Справа  №2-2070/10

                                                                                       РІШЕННЯ

                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

    головуючого судді - Прасолова В.М.    

    при секретарі - Горбуновій Л.С.

    за участю позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

    за участю відповідачки – ОСОБА_3

    за участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4

    за участю представників позивачки ОСОБА_2 –  ОСОБА_5

    за участю представника відповідачки – ОСОБА_6    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконкому Саксаганської районної у місті ради   про встановлення факту прийняття спадщини, витребування майна та визнання права власності на спадкове майно, суд, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

    Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3, в якому початково просили: витребувати у відповідачки квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7  та  зобов'язати   відповідачку  передати   позивачам   спірну квартиру; визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 право власності на   квартиру   АДРЕСА_1.

Змінивши позовні вимоги просять: визнати факт, що за життя ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1; визначити, що частки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_1, кожного окремо становить 1/3 частка; витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1; ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2 кожному окремо, право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, та визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, кожним окремо, право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування зміненого позову наводять наступне. Згідно свідоцтва про право власності на житло від 15 вересня 1995 року, виданого УЖКХ міськвиконкому Криворізької міської Ради вони, позивачі, та ОСОБА_7 мали у власності квартиру АДРЕСА_1. Спірна квартира була зареєстрована в КП ДОР "Криворізьке БТІ" на власності. В 1999 році не мешкали в спірній квартирі.   За час відсутності спірна квартира вибула з їх володіння не з їхньої волі. Постановою Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг від 29 січня 2010 року встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 використовуючи фальшиві документи: довіреності з Криворізького слідчого ізолятору від імені ОСОБА_2 та від імені ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу від 17.11.1999 року, згідно якого продали спірну квартиру ОСОБА_9 Цей договір посвідчений, Літвіновою І.І., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, реєстр 3977. По цій справі вони, позивачі та ОСОБА_12 були визнані потерпілими. Згідно постанови суду, кримінальна справа по звинуваченню ОСОБА_8, ОСОБА_9 припинена у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Тобто, цією постановою від 29 січня 2010 року встановлений факт незаконного позбавлення їх, позивачів та ОСОБА_7 спірної квартири. Спірна квартира далі була ОСОБА_9 продана ОСОБА_13 17 грудня 1999 року згідно договору купівлі-продажу, який посвідчений, Літвіновою І.І., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, реєстр 4134. 22 січня 2000 року на Криворізькій філії Універсальної Товарної Біржі "Нерухомість Н" за № 9 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Всі ці угоди вважають недійсними. Вони, позивачі та ОСОБА_7 є дійсними власниками квартири. На теперішній час правовстановлюючі документи на спірну квартиру оформлені на ОСОБА_14, яке там і мешкає. Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до ч. З ст. 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена. Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача. За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди. Разом з тим частиною третьою ст.216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Такі особливі умови застосування правових наслідків недійсності угоди відчуження майна, укладеної особою, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, передбачені ст. 388 ЦК України. Зі змісту ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України вбачається, що на угоди, укладені з порушенням вимог закону, не застосовуються загальні положення недійсності угод, крім наслідку визнання такої угоди недійсною. Такі наслідки не можуть бути застосовані й у випадку оспорювання дійсності угоди заінтересованою особою, яка не була стороною угоди. Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом зазначених правових норм суд повинен установити, що майно вибуло з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин; що набувач придбав це майно за відплатним договором і що він не знав і не міг знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. В ході розслідування кримінальної справи доведено, що спірна квартира вибула з володіння позивачів, поза їх волею. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача). У разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна. Такі витрати має бути стягнено зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину. ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Отримати спадщину можливо тільки через визнання такого права власності судом за померлим. ОСОБА_7 є рідним братом їх, позивачів. Згідно ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри, спадкоємців першої черги у ОСОБА_7 не має. Грати і сестри є спадкоємцями померлого незалежно від того, чи є вони повно рідні(мають обох спільних батьків чи неповно рідні(мають спільного батька або спільну матір). Згідно ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини. Вони, позивачі, вважають, що строк для прийняття спадщини пропущений з поважної причини, так як квартира вибула з їх володіння поза їх волею. Згідно ст.1267 України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Під час розгляду справи в якості третіх осіб без самостійних вимог зі сторони відповідачки притягнуті ОСОБА_9 та ОСОБА_13

Під час розгляду справи в якості співвідповідача притягнутий виконком Саксаганської районної у місті ради.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав повністю, та надав пояснення, в яких підтвердив зміст позову. Крім того пояснив, що на час смерті ОСОБА_7 дітей у останнього не було, батьки померли. Його, позивача, батьками є ОСОБА_16 та ОСОБА_17 Коли батьки розірвали шлюб не знає. Про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 не звертався, померлий заповіту не залишав. На час смерті ОСОБА_7 проживав разом з ним, позивачем. Змінювати, доповнювати, уточнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

Позивачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала повністю, та надала пояснення, в яких підтвердила зміст позову. Змінювати, доповнювати, уточнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, підтвердив пояснення позивача. Змінювати, доповнювати, уточнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав повністю, підтвердив пояснення позивачки. Змінювати, доповнювати, уточнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

Відповідачка позов не визнала та у судовому засіданні пояснила, що на час придбання квартири була впевнена, що купила квартиру на законних підставах. Про те, що стосовно цієї квартири ведеться розслідування не знала. Подавати додаткові докази не бажає.

Представник відповідачки позов не визнав та у судовому засіданні пояснив, що відповідачка є добросовісним набувачем. Визнає факт, що квартира вибула з володіння позивачів без їхньої волі.

Треті особи до суду не з’явилися, викликалися належним чином через оголошення у пресі.

Співвідповідач до суду не з’явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що проти позову не заперечує.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: постанова суду(а.с.6-11), свідоцтво про право власності(а.с.12), договір купівлі – продажу від 17 листопада 1999 року(а.с.13,119), договір купівлі – продажу від 17 грудня 1999 року(а.с.14,120), договір купівлі – продажу від 22 січня 2000 року(а.с.15), свідоцтво, медичний висновок(а.с.16), паспорти(а.с.17-19), свідоцтво про смерть ОСОБА_7(а.с.20), довідка(а.с.21), повідомлення ОСОБА_2(а.с.22), витяг про реєстрацію шлюбу та розірвання шлюбу(а.с.76,77), свідоцтво про смерть(а.с.78), свідоцтво про народження(а.с.79), свідоцтво народження(а.с.80), довідка(а.с.87), повідомлення(а.с.152).

Також у судовому засіданні була досліджена кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_9. ОСОБА_19, з якої до матеріалів даної справи долучені: повідомлення(а.с.88), повідомлення(а.с.89), довідка(а.с.90), вирок(а.с.91-93), розпорядження(а.с.94), звернення ОСОБА_9(а.с.95), доручення на ім’я ОСОБА_9(а.с.96,97,98), доручення на ім’я ОСОБА_8(а.с.99), заява про приватизацію(а.с.100-101), свідоцтво про народження ОСОБА_2(а.с.102), довідка(а.с.103), розпорядження(а.с.104), довіреність(а.с.105), рішення виконкому(а.с.106,107-108), повідомлення(а.с.109), повідомлення(а.с.110), повідомлення(а.с.112), повідомлення(а.с.113,114,115), доручення на продаж(а.с.116,117), заява(а.с.118), договори(а.с.119,120), довідки(а.с.121,122), свідоцтво(а.с.123), копія форм№1 (а.с.124-125,126-127), доручення(а.с.128), повідомлення(а.с.129), опис(а.с.130), довідка(а.с.131), свідоцтво(а.с.132-133), технічний паспорт(а.с.134-135), розпорядження(а.с.136), дублікат свідоцтва(а.с.137), заява(а.с.138), договір(а.с.139-140).

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі належних, допустимих, достовірних, взаємопов’язаних між собою у сукупності доказів, встановлені наступні факти та обставини.

 ОСОБА_20 до 10 серпня 1981 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_21, після розірвання цього шлюбу змінила прізвище на “ОСОБА_20”. 18 вересня 1981 року ОСОБА_20 уклала шлюб з ОСОБА_23, змінивши прізвище на “ОСОБА_20”, що встановлено витягами(а.с.76,77).

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, її матір’ю є ОСОБА_20, батьком ОСОБА_23, що встановлено свідоцтвом(а.с.79,102).

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4, його батьками є ОСОБА_21 та ОСОБА_20, що встановлено свідоцтвом(а.с.80).

 ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_5, доводиться братом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що визнається позивачами, вбачається із свідоцтва(а.с.20), в якому збігається по батькові ОСОБА_7 та ОСОБА_1, довідки(а.с.103).

ОСОБА_20 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що встановлено свідоцтвом(а.с.78).

Спірна квартира належить з 3 травня 1994 року позивачам та ОСОБА_7 на праві приватної спільної сумісної власності, що встановлено свідоцтвом(а.с.132).

17 листопада 1999 року ОСОБА_8, діючи в змові з ОСОБА_9 пред’явивши використовуючи фальшиві довіреності, про фальшивість яких знав ОСОБА_9, з Криворізького слідчого ізолятору від імені ОСОБА_2 та від імені ОСОБА_1 та довіреність від імені ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу договір купівлі – продажу спірної квартири. Вказані обставини встановлені судом на підставі постанови суду,   договору(а.с.13,119), повідомлень(а.с.113,114), доручень(а.с.116,117).

17 грудня 1999 року ОСОБА_9 уклав з ОСОБА_13 договір купівлі – продажу спірної квартири, що встановлено договором(а.с.14,120).

22 січня 2000 року ОСОБА_13 продав, а ОСОБА_3 купила спірну квартиру, що встановлено договором(а.с.15).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено свідоцтвом(а.с.20).

Після смерті ОСОБА_7 з заявами про прийняття спадщини ніхто не  звертався, заповіту ОСОБА_7 не складав, що встановлено повідомленням(а.с.152).

Взаємини між сторонами про відчуження спірної квартири, власності регулюються нормами ЦК України(в редакції 1963 р.), Законом України “Про власність”. При цьому суд виходить з п.4 “Прикінцевих та перехідних положень ЦК України”, відповідно до якого Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.112 ЦК України(1963 року) спірна квартира належала з 3 травня 1994 року позивачам та ОСОБА_7 на праві приватної спільної сумісної власності. Згідно ст.4 Закону України “Про власність” власник на свій розсуд розпоряджається належним йому майном.

Судом встановлено, що позивачі при укладенні 17 листопада 1999 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 договору купівлі – продажу належної їм квартири не здійснювали волевиявлення на відчуження належної їм спірної квартири.

Згідно ст.145 ЦК України(1963 року), добросовісним набувачем є особа, яка придбала майно за плату  у особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати. ОСОБА_8, як особа, яка не була власником спірного майна не мав право відчужувати спірну квартиру. ОСОБА_9 також знав, що ОСОБА_8 продав квартиру на підставі фальшивих довіреностей, а тому не має права відчужувати ОСОБА_13 цю квартиру. Останній також не мав права на відчуження спірної квартири. Судом встановлено, що відповідачка не мала відомостей про те, що за договором купівлі – продажу придбала спірну квартиру у особи, яка не мала права її відчужувати, а тому є добросовісним набувачем.

Взаємини між сторонами про витребування спірної квартири від добросовісного набувача, про визначення часток у спільній сумісній власності, визнання права на спірну квартиру регулюються нормами ЦК України. При цьому суд виходить з п.4 “Прикінцевих та перехідних положень ЦК України”, відповідно до якого щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. У судовому засіданні встановлено, що правовідносини щодо витребування майна від добросовісного набувача існують з 2000 року по даний час, необхідність визначення часток у спільній сумісній власності виникла в 2010 році.

 Також суд виходить з приписів п. 5 “Прикінцевих та перехідних положень ЦК України”. Згідно якого правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 будь ким прийнята не була.

Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придюане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати(добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача в разі якщо майно  вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом. Судом встановлено, що відповідачка є добросовісним набувачем, спірна квартира вибула з володіння позивачів не з їхньої волі. Право витребування в даному випадку може бути захищене шляхом визнання за власниками права на майно. Таким чином позивачі мають право на витребування майна від відповідачки. У зв’язку з викладеним є підстави вважати, що  спірна квартира не час смерті ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належала позивачам та ОСОБА_7

Відповідно до ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними. Тому суд вважає, що існують підстави визначити частки позивачів та ОСОБА_7, кожного окремо як 1/3 часина.  

Відповідно до ст. 1268 ч.5 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст.1262 ЦК України позивачі після смерті ОСОБА_7 є спадкоємцями другої черги. Спадщина після смерті ОСОБА_7 у вигляді 1/3 частини спірної квартири відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і з цього часу належить позивачам.

Згідно ст. 1267 ЦК України частки у спадщини кожного із спадкоємців за законом є рівними. Тому частка кожного з позивача у спадщині дорівнює 1/6 частині спірної квартири.    

Дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд вважає, що позивачки обґрунтовано, відповідно до  15,16 ЦК України звернулися до суду за захистом права на спірну квартиру.

    Таким чином, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне, стягнути на користь позивача ОСОБА_1 з відповідачки судові витрати: по сплаті держмита у розмірі 166 грн. 33 коп. та по сплаті інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи – у сумі 120 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст.5,6,527,529,548,549  ЦК України(в редакції 1963 року),ст.ст.15,16 ЦК України, ст. ст.  10, 11, 88, 208, 210,  212-215, 256, 259 ЦПК України, суд ,-

                                                                  ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконкому Саксаганської районної у місті ради   – задовольнити повністю.

    Визначити, що частки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_1, кожного окремо становить 1/3 частка.

 Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 ОСОБА_1, ОСОБА_2, квартиру АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_1, ОСОБА_2, кожним окремо, право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, кожним окремо, право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.    

    Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 судові витрати: по сплаті держмита у розмірі 166 грн. 33 коп. та по сплаті інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи – у сумі 120 грн. 00 коп.

    На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий  суддя :                     В.М. Прасолов