Справа № 2-1699-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2010 року Солом”янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Макухи А.А.
при секретарі: Лісовій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: комунальне підприємство «Грушківське», ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням.
в с т а н о в и в :
В березні 2010 року позивачка - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати ОСОБА_2В такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що відповідачка була зареєстрована в спірній квартирі з 1991 року, однак з цього часу і по теперішній час в квартирі не проживає.
Факт не проживання у даній квартирі підтверджується актами складеними мешканцями АДРЕСА_1 від 25.11.2009 року, 09.12.2009 року та 12.01.2010 року, а також довідкою дитячої клінічної лікарні №4 Солом"янського району м. Києва про те, що ОСОБА_2 на обліку в поліклініці дитячої клінічної лікарні № 4 Солом"янського району не перебувала та за допомогою не зверталася.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_2 на даній житловій площі не проживає більше 6 місяців без поважних причин позивачка просила визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Крім того ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, в якому просила суд веселити її в спірне приміщення та зобов’язати ОСОБА_4 не чинити їй перешкод у користуванні спірний жилим приміщенням.
Свої позовні вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що вона з 28.12.1991 р. зареєстрована за місцем проживання свого батька – ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. Однак після розлучення батьків проживала зі своєю матір"ю за адресою: АДРЕСА_2. Після того, як їй виповнилося 18 років (14.11.2009 р.) вона вирішила проживати в квартирі в якій вона зареєстрована, тобто за місцем проживання свого батька. Однак її батько не впустив її до спірної квартири, в зв’язку з чим вона змушена була звертатися спочатку до міліції, а потім до суду.
Ухвалою суду від 21.07.2010 року вищезазначені позови були об"єднанні в одне провадження.
В судовому засіданні представник позивача по первісному позову позовні вимоги по первісному позову підтримав та просив про їх задоволення з підстав, викладених в позовній заяві, зустрічні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, оскільки обставини на які посилається позивачка за зустрічним позовом не відповідають дійсності.
Позивачка по зустрічному позову підтримала свої позовні вимоги та заперечувала проти первісного позову.
Третя особа по первісному позову – ОСОБА_4 підтримав первісні позовні вимоги, проти задоволення зустрічних вимог заперечував.
Представник КП «Грушківське» надіслав клопотання в якому підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив розглядати справу у його відсутність.
Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що спірна АДРЕСА_1 не приватизована.
Відповідно до довідки (форма № 3), виданої 17.02.2010 року КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» структурний підрозділ ВСП «Грушківський», власником особового рахунку даної квартири є ОСОБА_1 Крім того, вказано, що у квартирі також зареєстровані: ОСОБА_4 (син), ОСОБА_2 ( онука).
ОСОБА_2 в спірній квартирі зареєстрована з 1991 року, однак з часу реєстрації і по теперішній час в квартирі не проживає.
Вказане підтверджується актами складеними мешканцями АДРЕСА_1 від 25.11.2009 року, 09.12.2009 року та 12.01.2010 року, а також довідкою дитячої клінічної лікарні № 4 Солом"янського району м. Києва про те, що ОСОБА_2 на обліку в поліклініці дитячої клінічної лікарні № 4 Солом"янського району не перебувала та за допомогою не зверталася.
В своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 вказує на те, що після розірвання шлюбу 05.04.2007 року між її батьком ОСОБА_4 та її матір"ю ОСОБА_5, вона як неповнолітня залишилася проживати разом з матір"ю за адресою: АДРЕСА_2, де проживає і на сьогоднішній день.
У відповідності до ч.3 ст. 160 СК України «якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою», тобто це свідчить про те, що після розірвання шлюбу між батьками ОСОБА_2 добровільно залишила спірну квартиру та пішла проживати в житлове приміщення матері за адресою: АДРЕСА_2, тому її посилання на те, що лише 14.11.2009 року, коли їй виповнилося 18 років, вона набула права вибирати місце свого проживання є безпідставними..
В статті 71 ЖК України дано вичерпний перелік осіб, які не втрачають право на користування житловим приміщенням за відсутності їх понад шість місяців, однак ОСОБА_2 до жодної категорії вказаних осіб не відноситься, тому не проживаючи в спірній квартирі понад шість місяців фактично втратила право на користування вказаною квартирою.
ОСОБА_2 зробила спробу вселитися в спірну квартиру лише під час розгляду в суді цивільної справи про визнання її такою, що втратила право користування квартирою, тобто під час вирішення питання судом про її право користування спірною квартирою, а до пред’явлення до неї позову, жодних намірів проживати в спірній квартирі не висловлювала і продовжувала проживати за адресою : АДРЕСА_2.
ОСОБА_2 була зареєстрована в спірній квартирі з моменту свого народження на підставі ч. 1 ст. 65 ЖК України «наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою усіх членів сім"ї, які проживають разом з ним. Вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно»., тобто батько ОСОБА_2 на момент її вселення був членом сім"ї квартиронаймача ОСОБА_2 і тому її згоди на момент вселення ОСОБА_2 потрібно не було вона автоматично вселилася до свого батька.
Посилання ОСОБА_2 на те, що її батько ОСОБА_4 перешкоджає їй користуватися спірною квартирою є безпідставними так як ОСОБА_4 не є квартиронаймачем спірної квартири та окрім того сам немає права на користування спірною квартирою так як не є зареєстрованим в спірній квартирі про що свідчить довідка з КП «Грушківський» форма № 3 і тому той факт, що він не бажає, щоб ОСОБА_2 користувалася спірною квартирою не може розглядатися як факт перешкоджання користування спірною квартирою.
Враховуючи викладене, суд вважає, що первісний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, натомість зустрічні позовні вимоги законодавчо не обґрунтовані, а обставини на які посилається позивачка не знайшли свого підтвердження в удових засіданнях.
Зважаючи на викладене та керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 213, 215 ПК України, ст. 160 СК України, ст.ст. 65, 71 ЖК України,-
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: комунальне підприємство «Грушківське», ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням – відмовити повністю.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення .
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Солом’янський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: