Справа №  2-1301/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ИМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08 вересня 2010  року             Київський районний суд м. Сімферополя у складі

головуючого –судді Чумаченко Р.Д.

при секретарі – Алієвій І.Р..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідачів. В обґрунтування якого вказує, що 13 жовтня 1999 року за договором купівлі-продажу нею було придбане домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 Згодом нею були зібрані всі погоджувальні документи, необхідні для виділення у власність земельної ділянки на якій розташоване зазначене домоволодіння,  зроблена геодезична зйомка для визначення меж земельної ділянки,   що виділяється в приватну власність.   З боку суміжних землекористувачів, по певних межах земельного відведення, була отримана згода і ніяких претензій не поступало.

 Рішенням  № 405 від 27 березня 2002 року  28 сесії 23  скликання міської ради м. Сімферополя було затверджене рішення виконкому Сімферопольської міської ради № 246 від 22  лютого 2002 року «Про передачу ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки загальною площею 0.0609 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку».

 У виділені їй 0.0609 га земельної ділянки включені додаткові 0.0222 га земель, які по генплану були нерозподіленими і необхідні їй для обслуговування житлового будинку і будівництва каналізаційного стоку по санітарних нормах.

  На підставі вказаного рішення 5 червня 2002 року був виданий Державний акт на право приватної власності на землю, про що зроблений запис в книзі реєстрації державних актів за № 75.

  Проте, 0.0222 га земельної ділянки тих, що належать їй на праві приватної власності самовільно зайняті відповідачами, які обгородили та стали використовувати їх для здійснення ремонту автомашин і звалища металобрухту. У добровільному порядку звільнити незаконно зайняту земельну ділянку     категорично  відмовляються.

Позивачка також вказує, що з а фактом перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить  їй на праві приватної власності, в період з травня 2002 року по 9 квітня 2003 року вона зверталася в різні державні інстанції, з яких одержані відповіді про
визначення строки для усунення порушень земельного законодавства з боку ОСОБА_3      та залучення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за незаконне користування чужою земельною ділянкою. Проте, відповідачі ігнорують виписані розпорядження. Вирішити спір мирним шляхом не надається можливим.

            Крім того, позивачка стверджує, що незаконні дії відповідачів заподіюють їй моральні страждання, які    виражаються    в    наступному. Істотно змінився   її звичний спосіб    життя, оскільки вона позбавлена можливості вести   нормальний устрій життя. Виділені  їй додаткові 0.0222 га. земельної ділянки знаходяться попереду її домоволодіння, які відповідачі  обгородили колючим дротом.  З, вікон її будинку відкривається вигляд на звалище, влаштоване відповідачами на самовільно захопленій ділянці. Це вищевикладене викликає у неї і членів її сім'ї відчуття дискомфорту і незручності, сорому перед людьми, що приходять до них. Також використання відповідачами прилеглої до її будинку території як в'їзд для вантажного транспорту, викликає відчуття страху за своє життя та близьких людей, що проживають разом з нею. Вихлопні гази та пил, піднятий колесами автомашин, що проїжджають до відповідачів, поступає і осідає в будинку, що   створює    антисанітарну обстановку. Більш того, під вікнами її будинку токарний верстат, бетономішалка, зварювальний апарат, які створюють великий шум і позбавляють  можливості нормально відпочити після роботи.  

Відповідач ОСОБА_3  неодноразово ображав її та членів її сім'ї.   По   даному   факту  нею була   подана   заява дільничному інспектору, за результатами розгляду якої останній був попереджений про відповідальність за вчинення протиправних дій. Моральну шкоду оцінила в 5000 грн.

Просить  усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить їй на праві приватної власності, з боку відповідачів шляхом знесення огорожі та     вивезення майна з її території. Стягнути солідарно з відповідачів на її користь у відшкодування моральної шкоди  5000 грн., а також понесенні судові витрати, в тому числі з приводу звернення до адвоката.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримка в повному об'ємі.

           Відповідач ОСОБА_3 , що діє також в інтересах ОСОБА_2  на підставі довіреності, проти позову заперечував в повному об'ємі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Крім того, стверджує, що позивачка надала в Сімферопольську міську раду завідомо підроблені документи на підставі яких отримала Державний акт від 0 5 червня 2002 року. Надав на адресу суду письмові заперечення.

           Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

           Судовим розглядом встановлено, що позивачка на підставі договору купівлі-продажу від 1 3.10.1999р., посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу, реєстровий номер 1403, придбала у ОСОБА_5  домоволодіння  АДРЕСА_1

  Земельна ділянка у розмірі 0,0360 га, на якій розташований житловий будинок, був раніше переданий в користування ОСОБА_5  для будівництва житлового будинку на підставі рішення виконавського комітету Сімферопольської міської ради № 1934 від 10.11.1995р.

  Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України (у редакції 1990р.), що діяв на момент придбання позивачкою житлового будинку, під час переходу права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами до набувальника переходить право власності або право користування земельною ділянкою в розмірах, вказаних в ст. 67 цього Кодексу.

  Згідно ч. 2 ст. 67 ЗК України (1990р.) для будівництва і обслуговування житлового будинку громадянам виділяються земельні ділянки в міських населених пунктах в розмірі до 0, 1 га.

  Порядок передачі земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку регламентувався на той момент ЗК України(1990р.) -ст. 17.

  Відповідно до вищезгаданих норм ОСОБА_1. пода ла заяву про відведення їй земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння,  що належить їй на праві власності, та виділення додаткової земельної ділянки для обслуговування житлового будинку. Її заяву було зареєстровано у виконавчому комітеті Сімферопольської міської ради 23.03.2001р. вх. № 1316.

Пунктом 2 Перехідних положень ЗК України (2001р.) встановлено, що клопотання і заяви про відведення земельних ділянок, не дозволені на момент вступу у силу цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції в порядку і з дотриманням вимог цього Кодексу.

  ЗК України (2001р.) містить норми, аналогічні нормам ЗК України (1990р.), щодо можливості виділення у власність громадянам земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку (ст. 40), нормам виділення таких земельних ділянок (п. «г» ч. 1 ст. 121), компетенції органів місцевого самоврядування про передачу громадянам у власність земельних ділянок, що знаходяться в комунальній власності (п. «б» ч. 1 ст. 12).

  Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 22.02.2002р. № 246, затвердженим рішенням сесії Сімферопольської міської ради від 27.03.2002р.№  405, ОСОБА_1. була виділена в приватну власність земельна ділянка у розмірі 0,0609 га, з яких 0,0360 га зайнято під будинок і господарські споруди, а решта частка земельної ділянки у розмірі 0,0249 га виділена додатково для обслуговування житлового будинку із земель, що належать Сімферопольському міськради, які по генплану були не розподіленими.

  Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України (2001р.) документом, що засвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт про право власності на земельну ділянку.

  Порядок видачі державних актів про право власності на земельну ділянку в 2002 році регламентувався Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів про право приватної власності на землю, праві колективної власності на землю, праві власності на землю і праві постійного користування землею, договорів про право тимчасового користування землею (зокрема на умовах оренди) і договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів України від 04.05.1999р. № 43 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції від 04.06.1999 року за №354/3647.

  Державний акт про право власності на земельну ділянку 11-КМ № 063660 був виданий ОСОБА_1.  05.06.2002р. з дотриманням всіх вимог, передбачених вищезгаданою Інструкцією, про що був зроблений запис в книзі реєстрації державних актів за №75.

  У зв'язку з введенням автоматизованої системи державного земельного кадастру і привласненням земельним ділянкам кадастрових номерів відповідно до вимог Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174 і зареєстрованого в Мінюсті 25.07.2003 за № 641/7962, а також згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. № 449, державні акти про право власності на земельну ділянку старого зразку є такими, що діють і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян.

  На підставі заяви ОСОБА_1 від 19 травня 2004 року в Сімферопольське міське управління земельними ресурсами держакт про право власності на земельну ділянку 11-КМ № 063660 від 05.06.2002р. був замінений Державним актом нового зразку КМ № 145000 від 07.06.2004р., за реєстровим номером № 463 –к.

  Таким чином, право власності на земельну ділянку площею 0,609 га, розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Симєїзькая, 4, придбано і оформлено ОСОБА_1  у встановленому законом порядку.

  Затвердження відповідачів про те, що право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 порушене, не має під собою підстав. У документах, представлених останньою не підтверджується факт передачі їй в користування або власність у встановленому законом порядку земельної ділянки, яка була передана додатково позивачці площею 0,0249 га.

  Той факт, що в 1997 році ОСОБА_2 подавалися документи у виконком Сімферопольської міської ради і складалася відповідна технічна документація, ще не підтверджує факт оформлення права власності на земельну ділянку, у передбаченому законом порядку.

  Тим більше, в перебігу чотирьох років з 1997 по 2001 роки ОСОБА_2 так і не були оформлені документи, підтверджуючі право власності на земельну ділянку, ні вона особисто, ні по представництву її інтересів ОСОБА_3 не зверталися за захистом своїх інтересів в суд. Лише після того, як ОСОБА_1. стала оформляти в 2001 році у встановленому законом порядку документи на земельну ділянку площею 0, 609 га, розташовану під домоволодінням, що належить їй на праві власності, і прилеглої території по АДРЕСА_1, з боку відповідачів  почалися претензії, наслідком яких було перешкода в користуванні земельною ділянкою площею 0,222 га, що належить на праві власності ОСОБА_1.

  Доводи відповідачів про те, що вони законно володіють спірною ділянкою на підставі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя у справі № 2-3283/2002 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 22.02.2002р. № 246, є необґрунтованим. Оскільки згідно ст. 61 ч. 2 ЦПК України мають силу доказів тільки ті обставини, які підтверджені рішенням у цивільній справі, що вступило в законну силу. Вказане рішення було скасовано ще ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10.11.2003р., після чого справа пройшла різні судові інстанції, але так і не було підтверджене право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку 0, 948 га, в які входить і спірна ділянка площею 0, 264 га.

  За захистом своїх інтересів ОСОБА_1. зверталася в різні інстанції, що підтверджується: вказівкою Сімферопольського міськуправління по земельних ресурсах від 31 .05.2002г. N 86 Про усунення порушень земельного законодавства ОСОБА_2 в 30-ти денний термін (ас.15); листом начальника інспекції держархбудконтролю м. Сімферополя від 05.06.2002 року за №206/18, у якому повідомляється про залучення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ст.97КУпАП(ас.18);   листом заступника голови Ради з питань діяльності виконавчих органів Ради  від   05.06.2002р. №0222/С-394, у якому повідомляється, що за фактом самовільного заняття земельної  ділянки ОСОБА_2 видане розпорядження відділу архітектури від 28.05.2002р. №172 і матеріали направлені в Управління земельних ресурсів та Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим для вживання заходів відповідно до чинного
законодавства, а також роз'яснено право звернення в суд за захистом своїх інтересів
(ас. 19) та ін. листами.

 В  порядку ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що вступила в законну силу, не підлягають доведенню при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, відносно якої встановлені ці обставини.

  Так, рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 24 жовтня 2006 року у цивільній справі №2-260/06 за позовом прокурора м. Сімферополя на користь держави в особі Сімферопольської міської ради до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про примусове звільнення земельної ділянки, позов був задоволений, відповідачі зобов'язані звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0296 га, що належить територіальній громаді в особі Сімферопольської міської ради, розташованої за адресою в м. Сімферополі по вулиці Симєїзькій, шляхом знесення огорожі, повернути земельну ділянку власнику - Сімферопольській міській раді в придатному до використання стані. У мотивувальній частині вказано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 самовільно захопили  земельну ділянку площею 0, 0222га, що належить на праві власності ОСОБА_1.  Дане рішення було оскаржене ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в апеляційному та касаційному порядку, але ухвалами апеляційної інстанції від 22.01.2007 року та касаційної інстанції від 05.12.2007 року скарги відхилені.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили,.. обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, відносно якої ухвалений вирок з питань, чи мали місце ці дії і чи здійснені вони цією особою.

  Так, вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 27 лютого 2007 року у кримінальній справі №1-34/07 ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, тобто самоправства, що виразилося в самовільному захопленні земельної ділянки площею 0, 0264 га, що належить на праві власності ОСОБА_1.. Даний вирок залишений без змін апеляційною та   касаційною  інстанцією, набрав законної сили.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою, з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,  шляхом  знесення огорожі та вивозу  майна з її території є  обґрунтованими , такими що підлягають задоволенню в повному об'ємі.

Також обґрунтованими суд вважає вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди, але частково в сумі  2000 грн., оскільки протягом тривалого часу позивачка не може на свій розсуд використовувати належну їй на праві власності земельну ділянку. Змушена була звертатися у різні інстанції за захистом своїх прав. Крім того, влаштування на незаконно захопленій відповідачами земельній ділянці звалища металобрухту, а також постійні образи з боку останніх, наявність яких підтверджується матеріалами справи, на думку суду є достатнім доказом того, що позивачу були заподіяні моральні страждання, остання мала застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя.

  Згідно ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням характеру заподіяних фізичних і моральних страждань, інших негативних наслідків.

Також підлягають частковому задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат пов’язаних із наданням юридичної допомоги. З наданих суду квитанцій та процесуальних документів, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідачів на користь позивачку у відшкодування понесених нею витрат в сумі 700грн.

        На підставі викладеного, ст. 67 ЗК України ( 1990р.)., ст. ст. 12, 121, 126 ЗК України ( 2001р)., керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61 , 88. 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

      Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

      Зобов’язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні  земельною ділянкою  площею 0,0264 га., що розташована за адресою АДРЕСА_1 яка належить їй на праві власності, шляхом знесення забору  та вивозу сміття та майна з її території.

       Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування  моральної шкоди 2000 грн. та надання послуг адвоката  700 грн. Разом 2700грн. ( дві тисячі сімсот гривен).

      В решті частки позовних вимог відмовити.

      Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в доход держави по 8,50 грн. судового збору та 18,50 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                        Р.Д. Чумаченко