КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-187/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Ковальська І.А.

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2010 р.                                                                                 м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.

                    розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 09 березня 2010 року у справі ОСОБА_2 до відділу Державної автомобільної інспекції м. Вінниці Управління Державної автомобільної інспекції у Вінницькій області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АВ № 095752 від 01 грудня 2009 року    

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

  Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до  ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –  скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

       Згідно зі статей 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

       Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 01 грудня 2009 року, керуючи транспортним засобом, працював  в режими таксі без ліцензійної картки, чим порушив вимогу п.п.2.1 ПДР за яке передбачена відповідальність ч.1 ст.126 КУпАП.

Приймаючи постанову про відмову в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що дії ОСОБА_2 за ст. 126 ч. 1 КУпАП інспектором ДПС кваліфіковані вірно, адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 800 грн. накладене на позивача в межах санкції вказаної статті.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

      Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

      Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон).

     Під реєстраційним документом на транспортний засіб слід розуміти технічний талон.

     Таким чином посилання відповідача в протоколі про адміністративне правопорушення, що став підставою для винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на порушення позивачем вимог п.2.1 ПДР не правомірне.

     Відповідно до ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу від 5 до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

      Колегія суддів зазначає що норма ч.1 ст.126 КУпАП є бланкетною, її зміст говорить про те, що відповідальність за не пред’явлення реєстраційних документів передбачена у випадках, передбачених законодавством.

            Згідно зі ст. 280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

       Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

      Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

    Розглядаючи та вирішуючи дану справу суду першої інстанції необхідно було встановити наявність у діях особи, яку притягнено до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторони. Також необхідно враховувати, що обов'язковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення.

       3 цією метою суд першої інстанції повинен був перевірити законність та обґрунтованість складення протоколу, постанови та досліджувати, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи.

      Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

      Рішення суду першої інстанції даним вимогам не відповідає, що є підставою для скасування ухваленого судового рішення.

      Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

        За таких обставин постанова місцевого суду щодо ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП підлягає скасуванню, а адміністративна справа закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу цього правопорушення.

      Суд першої інстанції не дослідив об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності та не дав їм належну оцінку, чим допустив порушення вимог ст. 251 - 252 КУпАП, а також ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови, і передчасно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.

        На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, тому дії особи, яка склала постанову слід визнати неправомірними, а постанову про адміністративне правопорушення такою, що підлягає скасуванню, та провадження по справі закрити.

       Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.   До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

       Згідно до ч. ч. 1, 3 ст. 90 КАС України - витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

     Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

     Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України -  якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

     Виходячи з вищевикладеного, оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення судових витрат, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 151, 70 грн.  

      Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити в частині.

           Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 09 березня 2010 року - скасувати.        

           Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

           Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АВ № 071392 від 01 грудня 2009 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

           Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.126 КУпАП

           Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 151 (сто п’ятьдесять одна гривня) 70 копійок.

           В іншій частині позову відмовлено.

           Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                В.С.Заяць  

                                                                                           Ю.І.Цвіркун