ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" жовтня 2007 р. Справа № 47/466-07
вх. № 10687/5-47
Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Малахова О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Грущенко О.В за довіреністю б/н від 03.01.2007р.; відповідача - не з"явився 3-ї особи не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське спеціалізоване підприємство № 441 Південелектромонтаж", м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства "Південелектромонтаж", м. Харків; 3-я особа Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентарізації", м. Харків
про визнання договору дійсним
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати договір міни №01-09 від 28.12.2004р. та акти приймання передачі №1 та №2 до нього дійсними, зобов"язати КП "МіськБТІ" оформити належним чином право власності позивача на підставі договору №01-09 від 20.12.2004р. та внести відповідні відомості до державного реєстру права власності на нерухоме майно.
Відповідач надав через канцелярію господарського суду 19.10.2007р. відзив на позовну заяву в якій з позовними вимогами позивача згоден у повному обсязі. Крім того відповідач просить суд розглядати справу без його участі.
Розглянувши матеріали справи господарським судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір міни №01-09 від 28.12.2004р.
Відповідно до умов даного договору, відповідач передав у власність позивача майно, згідно акта-приймання передачі на суму 402600,00грн., а позивач у свою чергу передав відповідачу прості іменні акції на суму 402600,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, після підписання сторонами договору міни та актів приймання передачі, приміщення, засоби та інше було поставлено на баланс підприємства позивача як основні фонди.
У зв"язку з тим, що договір міни та Акти приймання-передачи майна на підставі яких позивач набув право власності на спірне майно, був укладений в простій письмовій формі, та не посвідчений нотаріально, органи техничної інвентарізації відмовилися реєструвати на підставі данного договора нерухомість, а саме житлові та нежитлові приміщення за ТОВ „ХСП-441 ПЕМ" як за властником.
З моменту прийняття на баланс спірного майна, позивач утримує гуртожиток по вул.Танкопія, 30, відомчий житловий будинок по вул. Сумськой, 106 у належному техничному стані, проводить поточний та капітальний ремонт об"єктів, приймає від населення комунальні платежи, та здійснює сплату за обслуговування будинку перед іншими підприємствами, які обслуговують будинок, що підтверджується договорами з усіма комунальними підприємствами, які укладені від імені позивача.
Згідно ч.і ст.173 ГК України, господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.2 ст.173 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ч.4 ст.179 ГК України, сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно ч.і ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно ч.2 ст.180 ГК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ч.З ст.180 ГК України, при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.
Згідно ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги, в частині визнання договору міни №01-09 від 28.12.2004р. та актів приймання передачі №1 та №2 до нього дійсними є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог про зобов"язання КП "МіськБТІ" оформити належним чином право власності позивача на підставі договору №01-09 від 20.12.2004р. та внести відповідні відомості до державного реєстру права власності на нерухоме майно суд вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне:
Згідно з п. 1 ст.З Кодексу ад міністративного судочинства Ук раїни справа адміністративної юрисдикції (далі — адміністра тивна справа) — переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцево-самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі за конодавства, в тому числі на вико нання делегованих повноважень. Предметом позову в даній справі є, зокрема, зобов"язання КП "МіськБТІ" оформити належним чином право власності позивача на підставі договору №01-09 від 20.12.2004р. та внести відповідні відомості до державного реєстру права власності на нерухоме майно.
Реєстрацію прав власності згідно з п. 1.3 Тимчасового поло ження про порядок реєстрації прав власності на нерухоме май но, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 28 січня 2003 року №615, зареєстрова ного в Міністерстві юстиції 28 січня 2003 року №66/7387, здійснюють комунальні підпри ємства бюро технічної інвента ризації (далі — БТІ).
Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'я заних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, БТІ в розумінні п.7 ст.З КАС України є суб'єктом владних повноважень. Аналіз суб' єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції. У відповідності з п. 7 розділу VII «Прикінцеві та перехідні по ложення» КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що ви никають з адміністративно-право вих відносин, а також апеляційні, касаційній скарги (подання) роз глядаються в порядку, встановле ному цим Кодексом.
Відповідно до вимог п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України - Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин суд вважає за необхідне припинити провадження в цій частині позову на підставі п.1. ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 220, 328, 334 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 180 ГК України, п. 1, п7 ст. З Кодексу ад міністративного судочинства Ук раїни, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, п.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати договір міни №01-09 від 28.12.2004р. та акти приймання передачі №1 та №2 до нього дійсними.
3. В іншій частині позову провадження по справі - припинити.
Повний текст рішення підписано 22.10.2007р.
Суддя Светлічний Ю.В.