Справа №2-0- 220\2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2010 року м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Коваленко В.П.
при секретарі Малашевській І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – виконком Пилиповицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_2, про встановлення факту володіння на праві власності нерухомим майном ,-
В С Т А Н О В И В:
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_3 померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кайтанівка Радомишльського району Житомирської області володів та користувався житловим будинком по АДРЕСА_1 на праві власності. В підтвердження своїх вимог посилається на те, що після смерті батька в даний час у неї виникла необхідність оформлення спадщини, але перепоною до позитивного вирішення справи є та обставина, що право власності за покійним батьком не зареєстровано в бюро технічної інвентаризації.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 підтримала вимоги, просить встановити спірний факт, заінтересована особа – Пилиповицька сільська рада Радомишльського району Житомирської області проти заявлених вимог не заперечує, просить встановити спірний факт, про що надала суду письмову заяву. А тому суд вважає за можливе розглядати дану справу на підставі наявних матеріалів. ОСОБА_2 просить встановити спірний факт, проти вимог заявниці не заперечує.
Вислухавши пояснення , перевіривши матеріали справи, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд встановлює спірний факт, виходячи зі слідуючого.
Як встановлено судом заявниця ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про її народження та свідоцтвом про одруження.
22 січня 2010 року в с. Кайтанівка Радомишльського району Житомирської області у віці 81 року помер батько заявниці ОСОБА_3, про що виконкомом Пилиповицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області зроблено актовий запис за №1 в Книзі реєстрації смертей. Після смерті батька відкрилась спадщина до складу якої входить домоволодіння АДРЕСА_1 . Заявниця як спадкоємець першої черги звернулася до Радомишльської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де відкрито спадкову справу. Однак, нотаріус позбавлений можливості видати йому свідоцтво про право на спадщину на спірне домоволодіння через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно.
Відповідно до норм спадкового права до складу спадщини входять лише ті права та обов’язки , носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах. Неправомірність набуття речей у результаті протиправних дій, рівно як і незаконне володіння ними , не створює права власності у спадкодавця, а тому й не дає підстав для виникнення останнього у спадкоємців. П.10ч.1 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних та міських рад у сфері благоустрою населених пунктів віднесено надання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення – тобто встановлено дозвільний орган, уповноважений видавати дозвільний документ. Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації , право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Пленум Верховного Суду України в постанові №2 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» в п. а,б роз»яснив , що положення ст.ст.17,18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію Закону України «Про власність» . До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство , зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року , мають вирішуватися за нормами , що регулювали власність цього двору , а саме : право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування , мають ті члени двору, котрі 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні, а згідно ст.126 ЦК Української РСР (який діяв на той час) такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних .
Виходячи з положень зазначеного законодавства, суд приходить до висновку, що батько заявниці станом на 15 квітня 1991 року не втратив свого права на власність колгоспного двору, головою якого він був, що підтверджується виписками з погосподарських книг Пилиповицької сільської ради.
Статтею 256ч.2 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пленум Верховного Суду України в постанові №7 від 04 квітня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в п.9 роз»яснив , що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради». Оскільки реєстрація Цивільним кодексом Української РСР в редакції 1963 року не передбачалась, то покійний і володів будинком на праві власності без державної реєстрації .
Як видно з довідки КП «Житомирське обласне бюро по технічній інвентаризації» №17 від 16.07.2010 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 не зареєстровано . Факт належності будинку на праві власності підтверджується довідкою виконкому Пилиповицької сільської ради, виписками з погосподарських книг, довідкою БТІ.
Таким чином, суд вважає, що факт, про встановлення якого просить заявник, підтверджений належними доказами, а тому вимоги її задовольняє.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.256 ч.2 -259 ЦПК України, - суд
В И Р І Ш И В:
Заяву задовольнити.
Встановити факт , що ОСОБА_3 померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 року в селі Кайтанівка Радомишльського району Житомирської області володів та користувався житловим будинком АДРЕСА_1 на праві власності.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Коваленко В.П.