ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
"04" вересня 2006 р. 15:00 | справа № 20-4/127 |
Суддя Остапова К.А., розглянувши матеріали |
адміністративного позову Приватного підприємства “Союз-Торг” (99036, м. Севастополь, вул. Долинна,6, кв. 19) до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул.Леніна, 3), Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Леніна, 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державної служби охорони культурної спадщини управління культури Севастопольської міської державної адміністрації (м. Севастополь, Історичний Бульвар) про зобов’язання відповідачів вчинити певні дії, |
Представники:
позивач –не з’явився,
відповідач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) –не з’явився,
відповідач (Севастопольська міська Рада) –не з’явився,
третя особа - Ткачук Л.М., представник, довіреність № б/н від 01.09.2006,
Суть спору:
Приватне підприємство “Союз-Торг” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –Фонд комунального майна) та Севастопольської міської Ради про зобов’язання Фонду підготовити проект рішення про включення до переліку об’єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу Приватним підприємством “Союз-Торг” вбудованого нежитлового приміщення по вул. Леніна,48, кв. 15 міста Севастополя, зобов’язати Севастопольську міську Раду прийняти рішення про приватизацію шляхом викупу ПП “Союз-Торг” та зобов’язати Фонд здійснити приватизацію вказаного приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до договору від 06.11.2003 № 188-03 є орендатором вбудованого нежитлового приміщення по вул. Леніна,48, кв. 15 міста Севастополя, здійснив за згодою орендодавця за власний рахунок невід’ємні поліпшення орендованого приміщення вартістю не менш 25 % остаточної вартості майна, а тому він має право на приватизацію вищезазначеного майна.
Відповідач (Фонд комунального майна) відзив на позов не надав, в судових засіданнях в ході підготовчого провадження та судового розгляду заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що будинок № 48 по вул. Леніна міста Севастополя є пам’яткою культурної спадщини, а тому приміщення, яке орендується позивачем, не підлягає приватизації у зв’язку із забороною, встановленою законом України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадини” № 2391-ІV від 01.02.2005.
В ході підготовчого провадження суд залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної служби охорони культурної спадщини управління культури Севастопольської міської державної адміністрації.
Третя особа проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що, оскільки будинок № 48 по вул. Леніна міста Севастополя внесений до Реєстру нерухомих пам’яток об’єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по місту Севастополю, приміщення, розташовані в ньому, не підлягають приватизації у зв’язку з обмеженням, встановленим вищевказаним Законом.
Позивач та відповідачі явку повноважних представників в судове засідання 04.09.2006 не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За клопотанням представника третьої особи, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику третьої особи роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника третьої особи, суд -
В с т а н о в и в :
06.01.2003 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації та Приватним підприємством “Союз-Торг” (далі –ПП “Союз-Торг”) укладений договір № 188-03 оренди нерухомого майна –вбудованого приміщення, загальною площею 29,4 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі, та розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна,48, кв. 15.
Позивач за згодою орендодавця здійснив невід’ємні поліпшення приміщення, що орендується, за рахунок власних коштів на суму 5304,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачами.
05.08.2005 ПП “Союз-Торг” звернулось до Фонду комунального майна із заявою про включення об’єкта –нежитлового вбудованого приміщення за адресою: м.Севастополь, вул.Леніна,48, кв. 15. –до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Вказана заява зареєстрована Фондом комунального майна відповідно до наказу від 05.08.2005 № 180, про що було повідомлено заявнику листом від 10.08.2005 вих. № 933, із зазначенням, що заява буде розглянута Севастопольською міською Радою при формуванні змін та доповнень до Переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації (арк. справи 18).
09.12.2005 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради листом вих. № 1323 (арк. справи 19) повідомив позивачеві, що питання про включення приміщення у будинку № 48 по вул. Леніна міста Севастополя, яке орендується ПП “Союз-Торг”, буде розглянуто Севастопольською міською Радою після зняття обмежень, які діють у зв’язку з прийняттям Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини”, оскільки будинок № 48 по вул. Леніна включений до реєстру нерухомих пам’яток об’єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по місту Севастополю, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Позивач просить суд зобов’язати відповідачів здійснити певні дії, а саме: включить вищезазначене приміщення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, прийняти рішення про приватизацію об’єкта та здійснити його приватизацію, оскільки вважає, що має право на приватизацію орендованого ним приміщення, та вказує на незаконність віднесення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул.Леніна,48, кв. 15 до пам’яток культурної спадщини. Також позивач стверджує, що Фонд комунального майна в порушення вимог статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не повідомив позивачеві про результати розгляду його заяви та не відмовив позивачеві в приватизації об’єкта.
Суд вважає доводи позивача необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 КАСУ).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 04.03.1992 (з подальшими змінами і доповненнями) приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та підконтрольними.
Відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 N 1723-III (в редакції від 27.11.2003, далі - Програма), а саме п. 51, передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право на викуп цього майна, якщо він за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.
Згідно зі ст. 5 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки зазначене майно віднесене до групи А об'єктів приватизації.
За п. 48 Програми продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (далі - Закон) та цієї Програми.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають, відповідно, у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради виступає органом приватизації по об’єктам права комунальної власності від імені та за дорученням Севастопольської міської Ради відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002.
Суд встановив, що позивач з дотриманням наведених норм чинного законодавства звернувся до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради із заявою про включення нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 29,4 кв.м., яке розташовано за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна,48, кв. 15, до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, що підтверджується відсутністю зауважень з боку Фонду комунального майна у листах N 933 від 10.08.2005, № 1323 від 09.12.2005 та не спростовано сторонами у справі.
Як вбачається зі змісту ч. 5 ст. 7 вищевказаного Закону, орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації, включає підприємство до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації шляхом викупу. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.
У вказаній статті наданий вичерпний перелік випадків, в яких можлива відмова у приватизації, а саме:
- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з Законом;
- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;
- не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини” від 01.02.2005 № 2391-IV, який набрав чинності з 23.02.2005, заборонено приватизацію пам’яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.
Як зазначено у статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 N 1805-III від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (у редакції Закону від 16.12.2004) пам'ятка –це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
В частині другій статті 2 вказаного Закону визначено, що за видами об'єкти культурної спадщини поділяються на: археологічні, історичні, об'єкти монументального мистецтва, об'єкти архітектури та містобудування, об'єкти садово-паркового мистецтва, ландшафтні, об'єкти науки і техніки.
Центральний орган охорони культурної спадщини –Державна служба охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, на запит суду листом від 31.07.2006 вих. № 22-1968/36 повідомив, що будинок по вул. Леніна,48 міста Севастополя перебуває на державному обліку як пам’ятка архітектури місцевого значення під охоронним номером 6/65-Св. У цьому ж листі зазначено, що Державний реєстр нерухомих пам’яток України в частині м. Севастополя перебуває у стадії доопрацювання і буде сформований після проведення місцевими органами охорони культурної спадщини інвентаризації об’єктів культурної спадщини, що перебувають на державному обліку відповідно до Закону Української РСР (арк. справи 75).
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України “Про охорону культурної спадщини” об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 16.12.2004 N 2245-IV об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення .
Відповідно до статті 17 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07.1978 N 3600-IX, який втратив чинність згідно із Законом від 08.06.2000 N 1805-III, перелік пам'яток місцевого значення затверджувався виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.
Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 №11/915 затверджений Перелік пам’яток архітектури та градобудівництва місцевого значення районів міста Севастополя станом на 01.06.1990 та внесені доповнення в рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 19.02.1980 № 14/144. Житловий будинок № 48 по вулиці Леніна у місті Севастополі 1954 року будування відповідно до Рішення від 17.07.1990 №11/915 перебуває на державному обліку як пам’ятка архітектури та градобудівництва з 17.07.1990 (охоронний номер 6/65-Св).
З викладеного випливає, що будинок № 48 по вул. Леніна міста Севастополя є пам’яткою культурної спадщини відповідно до законодавства України.
Таким чином, на момент звернення позивача із заявою про включення нежитлового вбудованого приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна,48, кв.15 в перелік об’єктів, що підлягають приватизації, діяло законодавчо встановлене обмеження на приватизацію будинку, в якому розташований об’єкт.
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” за наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або у разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у встановленому порядку власникам приватизованих об'єктів в оренду на строк не менш як десять років.
Враховуючі викладене, суд вважає, що підстав вважати бездіяльність відповідачів незаконною немає, а тому позов задоволенню не підлягає.
Суд погоджується з доводами позивача щодо порушення Фондом комунального майна вимог статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” в частині невиконання обов’язку протягом місяця з дня подання заяви про включення об’єкту до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, довести до заявника у письмовій формі результати розгляду.
Так, відповідно до частини п’ятой вказаної статті орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.
Орган приватизації –Фонд комунального майна, зареєстрував заяву позивача 05.08.2005, тобто відповідь про результати її розгляду повинна бути направлена на адресу Приватного підприємства “Союз-Торг” до 05.09.2005.
10.08.2005 Фонд комунального майна повідомив ПП “Союз-Торг” листом вих. №933 про реєстрацію його заяви та про розгляд цієї заяви при формуванні змін та доповнень до Переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації (арк. справи 18).
Тільки 09.12.2005 Фонд комунального майна листом вих. № 1323 повідомив позивачу про наявність заборони на приватизацію об’єкту, встановленої Законом України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини”, який набрав чинності з 23.02.2005 (арк. справи 19).
Таким чином, орган приватизації не виконав вимоги частини п’ятої статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” щодо доведення заявникові у місячний термін з дня подачі відповідної заяви про результати розгляду його заяви у письмовій формі.
Однак вказану обставину не можна вважати підставою задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні позову повністю.
2. Копії постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя К.А. Остапова
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
08.09.2006
розсилка:
1. позивачу –ПП “Союз-Торг” (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, б. 48 кв. 15) надіслати з повідомленням;
2. відповідачу - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул.Леніна, 3);
3. відповідачу - Севастопольська міська Рада (99011, м. Севастополь, вул.Леніна, 3);
4. прокуратура м. Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Л.Павліченко, 1);
5. третя особа - Відділ культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації (м. Севастополь, Історичний бульвар);
6. справа;
7. наряд.