справа № 22-22293 головуючий у 1-й інстанції: Петренко Н.О.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та зобов’язання не чинити перешкоди в користуванні жилим приміщенням
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08.07.2010 року позов задоволено. ОСОБА_1 вселено у квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зобов’язано не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні цією квартирою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати, справу направити на новий розгляд. Апелянт вказує на порушення судом норм цивільного процесуального права. Розгляд справи проведено без її участі, вона не змогла бути присутньою в судовому засіданні 08.07.2010 року в зв’язку із необхідністю здійснення догляду за дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка хворіла з 06 по 09 липня 2010 року. Про зазначену обставину апелянт повідомила суд та просила про відкладення розгляду справи. Однак, таке її клопотання не було задоволене, справу розглянуто по суті з ухваленням рішення. Оскільки відповідач не з’явилась до суду з поважної причини, то розгляд справи мав бути відкладений відповідно до ст. 169 ЦПК України. Невиконання зазначених вимог закону є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, її представники підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період перебування в шлюбі з ОСОБА_2 була придбана квартира АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності. Позивач зареєстрований у вказаній квартирі.
Зазначені обставини визнаються сторонами і підтверджуються долученими до справи документами (а. с. 7, 9).
Користуватись цим жилим приміщенням ОСОБА_1 не може, оскільки відповідач замінила замки на вхідних дверях, ключів від якого позивачу не надала, не впускає його у квартиру.
Про наявність конфліктів між сторонами з приводу використання цього жилого приміщення свідчать їх неодноразові звернення в різні установи.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Право власника квартири використовувати помешкання для власного проживання закріплене у ст. 383 ЦК України. Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Право громадянина на користування належною йому квартирою закріплене і в ст. 150 ЖК України.
Чинне законодавство не ставить реалізацію цього права в залежність від того, чи має право власності на такий об’єкт лише одна особа, чи він перебуває у власності кількох осіб.
В останньому випадку право спільної власності здійснюється за згодою всіх співвласників (ст. 358 ЦК України).
Небажання одного із співвласників надати у користування іншому співвласнику належне цим особам майно, є порушенням прав такого співвласника, що підлягають судовому захисту.
Жоден із співвласників не має переваг у користуванні майном і ненадання згоди у його використанні не може тягти за собою обмеження права іншого співвласника.
За таких обставин, встановивши порушення прав позивача на користування квартирою, на яку він має право власності, суд обгрунтовано задовольнив заявлений позов.
Зроблені в оскаржуваному рішенні висновки в цій частині апелянтом не оспорюються.
Посилання апелянта, як на підставу для скасування цього рішення, на розгляд справи у її відсутність не можуть свідчити про незаконність рішення і тягти за собою його скасування.
З матеріалів справи вбачається, що вона призначалась до розгляду по суті на 25 березня, 25 травня, 08 липня 2010 року (а. с. 50, 57, 62).
В жодне із цих судових засідань ОСОБА_2, її представник ОСОБА_4 (а. с. 53) не з’явились, відповідачем подавались заяви про відкладення розгляду справи в зв’язку із хворобою її адвоката, перебуванням на лікарняному самої ОСОБА_2 та захворюванням дитини (а. с. 52, 61, 65).
Однак, жодного разу документ, який би підтверджував обставини, на які посилалась ОСОБА_2, нею до суду не надавався.
Тому, суд першої інстанції, при відсутності доказів на підтвердження поважності причин неявки відповідача в судове засідання, обгрунтовано виходив з можливості розгляду справи у відсутність останньої і таке узгоджується з положеннями ст. 169 ЦПК України.
ОСОБА_2 не подано доказів, які б спростовували зроблені в рішенні висновки щодо вирішення спору по суті.
Посилання відповідача на неможливість спільного користування квартирою в зв’язку із конфліктами, що існують між сторонами, не може бути підставою для відмови в позові власнику про вселення в жиле приміщення на яке він має право власності.
При наявності передбачених законом підстав таке може тягти за собою припинення права на частку у спільному майні.
Такий позов ОСОБА_2 не заявлявся і предметом розгляду не був.
З врахуванням викладеного колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08.07.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: