Справа № 2-569/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

  25 жовтня 2010 року Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:   головуючого судді  - Єрохіної І.В.,  

              при секретарі            - Олевському О.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чорноморське цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку “Промекономбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного АТ КБ «Промекономбанк» , третя особа ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсним, суд  

ВСТАНОВИВ:

Позивач  ВАТ КБ «Промекономбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі  1520503 грн. 66 коп., мотивуючи вимоги тим, що 07.03.2008 року між позивачем  ПАО КБ «Промекономбанк» в особі виконуючого обов’язки директора Краматорської філії ВАТ КБ «Промекономбанк» ОСОБА_4, діючого на підставі доручення та відповідачем ОСОБА_2  було укладено Кредитний договір № 02639 ЗЛ від 07.03.2008 року , згідно з яким відповідачу був наданий кредит в сумі 200 000,00 доларів США на термін до 01.03.2018 зі сплатою 14,5 % річних, та комісій, визначених п. 1.2 та 2.8 кредитного договору. Згідно п.п. 2.7 Кредитного договору відповідач зобов’язався  щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за  звітним згідно Графіку, вказаному в додатку до договору  здійснювати повернення кредитних коштів. В якості забезпечення відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісій, штрафів, а також інших витрат було укладено договір іпотеки № 09/08/ I від 11.03.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 2237, згідно якого майновим поручителем ОСОБА_1 в іпотеку банку було передано належне йому на праві приватної власності нерухоме майно – житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що знаходиться за цією ж адресою, площею 0,11 га. У випадку порушення відповідачем умов кредитного договору, банк на власний розсуд має право вимагати дострокового повернення кредиту, стягнути заборгованість за кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідач ОСОБА_2  прийняті на себе зобов’язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконав, внаслідок чого заборгованість перед банком позивачем не погашена та складає в гривневому еквіваленті 1 520 503 грн. 66 коп., з яких 1 148 554 грн. 23 коп. – тіло кредиту та 371 949 грн. 43 коп. – відсотки за користування кредитом. Просить стягнути заборгованість за кредитом та звернути стягнення на предмет іпотеки, також стягнути судові витрати.  

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6  звернулась   до суду  із зустрічним  позовом   до банку  в   якому   просила   суд   визнати     недійсними:  

- кредитний  договір  №  № 02639 ЗЛ від 07.03.2008  укладений   між банком  та ОСОБА_2  

- іпотечний   договір  № 09/08/ I від 11.03.2008 року  зареєстрований   в реєстрі   за  №  2237, який   укладений  між  банком  та  ОСОБА_1  

Стягнути  з банка  судові  витрати. Свої вимоги мотивує тим, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії, яку банк не мав під час укладення договору. Крім того, положення щодо обов’язкового вираження зобов’язання в грошовій одиниці України – гривні, передбачено ст.. 524 ЦК України. Також, на день укладення кредитного договору курс іноземної валюти складав 5,05 грн. за 1 долар США, а на сьогоднішній день становить 7,93 грн. за 1 долар США, у зв’язку з чим, існує істотна зміна становища щодо виконання боржником боргових зобов’язань за кредитним договором, значно зросла сума боргу, якій необхідно сплачувати, та погіршився його фінансовий стан.  

Представник позивача  ОСОБА_7 в судовому засіданні уточнив позовні вимоги. Додав, що ПАТ КБ «Промекономбанк» утворено без обмеження строку діяльності в результаті перетворення ВАТ КБ «Промекономбанк» згідно із рішенням Загальних зборів акціонерів (протокол № 1 від 10.03.2010 року). Пояснив, що  внаслідок істотного порушення відповідачем умов договору, банк звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки. 15.05.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу біло вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки. 06.10.2009 року виконавчий напис був переданий на примусове виконання до ВДВС, у зв’язку з чим, державним виконавцем був накладений арешт на предмет іпотеки. 28.10.2009 року державним виконавцем було призначено експерта для участі у виконавчому провадженні для визначення ринкової вартості арештованого майна. 01.12.2009 року позивач доручив реалізацію арештованого майна Кримської філії ТОВ «ЮНОР». Відповідно до повідомлення  Кримської філії ТОВ «ЮНОР» від 31.03.2010 року прилюдні торги з реалізації арештованого майна не відбулись. Відповідно до повідомлення від 14.05.2010 року повторні прилюдні торги  не відбулися в зв’язку з відсутністю зареєстрованих покупців. 17.08.2010 року ВДВС Чорноморського РУЮ на адресу банку надійшла пропозиція щодо прийняття в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом непроданого арештованого майна вартістю 1 403 300 грн. Позивач виявив бажання залишити за собою арештоване майно в рахунок погашення боргу, про що повідомив листом від 26.08.2010 року. 26.08.2010 року  був складений акт нездійсненої реалізації арештованого майна та винесено постанову про передачу майна стягувану. 06.09.2010 року  державним нотаріусом було видано свідоцтво про власність та видано витяг з реєстру правочинів. 28.09.2010 року КРП БТІ м. Євпаторія зареєструвало право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, площею 465,6 кв.м. за банком – позивачем. Відповідач ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про визнання протиправним та скасування постанови державного виконавця від 26.08.2010 року, але постановою суду від 12.10.2010 року йому було відмовлено.

      Враховуючі, що заборгованість за кредитом складала 1 520 503  грн. 66 коп., але звернуто стягнення на предмет іпотеки, вартістю 1 403 300 грн., різниця непогашеної заборгованості складає 117 203 грн. 66 коп., яку просить стягнути, також судові витрати.

    Щодо зустрічного позову, то представник позивача зустрічний позов не визнав, та пояснив, що ПАТ КБ «Промекономбанк» - є комерційним банком з іноземним капіталом, діє на підставі Статуту. Банк має банківську ліцензію та відповідний дозвіл на здійснення банківських операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а тому мав право видавати кредити в іноземній валюті. Просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала, пояснила згідно до вищевикладеного, просила в позові банку відмовити та задовольнити зустрічний позов.  Пояснила, що постанова Чорноморського райсуду від 12.10.2010 року не була оскаржена.

Суд    вислухавши пояснення   представника  позивача, представника відповідача, дослідивши   матеріали  справи, вважає  що   позов   підлягає   задоволенню, а   в   задоволенні   зустрічного  позову  слід  відмовити  з наступних   підстав.  

Судом встановлено, що 07.03.2008 року між позивачем  ПАО КБ «Промекономбанк» в особі виконуючого обов’язки директора Краматорської філії ВАТ КБ «Промекономбанк» ОСОБА_4, діючого на підставі доручення та відповідачем ОСОБА_2  було укладено Кредитний договір № 02639 ЗЛ від 07.03.2008 року , згідно з яким відповідачу був наданий кредит в сумі 200 000,00 доларів США на термін до 01.03.2018 зі сплатою 14,5 % річних, та комісій, визначених п. 1.2 та 2.8 кредитного договору (а.с.11-13). Згідно п.п. 2.7 Кредитного договору відповідач зобов’язався  щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за  звітним згідно Графіку (а.с. 14-15), вказаному в додатку до договору  здійснювати повернення кредитних коштів. В якості забезпечення відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісій, штрафів, а також інших витрат було укладено договір іпотеки № 09/08/ I від 11.03.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 2237 (а.с. 16-20), згідно якого майновим поручителем ОСОБА_1 в іпотеку банку було передано належне йому на праві приватної власності нерухоме майно – житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що знаходиться за цією ж адресою, площею 0,11 га. У випадку порушення відповідачем умов кредитного договору, банк на власний розсуд має право вимагати дострокового повернення кредиту, стягнути заборгованість за кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідач ОСОБА_2  прийняті на себе зобов’язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконав, внаслідок чого заборгованість перед банком позивачем не погашена та складає в гривневому еквіваленті 1 520 503 грн. 66 коп., з яких 1 148 554 грн. 23 коп. – тіло кредиту та 371 949 грн. 43 коп. – відсотки за користування кредитом. Пунктом 3.2.2  кредитор має право  достроково стягнути заборгованість за Кредитним договором у випадку порушення позичальником умов договору, при наявності заборгованості по відсотках за користування кредитом та при виникненні простроченої заборгованості по кредиту більш двох місяців.  

Згідно ч.2 ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.  

Матеріалами справи підтверджено волевиявлення сторін договору на надання та отримання кредиту в іноземній валюті.  

Відповідач ОСОБА_2 припинив виконання зобов’язань щодо повернення кредиту та відсотків. Відповідачем не спростовано наявність заборгованості за Кредитним договором.  

    В судовому засіданні   встановлено, що в  якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов’язань був, укладений договір іпотеки № 09/08/ I від 11.03.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 2237 (а.с. 16-20), згідно якого майновим поручителем ОСОБА_1 в іпотеку банку було передано належне йому на праві приватної власності нерухоме майно – житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що знаходиться за цією ж адресою, площею 0,11 га.

Згідно  ст.  526 ЦК  України, зобов’язання  має  виконуватися  належним  чином   відповідно  до   умов  договору  та вимог  цього  Кодексу, інших  актів  цивільного  законодавства, а  за   відсутності   таких  умов  та  вимог – відповідно  до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших вимог, що  звичайно ставляться.  

Згідно ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  

Згідно положень ч.2 ст. 1050 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів відповідно до ст.1048 ЦК України.  

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.  

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають зобов’язання щодо погашення заборгованості за кредитом, яка складає 1 520 503 грн. 66 коп.

Але, судом встановлено, що внаслідок істотного порушення відповідачем умов договору, банк звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки та 15.05.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу біло вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки. 06.10.2009 року виконавчий напис був переданий на примусове виконання до ВДВС, у зв’язку з чим, державним виконавцем був накладений арешт на предмет іпотеки. 31.03.2010 року та 14.05.2010 року прилюдні торги з реалізації арештованого майна не відбулись, у зв’язку з чим 17.08.2010 року ВДВС Чорноморського РУЮ на адресу банку надійшла пропозиція щодо прийняття в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом непроданого арештованого майна вартістю 1 403 300 грн. Позивач виявив бажання залишити за собою арештоване майно в рахунок погашення боргу, про що повідомив листом від 26.08.2010 року. 26.08.2010 року  був складений акт нездійсненої реалізації арештованого майна та винесено постанову про передачу майна стягувану. 06.09.2010 року  державним нотаріусом було видано свідоцтво про власність та видано витяг з реєстру правочинів. 28.09.2010 року КРП БТІ м. Євпаторія зареєструвало право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, площею 465,6 кв.м. за банком – позивачем. Враховуючи те, що заборгованість за кредитом складала 1 520 503  грн. 66 коп., але звернуто стягнення на предмет іпотеки, вартістю 1 403 300 грн., різниця непогашеної заборгованості складає 117 203 грн. 66 коп., яку, на думку суду, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 Відповідач ОСОБА_1 оскаржував в судовому порядку постанову ВДВС від 26.08.2010 року щодо передачі предмету іпотеки банку, але постановою Чорноморського райсуду від 21.10.2010 року в задоволенні позову було відмовлено у визнанні протиправною та скасування постанови державного виконавця. Постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.  

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.  

Звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає діючому законодавству.

Не підлягають  задоволенню позовні  вимоги   позивачів  по   зустрічної   позовної  заяви   про   визнання   кредитного договору, договору   іпотеки  недійсними  з наступних підстав.  

В судовому засіданні   встановлено, що   згідно Статуту ПАБ КБ «Промекономбанк» в редакції від 23.07.2010 року вбачається, що період  укладення кредитного договору з відповідачем назва позивача була ВАТ КБ з іноземним капіталом «Промекономбанк» (а.с. 99), який мав банківською ліцензією   та   отриманий  дозвіл, згідно якого банку  надане   право    здійснювати   банківські   операції  визначені    п.п.  1-4 частини   другої  та частини   четвертої ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (а.с. 94-95). Згідно з додатком до дозволу (а.с. 96) банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.  

Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.  

    Позивачі за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог посилаються на Декрет Кабінету Міністрів від 19.02.1993року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» відповідно до ч.2 ст.5 якого комерційним банкам ті іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій потребується наявність генеральної, а у встановлених випадках – індивідуальної ліцензії Національного банку України.  

Разом з тим, згідно до частини 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів від 19.02.1993року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують в тому числі операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.  

Позивачами за зустрічним позовом не викладено обставин і не надано доказів обставин, які б свідчили про те, що договори, які укладалися між ними та ПАТ КБ «Промекономбанк» потребують індивідуальної ліцензії. Також не наведено існуючої в законодавстві норми, яка б містила обмеження щодо терміну надання та сум кредитів в іноземній валюті фізичним особам-резидентам, чи необхідності отримання будь-якою із сторін кредитних договорів індивідуальної ліцензії на отримання кредиту в іноземній валюті.  

Кредитний договір вважається укладеним з моменту погодження всіх вищезазначених суттєвих умов. Сторони зафіксували свою згоду щодо узгодження ними всіх суттєвих умов договору.  Укладаючи договір, позичальник не знаходився під впливом омани, насильства, погрози та інше. Позичальник надав всі необхідні документи, з яких випливає, що він просив надати йому кредит саме в іноземній валюті.

Суд вважає, що  висновок Позивачів за зустрічним позовом  про обов’язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті є безпідставним. Статтею 19 Конституції України встановлено правовий порядок в Україні, який ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.  

Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, Банк  не має зобов’язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам. Зазначений висновок також підтверджений самим Національним банком, який у своїх листах №28-313/2178 від 29.05.2001р. та №13-210/7871-22612    від   07.12.2009року  з посиланням на норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що надання кредиту в іноземній валюті було здійснене  відповідно до вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим відсутні підстави про задоволення зустрічного позову.  Публічне акціонерне товариство КБ «Промекономбанк» на час укладення з відповідачем кредитного договору та надання йому  позики у іноземній валюті у доларовому еквіваленті діяв в межах своєї компетенції на підставі ліцензії та діючого законодавства, яке регулює банківську діяльність.  

Укладаючи кредитний договір про отримання позики у доларовому еквіваленті відповідач діяв  на свій страх та ризик, оскільки офіційний курс гривні  до іноземних валют, зокрема до курсу долара США не є стабільним та  встановлюється щоденно Національним Банком України за погодженням Кабінету Міністрів України відповідно до ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».  Курси іноземних валют не є фіксованими, що є загальновідомим фактом.

    Крім того, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, відповідачі не звертались до банку з письмовими заявами про пролонгацію кредитного договору, з заявами про надання кредитних канікул, про зменшення кредитної загрузки за кредитним договором.

    На підставі вищевикладеного, зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст.88 ЦПК України підлягають солідарному стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.  

            Керуючись ст. 3, 7, 10, 11, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 525, 526, 553, 554638, 1046, 1049, 1054ЦК України, суд    

ВИРІШИВ:

            Позов публічного акціонерного товариства КБ «Промекономбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. В зустрічному позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства КБ «Промекономбанк» про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними – відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_2, проживаючого по АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства КБ «Промекономбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 117 203 грн. 66 коп., судові витрати: судовій збір 1700 грн., та витрати на ІТЗ 120 грн., а всього 119 023 грн. 66 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим в 10-денний строк з дня проголошення рішення.  

 Головуючий суддя                                                                   Єрохіна І.В.