Справа - № 22ц- 10053/10 Головуючий в 1й інстанції – Слюсар Л.П.,
Категорія –42 Доповідач - Сіромашенко Н.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Калиновського А.Б.,
суддів Прозорової М.Л., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Керімовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Військової частини А4608 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 червня 2010 року по цивільній справі за позовом Військової частини А4608 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-і особи: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, Опікунська рада виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, Управління капітального будівництва по ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А3641) про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення, зняття з реєстрації та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2010 року було відмовлено в задоволенні вищевказаного позову.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування даного рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що майор ОСОБА_1. проходив військову службу в в/ч А4608, звільнений з військової служби після закінчення строку контракту 18 липня 2008 року. Календарна вислуга складає 12 років.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Індустріальної районної у місті ради від 15 липня 2005 року №374 переведено в число службових та закріплено за Повітряним Командуванням «Центр» - заступника Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України (в/ч А0820) в будинку №19 по пр. Миру 2-х-кімнатну квартиру №104. У відповідності до листа, адресованого Голові Індустріальної районної Ради м. Дніпропетровська командиром Повітряного Командування «Центр» - заступника Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України (в/ч А0820), останній просив оформити службові ордери військовослужбовцям в/ч А4036 та А4608, в тому числі ОСОБА_1
На підставі ордеру, виданого виконавчим комітетом Індустріальної районної ради №06 серії 03 від 23 серпня 2005 року, ОСОБА_1 на сім'ю із трьох чоловік (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.) була надана службова квартира АДРЕСА_1.
Спірна квартира в/ч А3641 належить на праві власності державі в особі Міністерства оборони України на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
В/ч А4608 і в/ч А3641 підпорядковані в/ч А0215 (Командування Повітряними Силами ЗСУ).
Внаслідок розпоряджень спірна службова квартира, яка належить в/ч А3641, надійшла в користування, як службовий фонд, до в/ч А4608, тому остання розпоряджається даною квартирою з метою надання житла для проживання військовослужбовців в/ч А4608. Будь-яких правочинів в/ч А4608 самостійно здійснювати не може.
Прийшовши до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що календарна вислуга відповідача на момент звільнення в запас складає 12 повних років, а тому відсутні підстави для його виселення та членів його сім'ї зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення, а також визнання дій відповідачів протиправними, зняття їх з реєстрації, передачі оригіналів документів та ключів від квартири.
Проте погодитися з таким висновком суду 1-ї інстанції апеляційний суд не може.
Так, у відповідності до ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
П. 2.19 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України 6 жовтня 2006 року №577, передбачено, що особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку і має вислугу менше ніж 20 років, підлягає виселенню зі службового житлового приміщення з усіма членами сім'ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Також підлягає виселенню із службового приміщення з усіма членами сім'ї без надання іншого службового житлового приміщення особа, звільнена з військової служби в запас або у відставку за власним бажанням.
Відповідно до ч.4 ст.2 ЗУ №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу» розрізняють такі види військової служби, як: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультету військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Як вбачається з витягу з послужного списку (а.с.10) ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом, як особа офіцерського складу, у військовій частині А4608 з 24 червня 2000 року по 18 липня 2008 року і був звільнений у запас після закінчення строку контракту. Отже, вислуга позивача в в/ч А4608 складає 8 років 24 дні, тобто менше 10 років.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 та члени його сім'ї підлягають виселенню зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення, а тому підлягають задоволенню і похідні від цього вимоги.
За таких обставин рішення суду 1-ї інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню.
Однак, як було встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи в/ч А4608 не являється тією особою, яка має право у відповідності до п.2.19 вищезазначеної Інструкції звертатися до суду з позовом про виселення відповідачів, оскільки не являється власником спірного житла і дане житло не перебуває в даній в/ч на обліку.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що позов пред'явлено неналежним позивачем, що є самостійною і достатньої підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу в/ч А4608 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 червня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову Військової частини А4608 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення, зняття з реєстрації та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з цього часу.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: