Справа № 2-3140/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 вересня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – судді Прасолова В.М.

    при секретарі – Горбуновій Л.С.    

    за участю позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання квартири спільною сумісною власністю, визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності, суд –    

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить : визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити, що частки  ОСОБА_4, ОСОБА_3 у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1, кожного окремо, становлять як 1/2 частку ; встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_3 ; встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті  ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який  помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що батько позивачки - ОСОБА_4, а також його дружина - ОСОБА_3, були членами житлово-будівельного кооперативу «Заря».  Відповідно до копії ордеру № 58, виданого виконкомом Центрально-Міської ради депутатів трудящих м. Кривого Рогу, від 30.09.1970 року, їм належав пай на квартиру АДРЕСА_1 у  житлово-будівельному кооперативі «Заря». ОСОБА_4 та ОСОБА_3 одружились 30.12.1977 року.  З того часу ОСОБА_4 проживав та був прописаний за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла дружина батька - ОСОБА_3, яка разом із ОСОБА_4 мешкала і була прописана за адресою:  АДРЕСА_1. Пайові внески ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вносили разом.  Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно - частка у праві спільної сумісної власності на кооперативну квартиру, адже пайові внески за вказану вище квартири були повністю внесені померлою та її чоловіком ОСОБА_4 ще в 1985 році, у період шлюбу, за спільні кошти подружжя, тобто згідно Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами справ про житлово-будівельні кооперативи» від 18.09.1987р. (із змінами і доповненнями від 25.05.1998р.), пункту 6, а) - пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.  Пункт 6-1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами справ про житлово-будівельні кооперативи» від 18.09.1987 року (із змінами і доповненнями від 25.05.1998 року), твердить, що при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім'ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Таким чином, після повної сплати пайових внесків, тобто з 1985 року, кооперативна квартира АДРЕСА_1 вважається спільним майном подружжя, яке сплатило пай у повному обсязі. Так, відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р., який діяв на момент смерті ОСОБА_3) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Згідно положень ЦК України в редакції 1963 року, чоловік померлої - ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3, володіючи та користуючись належним їй майном, в тому числі часткою у праві спільної сумісної власності на квартиру  АДРЕСА_1. До того ж ОСОБА_4 продовжував володіти та користуватися квартирою за адресою: АДРЕСА_1, до дня своєї смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 р.) прийнята спадщина визнається такою, що належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Отже, після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_4 був спадкоємцем належної їй частки у праві спільної сумісної власності, адже фактично прийняв спадщину після смерті спадкодавця. Але так і не встиг одержати свідоцтво про право власності, тобто за життя не оформив право власності на належну йому вказану квартиру. Тому необхідно встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_4 внаслідок тяжкого онкологічного захворювання помер ІНФОРМАЦІЯ_2. На період його хвороби, ОСОБА_4 знаходився на амбулаторному хірургічному лікуванні у КЗ «Онкологічний диспансер» з 04.01.2005 року по 06.01.2005 року. Згідно довідки, виданої ЖБК «Заря», на момент смерті ОСОБА_4 та впродовж наступних шести місяців, з ним проживала та була прописана його донька - позивачка ОСОБА_1     Наразі саме ОСОБА_1 користується квартирою за адресою: АДРЕСА_1, та проживає в ній, як це вбачається із Договору - угоди, укладеної ЖБК «Заря» із квартиронаймачем ОСОБА_1 від 01.04.2005 року. Вказана угода складена згідно статуту ЖБК «Заря». Так, згаданою угодою передбачено, між іншим, що ОСОБА_1 зобов'язується утримувати вказану квартиру, під'їзд та прибудинкову територію у належному стані, а також сплачувати комунальні платежі згідно встановлених тарифів. Отже, саме позивачка володіє та користується зазначеною квартирою, сплачує належні комунальні платежі, та повністю утримує квартиру. Незважаючи на все це, у позивачки відсутня можливість належним чином зареєструватися у вказаній квартирі, тому що орган реєстрації громадян і фізичних осіб в усному порядку відмовив у такій реєстрації, а також отримати правовстановлюючі документи на неї, у зв'язку з чим я вимушена реалізовувати надані мені законодавством права у судовому порядку.

Таким чином, на підставі ст. 3 Цивільного Процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звертатися  до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Як зазначено у ст. 145 ЖК України, члени сім'ї, які проживають разом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування жилим приміщенням. Якщо член житлово-будівельного кооперативу виключений з кооперативу (крім випадків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147), помер або вибув з нього з інших причин чи переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, члени його сім'ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Член сім'ї, який виявив бажання вступити до кооперативу замість попереднього члена кооперативу, має перевагу перед іншими особами. Дружині члена кооперативу, що має право на частину паєнагромадження, надається перевага на вступ до кооперативу перед іншими членами сім'ї. При відсутності дружини, що має право на частину паєнагромадження, а також при відмові її від вступу до кооперативу така перевага надається спадкоємцям члена кооперативу, які проживали разом з ним. У разі відмови в прийомі до кооперативу осіб, зазначених у частині другій цієї статті, спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 закону України «Про кооперацію» право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується. Згідно п. 55 Примірного статуту житлово-будівельного коопертиву, твердить, спадкоємці, які не мають права на вступ до кооперативу або відмовилися від цього права, успадковують паєнагромадження померлого члена кооперативу в установленому законом порядку.

Постанова Пленуму ВСУ «Про спадкування» від 30.05.2008 року встановлює, що у разі смерті члена житлово-будівельного, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається квартира.

Позивачка, відповідно до ст. 1261 ЦК України, як донька померлого батька є спадкоємицею першої черги за законом на вищезазначене майно, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку, оскільки згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно мешкав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 даного Кодексу, він не заявив про відмову від нього. Вказаний факт потребує встановлення у судовому порядку, а тому позивачка просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька - ОСОБА_4.

Позивачка про відмову від прийняття спадщини не заявляла, фактично проживала разом із спадкодавцем на момент його смерті.

Діюче цивільне законодавство встановлює, що відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Окрім того, ч. 3 ст. 368 ЦК України також стверджує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, оскільки пайові внески вносилися подружжям разом, на підставі вищенаведених правових норм, кооперативну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 слід вважати спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Згідно ст. 372 ЦК, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належало по 1/2 частині кооперативної квартири. Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, необхідно вказати, що одержати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька позивачка не має можливості, оскільки державний нотаріус Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори відмовив в його видачі, як це вбачається з листа №2177 від 15.08.2008 року.

Внаслідок подання заяви про забезпечення доказів позивачці стало відомо, що інша співвласниця паєнагромадження - ОСОБА_3, склала заповіт на іншу особу - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якого невідоме. Відповідач ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняв, оскільки не подавав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

У  судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному обсязі, підтвердивши зміст позовної заяви.

Відповідач  у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом оголошення у пресі,  про причини неявки в судове засідання заяви не надав, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим, на підставі ст. 224 ЦПК України,  за згодою позивачки, судом проведено заочний розгляд справи.

    Суд, оцінюючі, відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі належних, допустимих, достовірних, взаємопов’язаних між собою у сукупності доказів,  встановлені наступні факти та обставини.

Батьком позивачки є ОСОБА_4. ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з 30 грудня 1977 року з ОСОБА_3. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали у АДРЕСА_1, що була надана ОСОБА_3 у 1970 році на сім’ю з двох осіб. Зазначена квартира перебувала на обліку кооперативу «Заря». Членом ЖБК «Заря» був ОСОБА_4, пай за вказану квартиру був сплачений протягом з 1970 року по 1985 рік у сумі 2884 карбованця. 12 жовтня 1993 року ОСОБА_3 склала заповіт на належну їй квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_2. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини за заповітом не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. На час смерті ОСОБА_3 у спірній квартирі був прописаний та проживав її чоловік ОСОБА_4, який проживав в квартирі до часу смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2. На час смерті ОСОБА_4 та до даного часу у спірній квартирі постійно проживає позивачка ОСОБА_1.

Вказані факти та обставини підтверджуються поясненнями позивачки, заповітом (а.с.7), відповіддю нотаріуса (а.с.8, 14), ордером (а.с.10), свідоцтвами про смерть (а.с.11,12), свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.13), свідоцтвом про народження (а.с.13), довідками (а.с.15,16), договором (а.с.17), довідкою (а.с.19).

Встановленим у судовому засіданні фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами КпШС України, ЦК України (в редакції 1963 року), ЦК України (в редакції 2004 року).

Відповідно до ст. 22 КпШС України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Відповідно до ст. 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

У судовому засіданні встановлено, що повна сплата пайового внеску за квартиру АДРЕСА_1 була здійснена подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а тому зазначена квартира є їх спільним майном та підлягає поділу у рівних частках.  

Відповідно до ст. 524 ЦК України (в редакції 1963 року), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Відповідно до ст. 525 ЦК України (в редакції 1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), визнається що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 553 ЦК України (в редакції 1963 року) вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).  

Відповідно до ст. 554 ЦК України (в редакції 1963 року) в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом його частка переходить до спадкоємців за законом.

У судовому засіданні встановлено, що спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_3 – ОСОБА_2 не вчинив жодної дій, передбачених ст. 549 ЦК України, що свідчать про прийняття спадщини, а тому відмовився від спадщини після смерті ОСОБА_3 У зв’язку з чим суд приходить до висновку про те, що його частка перейшла до ОСОБА_4, який у відповідності до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а тому є підстави  для встановлення факту прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті дружини ОСОБА_3

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України (в редакції 2004 року), спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 постійно проживала у спірній квартирі на час смерті свого батька ОСОБА_4, а тому є підстави для встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті батька.

    Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що маються законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1  у повному обсязі.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 28 КпШС України, ст. ст. 524, 525, 549, 553,554 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 208, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визначити, що частки  ОСОБА_4, ОСОБА_3 у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1, кожного окремо, становлять як 1/2 частку.

Встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_3.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті  ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який  помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський  районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий  суддя:                         В.М. Прасолов