Справа № 2-816/10                                  

З А О Ч Н Е      Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 вересня 2010 року                                                                                                                        м. Сімферополь    

Київський районний суд  м. Сімферополя  у  складі:  Головуючого, судді    Харченко  І.О.,  при   секретарі   Тарасенко  Т.С.,  розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні  у   м. Сімферополі   цивільну справу за  позовом   ОСОБА_1  до  ОСОБА_2,  ОСОБА_3   про  стягнення  суми  за  договорами   позики,  -

в с т а н о в и в:

   ОСОБА_1   звернулася  до   суду   з   позовом  до  ОСОБА_2, ОСОБА_3  про  стягнення   суми   боргу.  Свої   вимоги   мотивувала   тим,   що  06.12.2006 року  відповідач   ОСОБА_2 взяв  у  неї  в  борг  гроші  в  сумі  12500  грн.,   що  підтверджено  розпискою  Домовилися  про  те,  що  гроші  він  поверне  до  13.12.2006 року, а випадку несвоєчасного повернення  грошей зобов’язався  сплатити 3% від  отриманої суми  за  кожен  день  прострочення.  10.09.2006 року  відповідач   взяв  у неї  й  ще  15500 грн., які  зобов’язався повернути у строк   до  10.10.2006 року, про  що  також  є  розписка. 07.05.2009 року  відповідач  знову  взяв у борг 60100 грн., які  зобов’язався  повернути  до  01.07.2009  року. Однак  взяті  на  себе  зобов’язання   відповідач  не  виконав  і  до  цього  часу  гроші   не  повернув.  Вважає,  що  оскільки  ОСОБА_3  є  дружиною  ОСОБА_2, то   вона  також  має  бути  відповідачем  по  справі.  Просить   стягнути  з  відповідачів   на  її   користь  загальну  суму  боргу -  88100 грн., індекс  інфляції – 15561 грн. 91 коп., 3 %  річних – 2854 грн. 38 коп., неустойку  у розмірі 3% - 406500 грн.  та  судові  витрати.

   Позивачка   та  її  представник  у  судовому  засіданні   позовні  вимоги  підтримали  та  наполягали  на  їх  задоволенні.  У  зв’язку  з   неявкою   відповідача   просили   винести  заочне   рішення.

Відповідач   в   судове   засідання  не  з’явився,  про  місце  та   час  слухання  справи   повідомлений  належним   чином. Згідно  до  телефонограми, що  мається  в  матеріалах справи  представник  відповідача  просив  відкласти слухання  справи, у  зв’язку  з  находженням   відповідача  у  командировці  у  Білорусії,  але  ніяких  доказів  на  підтвердження   цієї  обставини  суду  не  надано.

Зі  згоди  позивачки  та  її  представника,  суд   ухвалює    рішення   при   заочному розгляді справи, що  відповідає  положенням ст. 224  ЦПК України. Суд  вважає  можливим  розглянути  справу  у   відсутність  відповідача, так  як мається  достатньо  матеріалів  про  права  і   взаємовідносини   сторін.  

Дослідивши   матеріали  цивільної  справи  та  докази,   надані  в  порядку  ст.ст. 10, 60  ЦПК  України,  суд   дійшов   до  наступного.

Відповідно до  ст. 1046  ЦК України  за  договором  позики одна сторона (позикодавець)   передає у  власність другій  стороні  (позичальникові)  грошові кошти або інші  речі,  визначені  родовими  ознаками, а  позичальник  зобов’язується   повернути   позикодавцеві  таку  ж суму  грошових   коштів  (суму  позики) або  таку  ж   кількість   речей  того ж  роду  та  такої  ж   якості.  Договір  позики  є  укладеним  з  моменту  передання  грошей   або  інших   речей,  визначених   родовими   ознаками.

Судовим   розглядом   встановлено, що  06.12.2006  року  відповідач   ОСОБА_2  взяв  у  позивачки  ОСОБА_1  у  борг  гроші  в  сумі   12500  грн., що  підтверджується    розпискою (а.с. 26). Сторони  домовилися  про  те, що  ОСОБА_2  поверне  гроші  до  13.12.2006 року,  а у  випадку  несплати,  зобов’язався  сплатити 3% річних  за  кожен  день  прострочення,  про  що   також  вказав  у  розписці   відповідач  власноруч.  

10.09.2007  року відповідач  ОСОБА_2  взяв  у   позивачки   в  борг  гроші  в сумі  15500 грн., що   підтверджується  розпискою (а.с. 27). Гроші  за  цією   розпискою  відповідач   зобов’язався  повернути   до  10.10.2007 року.

07.05.2009  року  відповідач  ОСОБА_2  знову  взяв  у  позивачки  в  борг  гроші  у  розмірі  60100 грн., що  підтверджується   розпискою  (а.с. 28).  Гроші  за   цією   розпискою відповідач   зобов’язався   повернути  до   01.07.2009  року.

Письмова   форма   договору   позики   сторонами   додержана   в  формі   розписок,  що  не  суперечить   вимогам   діючого цивільного  законодавства,  у  зв’язку   з  чим   суд  дійшов   висновку,  що  між   сторонами  укладено  договори  позики, на  які   поширюються    положення   параграфу  1 глави  71  ЦК  України.

Відповідач  ОСОБА_2  взяті  на  себе  зобов’язання  за  договорами  позики  від   06.12.2006 року, від  10.09.2007 року  та  від  07.05.2009 року  не  виконав  і  до  цього часу гроші  не  повернув.

  Таким   чином,  суд  дійшов  висновку  про   обґрунтованість   вимог   позивача  щодо  стягнення  на  її  користь  переданих  нею  відповідачу   в  борг  грошей.

Відповідно до  ст. 625 ЦК України,   боржник  не   звільняється   від   відповідальності за неможливість  виконання  ним  грошового  зобов’язання.  Боржник, який   прострочив  виконання  грошового  зобов’язання,  на  вимогу  кредитора  зобов’язаний   сплатити   суму  боргу  з  урахуванням  встановленого  індексу  інфляції  за  весь  час  прострочення, а  також  три   проценти   річних  від  простроченої  суми, якщо  інший  розмір  процентів  не  встановлений   договором   або  законом.

  За  договором   позики   від  06.12.2006  року  з   відповідача   на  користь  позивачки  підлягає  стягненню   основна  сума  боргу  по  договору  від   06.12.2006  року – 12500 грн.,  індекс  інфляції – 7421 грн. 82 коп.,  3% річних за  період  прострочення  з  14.12.2006 року  до 01.12.2009 року  -  1105 грн. 68 коп.

За  договором   позики   від  10.09.2007  року  з   відповідача   на  користь  позивачки  підлягає  стягненню  основна сума боргу – 15500 грн., індекс  інфляції – 7114 грн. 07 коп., 3%  річних  за  період прострочення  з  14.12.2006 року  до 01.12.2009 року,  відповідно  до ст. 625  ЦПК України, -  994 грн. 41 коп.

За  договором  позики  від  07.05.2009 року   з   відповідача   на  користь  позивачки  підлягає  стягненню  основна сума  боргу – 60100 грн.,  індекс інфляції - 1026грн.02 коп., 3%  річних  за  період   прострочення  з  14.12.2006 року  до    01.12.2009 року,   відповідно  до   ст. 625 ЦПК   України, -  754 грн. 29 коп.

Крім  того,  позивачем  заявлено  про  стягнення  з  відповідача  на   її  користь  суми   неустойки,  що  передбачена  договором   позики   від   06.12.2006  року  у  розмірі  3%   за  період   з  14.12.2006 року  до   01.12.2009  року.  В  цій  частині  позов  підлягає    частковому   задоволенню   виходячи   з  наступного.

Передбачені   ч.2 ст. 625 ЦК  України  наслідки  прострочення   боржником  грошового  зобов’язання  у  вигляді  сплати 3 %  річних   від   простроченої суми   не   є  неустойкою (пенею),  зазначені   проценти  є  не  мірою  відповідальності, а платою  за  безпідставне,  понад  погоджений  сторонами  строк   користування  чужими  грошовими   коштами,  а  тому  ці  кошти  стягуються   незалежно  від   вини  боржника  та  незалежно  від  сплати  ним  неустойки  (пені)  за   порушення  виконання   зобов’язання.

Не  є  неустойкою (штрафом,  пенею)  й  застосування  до  простроченої  суми  грошового зобов’язання  встановленого індексу  інфляції  за  весь  час  прострочення,  оскільки  стягувані  у  зв’язку  з таким  застосуванням  суми  є  відшкодуванням   збитків,  завданих  кредитору  внаслідок   знецінювання  його  грошових  коштів  у  зв’язку  зі  зростанням   загального   рівня  цін   на  товари  і  послуги  протягом  певного  періоду  часу.

Частково  задовольняючи  позов  у  частині  стягнення  неустойки  за прострочення  грошового зобов’язання, суд  виходить  з  того,  що   вказані  вимоги   є   відповідальністю  за  порушення  грошового   зобов’язання,  оскільки  порушенням  указаного  договору  позивачеві  були заподіяні  збитки, а  з  метою  запобігання  збагачення  кредитора  за  рахунок  боржника,  суд   вважає  за  необхідне  зменшити  розмір  стягуваної  неустойки,  вказаної  у  договорі (3% за  період   з  14.12.2006 року  до 01.12.2009 року - 406500 грн.),  до  50000  грн., на   підставі   вимог  ч. 3 ст. 551 ЦК України,   згідно  до  якої   розмір  неустойки  може  бути  зменшений  за  рішенням   суду, якщо  він  значно  перевищує  розмір  збитків.

Відповідно  до   приписів  ст. 88 ЦПК  України,  суд  стягує  також  з відповідача  ОСОБА_2 на корить  позивачки ОСОБА_1  судовий збір   в  сумі  1700 грн.  та   витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення    процесу – 120 грн.

 Позовні   вимоги ОСОБА_1    до   ОСОБА_3  про  стягнення  суми  за  договорами  позик  задоволенню  не  підлягають, у  зв’язку  з  недоведеністю. Згідно  наданим  суду  документам,  гроші  за   всіма   договорами  позики  брав   особисто  ОСОБА_2, доказів  того,  що  ці  кошти  було  витрачено  на   потреби   сім’ї    ОСОБА_2,  суду  не  надано.

 На  підставі    ст. ст. 612, 625, 1046, 1050 ЦК України,   керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226   ЦПК  України,  с у д  -

                                                                     В И Р І Ш И В:

Позов  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про  стягнення  суми  за  договорами   позик   -   задовольнити   частково.

                Стягнути  з  ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця  м. Сімферополь,  на  користь   ОСОБА_1:

             -  проіндексовану   суму  заборгованості   по  договором  позики  від  06.12.2006  року   в  розмірі  19921  грн. 82  коп.,  3%  річних за  період  з  14.12.2006  року до  01.12.2009  року  - 1105  грн. 68  коп.,  суму  неустойки  передбачену  договором  позики   за  період  з  14.12.2006  року  по  01.12.2009  року  в   розмірі  50000 грн. 00 коп.;  

             - проіндексовану  суму  заборгованості   по  договору  позики  від  10.09.2007  року в  розмірі  22614  грн. 07  коп.,  3%  річних  за  період  з 11.10.2007  року  по   01.12.2009  року -  994  грн. 41  коп.;  

             - проіндексовану  суму  заборгованості  по  договору  позики  від  07.05.2009  року  в  розмірі  61126  грн. 02  коп.,  3%  річних  за  період  з  02.07.2009  року  по  01.12.2009  року в  розмірі – 754  грн. 29  коп.,  

              - витрати  по  сплаті  судового  збору  в сумі  1700  грн. 00  коп.,  

              - на  інформаційно-технічне  забезпечення   розгляду  справи   Київським  районним  чудом  м. Сімферополь  в   сумі    120  грн. 00 коп.,  а  всього   158336  (сто  п’ятдесят  вісім тисяч  триста  тридцять  шість)  грн.  29  коп.        

             В  решти  вимог  відмовити.

             В  задоволенні   позову  ОСОБА_1  до  ОСОБА_3  про стягнення  суми  за  договорами   позик  -  відмовити.

Рішення   може   бути   оскаржено  в  апеляційному  порядку через суд першої інстанції   шляхом   подачі   в 10-денний  строк  з   дня   проголошення рішення  апеляційної   скарги.

Заочне   рішення  може  бути    переглянуте    судом, що  його  ухвалив, за   письмовою   заявою   відповідача,   поданою   протягом   десяти  днів   з  дня   отримання    його   копії.

Суддя: