36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

             

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

12.12.2006р.                                                                                Справа №10/406

за позовом  Фермерського господарства "Пустовіт і сини", вул. Шкільна 14, с. Омельник, Кременчуцький район, Полтавська область,39713

до  Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод "Глобус", вул. К.Маркса, 203, м. Глобине, Полтавська область,39000

про  стягнення 46670,49 грн.

                                                                      Суддя  Іваницький Олексій Тихонович

Представники:

від позивача:  Пасько Г.А., дор. б/н від 26.09.2006р.

від відповідача:  Гудзовський В.М., генеральний директор;  Колінько Т.О., дов. №492 від 19.12.2006р.

СУТЬ СПОРУ:  розглядається позовна заява про стягнення 46670,49 грн. – реальних збитків, спричинених позивачу в результаті невиконання відповідачем умов договору контрактації № 01 від 24.01.2006 року.

В судовому засіданні 12.12.2006р. було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 08.12.2006р. склад суду було змінено в зв’язку з обранням Шкурдової Л.М. на посаду судді Київського міжобласного апеляційного господарського суду і справу передано на розгляд судді Іваницькому О.Т.

Суддя Іваницький О.Т. прийняв справу до свого провадження і розглянув її по суті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, а його представники у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечують, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши та оцінивши  матеріали справи і подані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 24.01.2006 року між Фермерським господарством «Пустовіт і сини», с. Омельник (далі  - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю агропромислове об'єднання «Глобинський консервний завод «Глобус», м. Глобине (далі  - відповідач) був укладений договір контрактації № 01 (далі – договір), за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання виростити сільськогосподарську продукцію, а саме: плоди томатів гібрида Солероссо (далі  - товар) у кількості сто сорок тон та передати її у власність відповідача , а останній зобов'язався прийняти товар та оплатити його за ціною 0,80 грн. за один кілограм (п.п. 1.1.; 1.2.; 3.1.; 3.3. договору).

Станом на серпень 2006 року сільськогосподарська продукція у необхідній кількості та за якістю, яка відповідала санітарним нормам та вимогам, була готова для відвантаження та передачі у власність відповідачу, про що останнього позивач повідомив  листами № 02-47/15 від 02.09.2006 р.; № 02-47/16 від 04.09.2006 р.; № 02-47/38 від 08.09.2006 р.; № 02-47/40 від 12.09.2006 р.; № 02-47/42 від 15.09.2006 р.

04.09.2006 року з земельної ділянки позивача відповідачем була вивезена тара у кількості 200 ящиків, яка була поставлена ним та призначалася для відпуску відповідачу сільськогосподарської продукції, про що членами фермерського господарства та головою Омельницької сільської ради був складений акт (копія в матеріалах справи).

Вказаний факт став підставою для розцінювання дій відповідача як відмови в односторонньому порядку від виконання умов договору контрактації № 01 від 24.01.2006 року.

Враховуючи те, що при укладенні в січні 2006 року договору контрактації позивачем не передбачався порядок зберігання сільськогосподарської продукції, тобто у нього були відсутні сховища для зберігання продукції, яка швидко псується, та договори зберігання зі спеціалізованими організаціями не укладались, вищевказані дії зі сторони відповідача стали підставою для вжиття нашим позивачем заходів щодо запобігання псуванню сільськогосподарської продукції та отриманню значних збитків.

Зокрема позивачем були направлені листи до переробних підприємств України і підприємств реалізації щодо здачі на переробку або продажу продукції (копії в матеріалах справи).

З деякими господарюючими суб'єктами, з метою запобігання отриманню позивачем збитків, були укладені договори купівлі-продажу та поставки сільськогосподарської продукції, але по значно нижчій, ніж передбачалося в договорі контрактації від 24.01.2006 року, відпускній ціні.

Так за договором купівлі-продажу від 07.09.2006 року позивач реалізував суб'єкту підприємницької діяльності Баглаю О.І. 60 тон томатів по ціні 0,40 грн.

Факт отримання покупцем товару підтверджується видатковими накладними № 19 від 07.09.2006 р.; № 20 від 08.09.2006 р.; № 23 від 11.09.2006 р.; № 32 від 13.09.2006 р.; № 54 від 19.09.2006 р.; № 61 від 21.09.2006 р.; № 70 від 23.09.2006 р.: № 80 від 24.09.2006 р. та довіреностями № 943002 від 08.09.2006 р.; № 943003 від 08.09.2006 р.; № 943004 від 11.09.2006 р.; № 943005 від 13.09.2006 р.; № 943008 від 19.09.2006 р.; № 943009 від 21.09.2006 р.; № 943010 від 23.09.2006 р.; № 943006 від 24.09.2006 р.

08.09.2006 року позивач за договором поставки із ТОВ «Пирятинагроконсерв» відпустив останньому 40 тон томатів за ціною 0,55 грн., що підтверджується видатковими накладними № 40 від 15.09.2006 р.; № 21 від 10.09.2006 р.; № 27 від 12.09.2006 р. та довіреністю № 787231 від 09.09.2006 р.

Крім того, 19.09.2006 року за договором купівлі-продажу  з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Грабовським К.А. позивач продав 40 тон продукції томатів за ціною 0,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 50 від 19.09.2006 р.; № 67 від 22.09.2006 р.; № 69 від 23.09.2006 р. та довіреністю № 532622 від 19.09.2006 р.

В результаті неправомірних дій відповідача щодо відмови в отриманні сільськогосподарської продукції за договором контрактації № 01 від 24.01.2006 року, позивач поніс реальні збитки, розмір яких обчислюється з різниці в ціні, за яку планувалося відвантажити томати на адресу відповідача, та за яку томати були фактично реалізовані наявним покупцям.

Сума реальних збитків становить 46 670 грн. 49 коп. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до статті 22 ЦК України  особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно зі  статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до розділу 4 договору транспортування товару здійснюється за рахунок контрактанта (відповідача). Перехід права власності на товар відбувається в момент відвантаження товару контрактанту та підписання відповідної документації. Ризик випадкової загибелі товару несе власник товару. Прийом-передача товару здійснюється шляхом підписання накладної.

Тобто, договором взагалі не передбачено обов’язку відповідача (контрактанта) надати позивачу тару для відвантаження товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.7. договору товар повинен бути поставлений відповідачу з 01.08.2006 року до 20.09.2006 року.

Згідно з частиною 1 статті 273 ГК України виробник повинен не пізніше як за п'ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити з Контрактантом календарний графік її здачі.

На адресу відповідача  07.09.2006 року позивач надіслав два листа від 02.09.2006р. та від 04.09.2006р. про те, що станом на 02.09.2006 року та 04.09.2006 року томати гібрида Солероссо у кількості 140 тон готові до відвантаження та може бути передана у власність відповідача.

В листі № 02-47/16 від 04.09.2006 р. голова фермерського господарства Пустовіт М.І. зазначає, що 04.09.2006 року менеджером сировинного відділу ТОВ АПО Глобинський консервний завод «Глобус» Козаченко Г.П. з поля ФГ «Пустовіт і сини» була вивезена порожня тара у кількості 200 ящиків. Завантажена ж продукція - томати гібрида Солероссо у кількості 3,6 тони, яка планувалася для поставки на адресу відповідача на виконання умов договору контрактації була вивантажена на землю.

Даним твердженням відповідач суперечить нижченаведеному пункту в цьому ж листі про те, що станом на 04.09.2006 р. продукція - томати гібриду Солероссо у кількості 140 тонн готова до відвантаження та може бути передана у власність консервного заводу.

Отже, з даних листів вбачається, що до відвантаження була готова продукція в кількості 3, 6 тон, а не 140 тон, як стверджує  в листах позивач.

Лист № 02-47/15 від 02.09.2006 р. від позивача на адресу відповідача надійшов 07.09.2006 року.

Згідно з частиною 1 статті  273 ГК України виробник повинен не пізніше як за п'ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу.

Отже, позивачем планувалася перша заготівля та здача продукції на 19.09.2006 року, тоді як у позовній заяві позивач зазначає, що ним були укладені Договори: 07.09.2006 р. з СПД Баглай О.І. на 60 т томатів, 08.09.2006 року з ТОВ «Пирятинагроконсерв» на 40 т та 19.09.2006 р. з СПД ФО Грабовським К.А. на 40 т, а всього на 140 т томатів, яка передбачена в Договорі № 01 від 24.01.2006 року.

Отже, позивач самовільно без згоди відповідача фактично розірвав із ним договір і уклав угоди з іншими підприємствами.

З вищенаведеного вбачається відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та виникненням у відповідача реальних збитків.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач, укладаючи договори з іншими суб’єктами господарювання за меншою ціною він діяв вимушено.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, вчиняючи до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

В договорах купівлі-продажу та поставки сільськогосподарської продукції, укладених позивачем із суб'єктом підприємницької діяльності Баглай О.І., ТОВ «Пирятинагроконсерв» та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Грабовським К.А. не зазначено, що ціна продукції є невигідною для сторін і її розмір пов'язаний із збігом тяжких для сторін обставин.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна  довести  ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач у відповідності до статей 32-33,36 ГПК України не надав належних   доказів, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог та їх не  обґрунтував.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.          

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.          

Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст 32-34,36, 43,44-45,49, 82-85  ГПК України, суд, -

          В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові повністю.

          СУДДЯ                                                                      Іваницький О.Т.