Справа: № 2-3603/10

      РІШЕННЯ

       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

    головуючого - судді Прасолова В.М.

    при секретарі – Горбуновій Л.С.

    за участю позивача – ОСОБА_1

та представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про покладення зобов’язання, стягнення середнього заробітку, суд –

   ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ВАТ КБ «Надра», в якому просить: зобов’язати відповідача  ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Дніпропетровського Регіонального Управління змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП  на  ч. 1 ст. 36 КЗпП ; зобов’язати відповідача обчислити та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 4 серпня 2010 року по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування своїх позовних вимог навів наступне. 27 грудня 2004 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду начальника відділення №22 філії ВАТ КБ «Надра» Дніпропетровського Регіонального Управління на підставі наказу № 179 - п.  08 липня 2010 року, згідно з п.1 ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП),  подав заяву про звільнення з роботи за угодою сторін з 21 липня 2010 року, яка була завізована керівником та головним бухгалтером філії ВАТ КБ «Надра» Дніпропетровського Регіонального Управління. 09     липня  2010 року  у зв’язку  з  поданням  ним вказаної заяви,  був   виданий   наказ №  350  про призначення комісії та проведення аудиту у зв’язку зі звільненням.  19 липня 2010 року за результатами аудиторської перевірки в.о. директора філії ВАТ КБ «Надра»  Дніпропетровського Регіонального Управління Головко А.А. видав розпорядження № 250 про заходи з усунення зауважень. Незважаючи на те, що вказане розпорядження було доведено до ОСОБА_1 у загальному вигляді та в усній формі, у строк до 20липня 2010 року зауваження були ним усунуті, але з 21 липня 2010 року його без пояснення причин звільнено не було. На неодноразові звернення до керівництва його повідомили про те, що для звільнення необхідне погодження з керівництвом головного банку, а вже 03.08.2010 року його було безпідставно звільнено з роботи у зв’язку з систематичним невиконанням обов’язків згідно трудової угоди п. 3 ст.40 КЗпП. Аналогічний запис внесено й до трудової книжки. Вважає таке звільнення незаконними, адже згідно з п. 3 ст.40 КЗпП, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», з таких підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків покладених на нього трудовим договором. Він такого проступку не скоїв і про повторне стягнення його ніхто не попереджав. До того ж ч. 6 ст. 43 Конституції України кожному громадянину гарантується захист від незаконного звільнення. Неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці стало перешкодою для його працевлаштування на іншу роботу. Тож згідно з ч. 3 ст. 235 КЗпП, вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На день пред’явлення позову  перебував у вимушеному прогулі 19 днів, тобто з 04 серпня 2010 року по 25 серпня 2010 року. За цей час відповідач зобов’язаний виплатити на його користь середню зарплату в сумі 2000 грн. 50 коп.

    Позивач, у судовому засіданні позов підтримав повністю, підтвердивши зміст позовної заяви. Крім того пояснив, що членом профспілки не був, письмових пояснень перед звільненням від нього ніхто не отримував. Ніяких стягнень за час роботи не мав.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю, підтвердивши зміст позовної заяви та пояснення позивача.

    Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавав, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим, на підставі ст. 224 ЦПК України,  за згодою позивача, судом проведено заочний розгляд справи.

    У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: заява (а.с.2), наказ (а.с.3), трудова книжка (а.с.4-7).

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 27 грудня 2004 року був прийнятий на посаду начальника відділення № 22 філії Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» Дніпропетровського регіонального управління, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.7).

8 липня 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення з роботи 21 липня 2010 року за згодою сторін, що вбачається з заяви (а.с.2).

Наказом № 297-п від 3 серпня 2010 року позивача було звільнено з роботи з посади начальника відділення № 22 філії ВАТ КБ «надра Дніпропетровського регіонального управління у зв’язку з систематичним невиконанням обов’язків згідно трудової угоди – за п.3 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказом (а.с.3).

Взаємини між сторонами регулюються нормами КЗпП України.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник, або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Судом встановлено, що відповідачем не було отримано письмове пояснення від позивача.      

У відповідності до ст. 40 п.3 КЗпП України, трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.  Суд вважає, що відповідач не мав підстав для звільнення позивача. При цьому суд враховує, що станом на 3 серпня 2010 року позивач не був особою, до якої раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Тому вбачаються підстави вважати, що наказ про звільнення позивача виданий з порушенням законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причин звільнення неправильним, або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю(пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовій спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Відповідно до ч. 1 ст.36  КЗпП України, підставою для припинення трудового договору є угода сторін. У судовому засідання встановлено, що позивач 8 липня 2010 року подав заяву про звільнення з 21 липня 2010 року за згодою сторін, ця заява була погоджена. Таким чином позивач повинен був бути звільненим 21 липня 2010 року за угодою сторін.

Суд вважає, що вбачаються підстави вважати формулювання підстав звільнення позивача неправильним та таким, що здійснено з порушенням законодавства. Тому належить змінити формулювання причин звільнення.  

Суд вважає, що формулювання причини звільнення в трудовій книжці позивача перешкоджає його працевлаштуванню. Тому позивачу належить виплатити середній заробіток.

Таким чином, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави держмито в сумі 59 грн. 50 коп.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. 00 коп.    

    Керуючись ст.ст.36,40,147,235 КЗпП України, ст. ст. 8, 10, 11, 208-210, 212, 214, 215, 88, 224 ЦПК України, суд -    

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»   - задовольнити повністю.    

Зобов’язати відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1:  замість п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП  зазначити як підставу звільнення  частину першу статті 36 КЗпП України.

Зобов’язати відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» обчислити та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 4 серпня 2010 року по день фактичного розрахунку.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь держави  державне мито в сумі 59 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. 00 коп.

    Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

        Головуючий суддя:                     В.М. Прасолов