Справа № 1-575

2010 рік

В И Р О К

Іменем України

Місто Київ

26 жовтня 2010 року

    Деснянський районний суд м.Києва в складі :

головуючого – судді Котовича О.Л.,

при секретарі Опішняк М.П.,

з участю прокурорів Здрака С.В., Шестакова Д.В.,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за звинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Новоград-Волинський Житомирської області, громадянки України, освіта неповна середня, не одруженої, не працюючої, зареєстрованої в АДРЕСА_2, проживаючої в АДРЕСА_1, судимої 2 листопада 2009 року Оболонським районним судом м.Києва за ч.2 ст.302 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням і іспитовим строком 1 рік згідно ст.75 КК України,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2 і 115 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Підсудна ОСОБА_4 вчинила закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_3, при цьому вона 9 березня 2010 року біля 14 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті особистої неприязні з метою позбавлення життя нанесла ОСОБА_3 удар клинком ножа в груди, заподіявши небезпечне для життя тяжке тілесне ушкодження – проникаюче колото-різане поранення грудної клітки у вигляді рани грудної клітки зліва в проекції серця, від якої відходить рановий канал, по ходу якого перетинаються підшкірно-жирова клітковина, міжреберні м’язи, пристінкова плевра, серцева сумка та пошкоджується правий шлуночок серця, крововиливу у ліву плевральну порожнину і в серцеву сумку. Вчинені з прямим умислом усі дії, які ОСОБА_4 вважала необхідними для доведення злочину до кінця і які були безпосередньо спрямовані на позбавлення ОСОБА_3 життя, не були доведені до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 залишився жити внаслідок своєчасного надання медичної допомоги.

    В судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 вину визнала частково, не заперечувала заподіяння потерпілому поранення ножем і показала, що вона протягом восьми місяців проживає у фактичному шлюбі з потерпілим в його квартирі у окремій кімнаті і вони регулярно сваряться на ґрунті ревнощів. 9 березня 2010 року за місцем проживання вони з потерпілим разом пили пиво, знову посварились, не бились, потерпілий тричі нецензурно обізвав її гулящою, ревнуючи до свого брата, і виганяв її з квартири. Вона почала збирати свої речі, образилась на потерпілого, пішла на кухню, де була сестра підсудного, взяла там кухонний ніж, повернулась в кімнату, підійшла до потерпілого, який сидів на дивані, і нанесла удар в груди клинком ножа. Вона нікуди не цілилась і випадково влучила в серце потерпілого. Потім вона почала кричати, просила викликати швидку допомогу, тримала рану рукою, щоб зупинити кровотечу.  

    Крім показань підсудної її вина в закінченому замаху на умисне вбивство доведена в ході судового слідства :

показаннями в суді потерпілого ОСОБА_3 про спільне тривале проживання у фактичному шлюбі і регулярні побутові сварки з підсудною, з якою вони 9 березня 2010 року разом вживали пиво, посварились, він назвав підсудну гулящою, ревнуючи до свого брата, виганяв її з квартири, на що підсудна попросила повторити образу і він повторив; потім підсудна вийшла з кімнати і повернулась з ножем, поклала ніж на стіл, попросила повторити образливе слово, він повторив, вона взяла в праву руку ніж зі столу і нанесла йому удар в груди, притримуючи його лівою рукою за праве плече, потім підсудна вронила ніж, тримала рукою рану, намагаючись зупинити кровотечу,  

показаннями в суді свідка ОСОБА_5 про те, що підсудна проживала з її братом ОСОБА_3 в їхній квартирі тривалий час, вони часто сварились і інколи бились, причини їй невідомі; 9 березня 2010 року, коли вона мила на кухні посуд, а брат ОСОБА_7 спав після роботи, підсудна і потерпілий знову сварились в своїй кімнаті, підсудна забігла до неї в кухню, вхопила ніж і побігла назад, вона побігла за підсудною, але та зайшла і зачинилась в своїй кімнаті, вона намагалась відчинити двері, але вони були зачинені і проникнути туди вона не змогла, повернулась на кухню, потім почула крик підсудної, що та зарізала потерпілого, пішла до них в кімнату, там побачила на дивані брата з кров’ю в області серця, підсудна бігала по кімнаті і просила викликати швидку допомогу, що і зробив брат ОСОБА_7 від сусідів,

показаннями в суді свідка ОСОБА_6 про те, що підсудна проживала з його братом ОСОБА_3 в їхній квартирі тривалий час, вони між собою сварились і бились з невідомих йому причин; 9 березня 2010 року він спав після роботи, прокинувся від крику сестри про те, що підсудна поранила в серце брата, якого він застав в кімнаті на дивані з кров’ю на грудях, підсудна просила викликати швидку допомогу і він це зробив через сусідів, про свої ревнощі до підсудної брат йому ніколи не говорив, він з підсудною в близьких стосунках не був,

протоколом огляду місця події з схемою і фотознімками, за якими квартира АДРЕСА_1 трикімнатна, в дальній від входу кімнаті зліва обстановка порушена, на підлозі біля шафи знайдено ніж, біля дивану – вату і плями бурого кольору, пляшку від пива \а.с.17-22\,

протоколом відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_4, яка на місці показала про обставини травмування ОСОБА_3 ножем \а.с.343-37\,

висновком експерта, за яким вилучений з місця події ніж відноситься до господарсько-побутових (кухонних) загального призначення, виготовлений заводським (промисловим) способом, має однолезовий клинок довжиною 119 мм по обушковому краю і шириною 14,5 мм в середній частині \а.с.41-43\,  

речовим доказом – ножем, вилученим з місця події \а.с.45\,

висновком експерта, за яким довжина рубця від рани на передній поверхні грудей потерпілого ОСОБА_3 не виключає можливості спричинення пошкодження клинком ножа, вилученого з місця події \а.с.61-65\,

висновком експерта, за яким у ОСОБА_3 мала місце рана грудної клітки зліва в проекції серця, від якої відходить рановий канал, по ходу якого перетинаються підшкірно-жирова клітковина, міжреберні м’язи, пристінкова плевра, серцева сумка та пошкоджується правий шлуночок серця, крововилив у ліву плевральну порожнину і в серцеву сумку, це проникаюче колото-різане поранення грудної клітки утворилось 9 березня 2010 року внаслідок одноразової дії гострого предмету, що має колюче-ріжучі властивості, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, в крові потерпілого виявлено етиловий спирт в концентрації 0,61 % о , що свідчить про стан алкогольного сп’яніння на момент спричинення тілесних ушкоджень \а.с.70-73\,

висновком експерта, за яким на клинку ножа з місця події знайдено кров і мікрофрагменти сполучної тканини особи чоловічої генетичної статі, які могли виникнути при травмуванні ОСОБА_3 \а.с.80-84\.

Доводи підсудної ОСОБА_4 про те, що на образу від потерпілого вона лише бажала завдати йому біль і наміру вбити не мала, суд відхиляє і розглядає як намагання зменшити ступінь своєї вини і міру відповідальності за злочин, уникнути покарання за закінчений замах на умисне вбивство, оскільки, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд виходить з сукупності всіх обставин справи і бере до уваги ті з них, які переконливо свідчать про усвідомлення підсудною суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання, а саме, спосіб і знаряддя замаху на вбивство, характер, локалізацію і тяжкість спричиненого тілесного ушкодження, взаємовідносини з потерпілим, поведінку обох, яка передувала злочину, причину, з якої потерпілий вижив.

Про спрямованість умислу підсудної переконливо свідчить застосоване нею знаряддя злочину, яким був ніж з довжиною клинка 119 мм і шириною 14,5 мм, а не інший менш небезпечний побутовий предмет без колюче-ріжучих властивостей, а також локалізація ушкодження і поранення життєво важливого органу – серця потерпілого.

Незважаючи на проявлену потерпілим в суді лояльність до підсудної і підтвердження ним факту образи на її адресу, в судовому засіданні не було встановлено протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого відносно підсудної, які б могли викликати у ОСОБА_4 стан сильного душевного хвилювання.

За висновком експерта-психолога підсудна при скоєнні злочину не перебувала в стані фізіологічного афекту або в іншому вираженому емоційному стані, який міг істотно вплинути на її свідомість і поведінку. Стан алкогольного сп’яніння, в якому перебувала підсудна, підвищує емоційність сприйняття і імпульсивність реагування, знижує інтелектуальний і вольовий контроль поведінки, полегшує здійснення асоціальних форм діяльності, змінює нормальне протікання психофізіологічних процесів, виключаючи кваліфікацію любих фізіологічних нормальних емоційний станів.

Поведінка підсудної в делікті і обрана нею позиція захисту відповідає висновку психолога про те, що ОСОБА_4 має невисокий рівень активності, поверхневе відношення до життєвих проблем та майбутніх перспектив, примітивність суджень, обмежене коло інтересів, емоційну згладженість, торпідність, невисокий вольовий радикал \а.с.55-57\.  

Таким чином, виключно особисті мотиві і неприязнь до потерпілого керували підсудною при вчиненні злочину.

Час виникнення умислу на позбавлення життя (заздалегідь або раптово) на кваліфікацію злочину і покарання не впливає.

Доводи підсудної про те, що потерпілий під час сварки її штовхнув, вона вдарилась головою і це могло вплинути на її наступну поведінку, суд відхиляє з огляду на те, що за висновком комісії експертів ОСОБА_4 при вчиненні злочину не виявляла ознак будь-якого психічного розладу, за своїм психічним станом могла усвідомлювати свої дії та керувати ними \а.с.55-57\.  

В стані необхідної чи уявної оборони підсудна не перебувала і від потерпілого не захищалась, оскільки з боку потерпілого не було ніякого суспільно небезпечного посягання, яке б вимагало негайного відвернення чи припинення з боку підсудної шляхом нанесення удару клинком ножа в серце.

Судовим слідством також не встановлено даних за вбивство через необережність, оскільки підсудна діяла свідомо і удар ножем в серце потерпілому нанесла цілеспрямовано, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Таким чином, суд вважає доведеними викладені в установчій частині вироку обставини скоєного підсудною злочину, які фактично не заперечуються ОСОБА_4 і підтверджені сукупністю інших доказів.  

Вчинені підсудною ОСОБА_4 з прямим умислом усі дії, які вона вважала необхідними для доведення злочину до кінця і які були безпосередньо спрямовані на протиправне позбавлення іншої людини життя і не були доведені до кінця з причин, що не залежали від волі підсудної, суд кваліфікує як закінчений замах на умисне вбивство за ст.ст.15 ч.2 і 115 ч.1 КК України.

    При призначенні покарання підсудній суд враховує суспільну небезпечність, тяжкість, обставини, наслідки злочину, попередню судимість ОСОБА_4, яка не працює, характеризується задовільно, рецидив злочинів і вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння як обтяжуючі покарання обставини, відсутність пом’якшуючих покарання обставин, прохання потерпілого не карати підсудну суворо, і призначає ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, яке вона протягом необхідної достатності має відбувати в ізоляції від суспільства для виправлення і попередження нових злочинів.

З врахуванням того, що ОСОБА_4 2 листопада 2009 року Оболонським районним судом м.Києва засуджена за ч.2 ст.302 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням і іспитовим строком 1 рік згідно ст.75 КК України, новий злочин вчинила 9 березня 2010 року протягом іспитового строку, суд керується ч.3 ст.78 КК України і на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, приєднує невідбуте покарання за попереднім вироком.

    Згідно ст.81 КПК України речовий доказ ніж підлягає знищенню.

З підсудної підлягають стягненню на користь експертної установи судові витрати в справі за час досудового слідства в сумі 912 гривень 71 копійка (вартість експертизи).

Суд задовольняє цивільний позов прокурора про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого, і стягує з підсудної ці кошти в сумі 2120 гривень 02 копійки, яка доведена довідкою Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги про вартість лікування ОСОБА_3 \а.с.112\.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2 і 115 ч.1 КК України, та призначити їй покарання у вигляді семи років шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного ОСОБА_4 покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком від 2 листопада 2009 року Оболонського районного суду м.Києва за ч.2 ст.302 КК України і остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків призначити в вигляді восьми років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з 9 березня 2010 року.

Запобіжним заходом ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити взяття під варту з утриманням в Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Речовий доказ ніж знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві 912 гривень 02 копійки судових витрат в справі за час досудового слідства (вартість експертизи).

Цивільний позов прокурора задовольнити і стягнути з ОСОБА_4 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 2120 гривень 02 копійки, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3

Апеляція на вирок може бути подана через місцевий суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженою – в той же строк з часу вручення копії вироку.

Головуючий :