення розміру суми інфляційних та 3% річних, а також на незазначення судом першої інстанції в рішенні правової природи цих стягнень слід зауважити наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, ст. 233 Господарського кодексу України надає право суду зменшувати тільки штрафні санкції.
Аналогічний зміст містить п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Втрати від інфляційних процесів та 3% річних, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, являються платою саме за користування чужими грошовими коштами, а не штрафними санкціями за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.
Зазначена відповідальність відноситься до інших засобів захисту цивільних прав. Втрати від інфляційних процесів та 3% річних - це окремий, самостійний спосіб захисту цивільних прав.
На відміну від штрафних санкцій, основною метою, яких є отримання кредитором додаткових коштів від боржника за порушення останнім зобов'язання, попередження порушення за рахунок застосування майнових стягнень, метою такого виду відповідальності як стягнення інфляційних та 3% річних є відновлення попереднього майнового стану кредитора.
Оскільки обов'язок сплатити інфляційні втрати та 3% річних не є штрафної санкцією суд першої інстанції вірно відмовив Відповідачу в зменшенні розміру інфляційних та 3% річних.
Таким чином, апеляційна скарга не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2007 року у справі №3/210-07(35/92) залишити без змін, а апеляційну скаргу Міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя І.В. Тищик
Суддя Л.В. Чоха