У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Коломенська, 2-а
Справа № 22-3650 Головуючий у 1 інстанції – Гримич М.К.
2010 рік Доповідач - Ратнікова В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Ратнікової В.М.
суддів – Горелкіної Н.А.
Штелик С.П.
при секретарі - Погас О.А., Голубенко О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про захист прав споживача, стягнення страхового відшкодування та збитків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про захист прав споживача, стягнення страхового відшкодування та збитків відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 23 грудня 2009 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог з урахуванням частково сплаченого відповідачем страхового відшкодування під час слухання справи та відшкодувати понесені ним судові витрати.
Зазначав, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Судом не було з»ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні ОСОБА_2 повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що рішення суду є обгрунтованим та законним. Проте, визнала в судовому засіданні, що мала місце затримка виплати страхового відшкодування, а тому зазначала, що позивач має право на виплату інфляційних збитків, 3 % річних та пені за період затримки та надала відповідних розрахунок.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду м. Києва Ратнікової В.М., пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що 07.11.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір добровільного страхування транспортних засобів, згідно з яким було застраховано автомобіль, що належить позивачу - Хонда Аккорд , реєстраційний номер НОМЕР_1. Страхова сума, на яку був застрахований автомобіль позивача, складає 150000,0 гривень згідно договору № 06-VR/09-118-08102.
29.01.2009 року застрахований автомобіль під керуванням позивача потрапив в ДТП, яке, відповідно до довідки ДАІ сталося через наїзд на тварину.
Про настання зазначеної події позивач повідомив страхувальника у спосіб та в строки, що передбачені договором, надав відповідачу всі необхідні документи.
Відповідно до звіту експерта-автотоварознавця від 17.02.2009 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Хонда Аккорд , реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП складає 10843,45 гривень.
Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування та не повідомив позивачу причину невиплати, а тому, останній 19.08.2009 року змушений був звернутись до суду з даним позовом.
В процесі розгляду справи- 11 вересня 2009 року відповідач виплатив позивачу 80% суми завданої шкоди, що становить 8674, 76 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на його користь несплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 2168 грн. 69 коп., суд 1-ї інстанції посилався на те, що відповідно до п.4.8. укладеного між сторонами договору страхування, у разі настання страхових випадків, зокрема ДТП з пошкодженням автомобіля, за рішенням страховика відшкодування може відбуватися шляхом сплати 80% від вартості ремонту. У разі надання страховику документального підтвердження щодо дійсної вартості ремонтних робіт транспортного засобу, сума страхового відшкодування переглядається і до перерахованого страхового відшкодування здійснюється доплата в розмірі, визначному виходячи з наданих документів. З урахуванням того, що 11 вересня 2009 року відповідачем було виплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 8674, 76 грн., що становить 80% вартості ремонту, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано не виплачується решта суми страхового відшкодування, оскільки такими є умови укладеного між сторонами договору.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду є обґрунтованими та відповідають вимогам закону.
Так, відповідно до вимог ст.. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона ( страховик) зобов»язується у разі настання певної події ( страхового випадку) виплатити другій стороні ( страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші у мови договору.
Згідно ст.. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника ( його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта ( аварійного сертифіката).
Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до п.4.8. укладеного між сторонами договору добровільного страхування, у разі настання страхових випадків, зокрема ДТП з пошкодженням автомобіля, за рішенням страховика відшкодування може відбуватися шляхом сплати 80% від вартості ремонту. У разі надання страховику документального підтвердження щодо дійсної вартості ремонтних робіт транспортного засобу, сума страхового відшкодування переглядається і до перерахованого страхового відшкодування здійснюється доплата в розмірі, визначному виходячи з наданих документів.
З наданої представником відповідача копії платіжного доручення № 2351 від 11 вересня 2009 року вбачається, що ТДВ СК « Альфа Гарант» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 8674, 76 грн., що становить 80% від вартості ремонту, належних та допустимих доказів проведення робіт по ремонту автомобіля та їх вартості позивач суду не надав, а тому колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції обгрунтовано відмовив позивачу у стягненні з відповідача на його користь решти суми страхового відшкодування в розмірі 2168,69 грн., доводи скарги в цій частині є безпідставними.
Обгрунтовано суд 1-ї інстанції відмовив ОСОБА_2 у стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 41 638, 85 гривень на підставі ст.. 10 Закону України « Про захист прав споживачів», оскільки правовідносини між сторонами є врегульовані укладеним договором страхування і до них не застосовується Закону України "Про захист прав споживачів" та визначені ним компенсації та штрафні санкції за неналежне виконання послуг особами, які їх надають.
Правильним також є висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої несвоєчасним виконанням зобов»язань за договором, оскільки відносини між сторонами є договірними, а умовами договору відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне виконання зобов»язань не передбачене.
Проте, колегія не може погодитись з висновком суду 1-ї інстанції про відсутність підстав для стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання зобов»язань по договору, оскільки не встановлено порушення відповідачем законних прав позивача з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З досліджених доказів вбачається, що позивач надав відповідачу для виплати страхового відшкодування усі необхідні документи, передбачені розділом 5 Умов страхування № 06-УКАЗ , що є додатком № 2 договору. Останній такий документ, а саме довідку Головного управління в м. Києві управління ДАІ від 07.02.2009 р. № 10/309, було надано Відповідачу 06 березня 2009 року.
Згідно п. 4.1. Умов страхування страховик не пізніше ніж через 15 (п'ятнадцять) робочих днів з дня отримання від страхувальника останнього з усіх необхідних документів, перелік яких визначено в розділі 5 цих Умов, зобов'язаний скласти та затвердити страховий акт. Страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування не пізніше ніж через 10 (десять) робочих днів з дати затвердження страхового акту.
Таким чином, останнім можливим днем виплати відповідачем позивачу страхового відшкодування було 10 квітня 2009 року. Листом від 02 квітня 2009 року Позивач надав Відповідачу усі необхідні реквізити банківського рахунку, на який слід було здійснити виплату страхового відшкодування.
Однак, страхове відшкодування в розмірі 80 % від вартості відновлювального ремонту, як того вимагає п.4.8 договору страхування, в розмірі 8674, 76 гривень було сплачено позивачу лише після його звернення до суду 11 вересня 2009 року. Причини невиплати чи відстрочки виплати страхового відшкодування позивачу не повідомлялись. Доказів того, що про строчка виплати була здійснена обгрунтовано матеріали справи не містять.
Доводи представника відповідача в судовому засідання Апеляційного суду про те, що рішення про виплату страхового відшкодування не приймалось, так як ними 05.03.2009 року були витребувані у позивача необхідні документи, а саме: довідка ДАІ щодо обставин ДТП та копії адміністративних матеріалів і до їх отримання вони не могли прийняти рішення про виплату відшкодування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки довідка ДАІ була надана позивачем відповідачу 06.03.2009 року, а адміністративний матеріал працівниками ДАІ не оформлявся, оскільки ДТП сталася через наїзд на собаку.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що з досліджених доказів достовірно встановлено факт затримки відповідачем виплати позивачу страхового відшкодування, що є підставою для застосування до нього вимог ст.. 625 ЦК України в частині стягнення інфляційних та трьох відсотків річних від простроченої суми , а тому рішення суду 1-ї інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" інфляційних збитків та трьох відсотків річних від простроченої суми підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог.
Оскільки станом на 17 серпня 2009 року безпідставно не виплачена відповідача перед позивачем за договором становить суму 8674, 76 грн., то інфляційні збитки за період з 11.04.2009 року по 17.08.2009 року складають 216, 86 грн. (двісті шістнадцять грн. 86 коп.) згідно наступного розрахунку: 8674,76 х 102,5 % - 8674,76= 216,86 грн., де 8674,76 - сума основного боргу, 102,5 % - середній індекс інфляції за період прострочення заборгованості.
3% річних з простроченої суми за період з 11.04.2009 року по 17.08.2009 року складають 91,26 грн. ( дев»яносто одну гривню 26 копійок) згідно наступного розрахунку: 8674,76 х 3% : 365 х 128 = 91, 26 грн., де 8674,76 грн. - сума основного боргу, 3% - річна ставка за користування коштами, 128 - кількість днів прострочення заборгованості.
Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню сплачені ним 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а на користь держави судовий збір в сумі 51,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 625 ЦК України, ст. ст.. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" інфляційних збитків та трьох відсотків річних від простроченої суми та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_2 інфляційні збитки за період з 11.04.2009 року по 17.08.2009 року в сумі 216, 86 грн. (двісті шістнадцять грн. 86 коп.) та 3% річних з простроченої суми за період з 11.04.2009 року по 17.08.2009 року в сумі 91,26 грн. ( дев»яносто одну гривню 26 копійок).
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_2 120,00 гривень понесених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь держави стягнути 51,00 гривню судового збору.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: