Справа № 2-805/2010 р.            

                                                           Р І Ш Е Н Н Я

                                                       ім»ям       України

27 жовтня 2010 року              Жовтневий районний суд м. Луганська

у складі :

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі –  Буняченко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди недійсною, визнання права власності

                                                  В С Т А Н О В И В:

         10.02.2009 р. позивачі звернулися до суду з позовною заявою на обґрунтування вказавши, що відповідач ОСОБА_3 є їх сином. 29.09.2001 року відповідач ОСОБА_3 уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_4 Оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали намір мешкати в м. Луганську, вони (позивачі) вирішили придбати за власні кошти квартиру в м. Луганську та надати її для проживання відповідачам. Оскільки вони мешкають не в м. Луганську, то доручили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підшукати двокімнатну квартиру для її придбання. Наприкінці листопада 2001 року відповідачі повідомили їм, що знайшли квартиру. Вони (позивачі) приїхали до м. Луганська щоб оглянути квартиру і поговорити з її власником – ОСОБА_5 Вони домовилися з ОСОБА_5, що купують у нього квартиру за 2500 доларів США, що на той момент було еквівалентно 7500 грн. і що квартира буде оформлена на ім.»я ОСОБА_1 У якості першого внеску за квартиру вони передали ОСОБА_5 1000 доларів США, про що ОСОБА_5 написав розписку. Це відповідало їхній домовленості про те, що покупцем за угодою буде ОСОБА_8 У них не було всієї суми для повного розрахунку за придбану квартиру, а тому вони позичили 35000 рублів РФ у свого знайомого ОСОБА_9, про що було укладено договір позики. Після цього вони доплатили ОСОБА_5 1500 доларів США за придбану ними квартиру. На момент передачі грошей ОСОБА_5 не міг з»явитися для оформлення угоди, оскільки йому терміново було потрібно виїхати за межі України, а тому вони домовилися, що оформлять угоду, коли у відповідача ОСОБА_5 буде час. Наприкінці грудня 2001 року вони дізналися, що ОСОБА_5 видав довіреність на продаж квартири на ім.»я відповідачки ОСОБА_4 і ОСОБА_4 на підставі цієї довіренності 11.12.2001 р. уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 за яким вона є продавцем квартири, а ОСОБА_3 – її покупцем. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що вони вчинили так, бо хотіли скоріше отримати житло. Оскільки на час укладення цієї угоди  ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_4, то після розірвання шлюбу за ОСОБА_4 було визнано право власності на Ѕ частину квартири на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 27.08.2008 р. Вважають, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стали власниками квартири без передбачених на то законом підстав. Так, відповідно до ст. 224 ЦК України ( в редакції 1963 року), сторонами за договором купівлі-продажу є продавець, який зобов»язаний передати майно у власність покупцеві, а покупцем є особа, яка оплатила майно, що передається. Квартиру  АДРЕСА_1 оплати повністю вони (позивачі),  тобто фактично вони є покупцями за договором купівлі-продажу. Оскільки на момент передачі грошей за квартири вони (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) перебували у зареєстрованому шлюбі, то кожен з них є власником Ѕ частки майна, що було придбано під час шлюбу. Просять суд визнати за ними право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за кожним.  

         18.05.2010 р. позивачі ОСОБА_1  та ОСОБА_2 звернулися до суду з доповненою позовною заявою, на обґрунтування вказавши, що в судовому засіданні при розгляді даної справи було встановлено, що при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири були присутні лише ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що гроші за цієї угодою покупцем продавцю не передавалися. Тобто отриманий за договором покупцем товар не був оплачений, тим самим не виконана обов»язкова умова договору купівлі-продажу, а саме оплата товару. Таким чином, угода, укладена між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а саме договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 є недійсною, як угода, що протирічить вимогам закону і не спрямована на реальне настання наслідників, тобто це фіктивна угода. Просять суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 11.12.2001 р. між ОСОБА_5, від імені якого діяла ОСОБА_4 та ОСОБА_3,  який було посвідчено приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Кожемякіним А.А.;  визнати за ними право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за кожним.  

        Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представник заявлені вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні до викладених у позовній, доповненій позовній заяві, додавши, що вважають, що строк позовної давності ними не пропущений, оскільки його було перервано зверненням з позовною заявою за якою Жовтневим райсудом м. Луганська 27.08.2008 року було ухвалено рішення.                                                                            

        Представник відповідача ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги визнав, суду пояснив, що дійсно його довіритель перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 Відповідачі мали намір мешкати в м. Луганську. Оскільки грошей на придбання квартири у них не було, батьки ОСОБА_3 – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили придбати для нього квартиру, проте бажали оформити її на своє ім»я. Про покупку квартири домовлялися позивачі, вони ж передавали гроші за придбану квартиру її власнику – ОСОБА_5  ОСОБА_5 було потрібно терміново виїхати за межі України, і щоб не тягнути час, вони вирішили оформити довіреність на продаж квартири від імені ОСОБА_5 на ім»я ОСОБА_4, а потім оформити договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_3  ОСОБА_3 вважав, що не буде ніякою різниці між тим чи буде оформлено квартиру на нього,  чи на його батька. Довіреність від ОСОБА_5 на ім.»я ОСОБА_4 була видана з її ініціативи.  Він гроші ОСОБА_4 за квартиру за договором купівлі-продажу не передавав.

            Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала, суду пояснила, що дійсно, вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем  ОСОБА_3 Під час шлюбу нею та відповідачем ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_1.  Квартира була придбана за їх з ОСОБА_3 спільні гроші. Оскільки на той час вони з відповідачем були ще дуже молоді, та боялися, що при купівлі квартири їх можуть ошукати і попросили батьків ОСОБА_3 допомогти їм з придбанням квартири. Позивач ОСОБА_1 дійсно передавав відповідачу ОСОБА_5 гроші за квартиру і розписки про отримання грошей ОСОБА_5 видав на його ім.»я, проте ці гроші були її та відповідача ОСОБА_3 Вважає, що факт передачі грошей сам по собі не створює юридичних підстав для визнання права власності за позивачами. Посилання  позивачів на те, що гроші для придбання квартири вони позичали у ОСОБА_9, вона вважає необгрунтованними, оскільки ОСОБА_9 є родичем позивачів і розписка могла бути написана у будь-який час на вимогу позивачів. Оскільки ОСОБА_5 терміново було необхідно виїхати за межі України ним було оформлено довіреність на продаж квартири на її ім.»я. Після цього між нею як представником  ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу. Вона не згодна з тим, що цей договір не було спрямовано на настання реальних наслідків, оскільки ОСОБА_5 як продавцю було передано гроші за квартиру, а  вони з відповідачем ОСОБА_3 отримали від нього ключі від квартири та вселилися у квартиру.  У 2003 році  вона зверталася до Жовтневого райсуду м. Луганська з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, придбаного у період шлюбу. В рамках тієї ж цивільної   справи розглядався позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири та визнання за ними права власності  з інших підстав, ніж за даним позовом. Рішенням Жовтневого райсуду м. Луганська  27.08.2008 р. за нею було визнано право власності на Ѕ частину спірної квартири, а у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено за необгрунтованністю. Вважає, що на час звернення позивачів до суду з даним позовом ними пропущено строк позовної давності, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

              Відповідач ОСОБА_5 позов визнав, суду пояснив, що вважає, що право власності на спірну квартиру повинно бути визнано за позивачам, оскільки всі фінансові питання стос онов продаж квартири він вирішував з ними. Під час передачі першої частини грошей вони казали, що у них є лише частина грошей для купівлі квартири,  а залишок грошей вони будуть позичати. Йому необхідно було терміново виїхати за межі України, тому він оформив довіреність на продажу квартири на ім.»я ОСОБА_4. Так він вчинив оскільки для нього не мало значення на кого оформлювати довіреність.

            Вислухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 2-60/2008 р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності, суд приходить до наступного.

             Судом встановлено, що  11.12.2001 року  між ОСОБА_5, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_3 з іншого боку, було укладено договір купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_1. Вказаний договір було засвідчено приватним  нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Кожемякіним А.А. (а.с. 6).

         12.11.2003 р. відповідачка ОСОБА_4 звернулася  до Жовтневого районного суду м. Луганська з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ майна. В рамках цієї ж цивільної справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності.

           Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 27.08.2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності за ОСОБА_4 було визнано право власності на Ѕ частину квартири за адресою АДРЕСА_1, вказану квартиру розділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог відмовлено за необгрунтованністю (а.с.  75-76).

             Ухвалою Апеляційного суду  Луганської області від 30.10.2008 року апеляційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволена частково. Рішення Жовтневого районного суду від 27.08.2008 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності біло змінено – в частині задоволення позову ОСОБА_4 про розділ квартири за адресою АДРЕСА_1 скасовано та у задоволенні позову відмовлено (а.с.  77-78).

           Відповідно до  ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

            Статтею 79 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що перебіг строку позовної давності переривається пред»явленням позову у встановленому порядку… Після переривання перебіг строку позовної давності починається заново; час, що минув до переривання, не зараховується до нового строку.

            Аналогічні положення містяться і в ст.ст. 257, 264 ЦК України в редакції 2004 року, що діє на час розгляду даної справи.

          З пояснень позивачів, їх представника вбачається, що про укладення договору купівлі-продажу на ім.»я ОСОБА_3 їм  стало відомо наприкінці грудня 2001 року.

           За захистом свого порушеного права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Жовтневого районного суду м. Луганська 27.10.2004 р., подавши позовну заяву до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності.

           Тобто саме з 27.10.2004 р. строк позовної давності для вимог позивачів про визнання договору купівлі-продажу квартири від 11.12.2001 р., визнання за ними права власності почався заново та  закінчився 27.10.2007 р.

           Стаття 80 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачає, що перебіг строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову.

            Таким чином, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити, оскільки на час їхнього звернення до суду з даною позовною заявою (10.02.2009 р.) закінчився строк позовної давності,  передбачений чинним законодавством.

           На підставі ст.ст. 48, 58, 71, 74-76, 80  ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 256, 257, 261, 266 ЦК України (в редакції 2003 року), керуючись  ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

                                              В И Р І Ш И В:

             У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди недійсною, визнання права власності відмовити в повному обсязі.

           Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя