Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 6190 / 2010 р. Головуючий у 1інстанції: Яцун О.С.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» листопада 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від «17» червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розподіл спільної сумісної власності подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А:
15 червня 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільної сумісної власності подружжя
З метою забезпечення позову просила суд накласти арешт та заборону розпорядження на наступне майно: АДРЕСА_1; 141600 акцій ЗАТ заводу «Дніпропласт»; статутний капітал ТОВ «Південна інвестиційна компанія»; частку в ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Рів'єра», що складає 33,33% статутного капіталу; автомобіль INFINITYІ модель РХ 35, тип легковий універсал, № шасі НОМЕР_2, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008, що належать на праві власності ОСОБА_4
В обґрунтування своєї вимоги ОСОБА_5 посилається на те, що відповідач може розпорядитись своїм вищезазначеним майном, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду, внаслідок чого її права будуть порушені.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від «17» червня 2010 року заяву ОСОБА_5 задоволено.
Накладено арешт АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_4; 141600 акцій ЗАТ заводу «Дніпропласт»; статутний капітал ТОВ «Південна інвестиційна компанія»; частку у ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Рів'єра», що складає 33,33% статутного капіталу; автомобіль INFINITYІ модель РХ 35, тип легковий універсал, № шасі НОМЕР_2, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008 та заборонити ОСОБА_4 розпоряджатися будь – яким чином вищезазначеним майном.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 307 та п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування
Відповідно до частин 1, 2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 „ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
При розгляді заяви позивача про забезпечення позову і постановлені ухвали від 17.06.2010 р. зазначені норми процесуального закону та роз’яснення Пленуму ВСУ судом першої інстанції не були взяті до уваги, що призвело до порушення прав відповідача.
Постановляючи ухвалу про накладення арешту на статутний капітал ТОВ „Південна інвестиційна компанія”, частку у Товаристві з обмеженою відповідальністю „Спортивно-оздоровчий комплекс „Рівьєра” суд не вмотивував необхідність застосування заходів забезпечення позову, не врахував, що вжитими заходами забезпечення позову фактично обмежує можливість господарюючих суб’єктів користуватися та розпоряджатися власним майном.
Крім того відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
При цьому до спільної сумісної власності подружжя відносяться будь – які види майна, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами.
Проте статтею 12 Закону України „Про господарські товариства” встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічні роз’яснення викладені у п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”. Зазначені роз’яснення судом першої інстанції не були враховані при постановлені оскаржуваної ухвали.
За змістом п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Забезпечивши позов шляхом накладення арешту на 141600 акцій ЗАТ заводу „Дніпропласт” суд не перевірив чи належать вказані акції відповідачу, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази.
За таких обставин оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на 141600 акцій ЗАТ заводу „Дніпропласт”, на статутний капітал ТОВ „Південна інвестиційна компанія”, та частку у Товаристві з обмеженою відповідальністю „Спортивно-оздоровчий комплекс „Рівьєра” не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням вимог ст. ст. 152, 153 ЦПК України, а тому відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали в цій частині про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову являється майно подружжя до складу якого позивачем зазначено квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль INFINITI модель FX 35, тип легковий універсал. Забезпечивши позов в цій частині шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1. Хмельницького в м. Запоріжжі та автомобіль INFINITI модель FX 35, тип легковий універсал суд постановив ухвалу з дотриманням вимог ст.ст. 152,153 ЦПК України, тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування в цій частині.
Керуючись ст. ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312,313,314,317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від «17» червня 2010 року в цій справі в частині накладення арешту на 141600 акцій ЗАТ заводу „Дніпропласт”; на статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю „ Південна інвестиційна компанія” та на частку у Товаристві з обмеженою відповідальністю „Спортивно – оздоровчий комплекс „Рів”єра”, що складає 33,33 % статутного капіталу – скасувати, та в цій частині постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 141600 акцій ЗАТ заводу „Дніпропласт”; на статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю „ Південна інвестиційна компанія” та на частку у Товаристві з обмеженою відповідальністю „Спортивно – оздоровчий комплекс „Рів”єра”, що складає 33,33 % статутного капіталу.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: