№ 2- 457/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

11 жовтня 2010   року    Дарницький   районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                         Ящук  Т.І.

при секретарі                                                  Ярошинській І.А.

з участю  представника позивача                 ОСОБА_1

представників відповідачів                           Шило Л.І., Завгородньої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну  справу за позовом ОСОБА_4 до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації  , Інспекції  державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві , Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації,   Київського  міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, третя особа – Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації – про визнання  забудовником та визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок ,  -

встановив:

    Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації  , Інспекції  державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві , Головного управління житлового забезпечення КМДА ,   Київського  міського БТІ , третя особа – Головне управління земельних ресурсів КМДА  – про визнання  забудовником та визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок.

    Посилається на те, що в 2005 році  ОСОБА_7 надав йому письмовий дозвіл на оформлення у приватну власність земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1. Отримавши дозвіл від Дарницької районної в м. Києві ради , в 2005 році позивач подав необхідні документи до Київської міської ради, проте  до даного часу державного акта на право власності на землю не отримав.

    Оскільки позивач не має власного житла для проживання, щоб задовольнити нагальну потребу, був змушений розпочати будівництво житлового будинку та гаража. Після завершення будівництва, яке проводив за власні кошти,  позивач звернувся до Інспекції  державного архітектурно-будівельного контролю та Головного управління житлового забезпечення щодо введення будинку в експлуатацію та оформлення свідоцтва, однак позитивної відповіді не отримав, лише відписки.

    Не зважаючи на наявність позитивних висновків щодо проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, позивач не може отримати державний акт на землю, оскільки необхідно надати правовстановлюючий документ на  будинок.

    На даному етапі позивач не може отримати правовстановлюючий документ на будинок, оскільки немає державного акту на землю, а з іншого боку, не може отримати державний акт на землю, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на збудований житловий будинок.

    Тому позивач просив визнати його забудовником з 2009 року будинку АДРЕСА_1, загальною площею 239,7 кв.м., гаража, площею 52,5 кв.м. на земельній ділянці, площею 0,10 га  у Дарницькому районі м. Києва. Також просив визнати право  власності позивача на зазначений самочинно збудований будинок та гараж.

    В судовому засіданні  представник позивача ОСОБА_1  позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

    Представник відповідача Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації Шило Л.І. просила в задоволенні позову відмовити,  оскільки адміністрація жодним чином не порушувала права позивача і не може бути належним відповідачем по справі.

    Представник відповідача – Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Завгородня Н.В. також просила в задоволенні позову відмовити,  оскільки позивач не вчинив  належних  передбачених законодавством дій  для отримання у власність земельної ділянки  та введення будинку в експлуатацію. Оскільки позивач збудував будинок на земельній ділянці, що не була йому відведена , вважає, що правових підстав для задоволення позову не вбачається.

    Представник відповідача – Головного управління житлового забезпечення КМДА  в судове засідання не з’явився,  про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином , надав письмові заперечення на позов,  та просив розглянути справу у відсутності представника відповідача.     В письмових запереченнях зазначив, що Управління ніяким чином не претендує та не оспорює право власності позивача, спір відносно вказаного нерухомого майна між сторонами відсутній, тому Управління не є належним відповідачем по справі.  ( а.с. 27-30)

    Представник відповідача – Київського міського БТІ в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень на позов не надав.

    Представник третьої особи  – Головного управління земельних ресурсів КМДА в судове засідання не з’явився,  надав письмові пояснення по справі, в яких просив розглянути справу в його відсутності, в задоволенні позову – відмовити , оскільки в  Головному  управлінні земельних ресурсів документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1  на ім’я ОСОБА_4 не зареєстровані. Отже, на даний час відсутні правові підстави для визнання  права власності на самовільну забудову, оскільки позивач не є власником земельної ділянки (а.с. 47-48).

    Вислухавши представників сторін , вивчивши  письмові заперечення представників відповідачів та матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

    Як вбачається з копії технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1, виготовлений станом на 16.01.2009 року  Київським міським БТІ (а.с. 7-13 ), ОСОБА_4 здійснив самовільне будівництво житлового будинку за  вказаною адресою,  розпорядження на присвоєння поштової адреси даному будинку до БТІ не подано.

    В технічному паспорті вказано, що двоповерховий житловий будинок, загальною площею 239,7  кв.м., житловою площею 95,3 кв.м.  під літерою «А» збудований в  2005 році , вартість будинку  разом з гаражем  – 658 352 грн., а також зазначено, що збудована споруда є самовільним будівництвом.

Як пояснив представник позивача , будинок в установленому законом порядку експлуатацію не прийнятий.  

З копії наданого проекту  будівництва житлового будинку АДРЕСА_1  вбачається, що проект було розроблено АКБ «Готика» в 2009 році за замовленням  ОСОБА_4  , однак не  було погоджено  в Управлінні містобудування та архітектури Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації .

    12.09.2005 року ОСОБА_4  звертався  з заявою до Голови Київської міської ради  про передачу  йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га, що розташована в Дарницькому районі м. Києва по вул. Крилова,3-В.

    11.07.2008 року  голова Дарницької районної в м. Києві ради надав листа, яким  Рада  не заперечує проти відведення у приватну власність ОСОБА_4  земельної ділянки  на АДРЕСА_1 для будівництва , експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у встановленому порядку ( а.с. 14).

    За повідомленням Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ( а.с. 47-48), на даний період часу рішення Київською міською радою про передачу у власність позивачу вказаної земельної ділянки не приймалось,  документів, що посвідчують право власності чи право користування  ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , в управлінні не зареєстровано .

    Виходячи зі змісту ст. 328 ,  331 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. На новостворене нерухоме майно ( будівлі, споруди, жилий будинок тощо)  зазначене право виникає з моменту завершення будівництва, а якщо законом передбачено прийняття такого  майна в експлуатацію або воно підлягає державній реєстрації – з моменту вчинення цих дій.

    Отже, сам факт створення нерухомого майна за відсутності передбачених законом умов, необхідних для встановлення права власності на нього, не може  бути підставою для визнання такого права.

    Відповідно до вимог  ч. 3 ст. 375 ЦК України , право власника земельної ділянки  на  забудову  здійснюється  ним  за  умови додержання архітектурних,  будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил,  а  також  за  умови  використання  земельної  ділянки за її цільовим призначенням.

    Згідно з ч.1, 2, 3 ст. 376 ЦК України , житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту,  або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа,  яка  здійснила  або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

    Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути  за рішенням суду визнане за особою,  яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети,  за  умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

    Згідно зі ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво об’єктів архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 Закону України «Про планування та забудову  територій».

    Відповідно до ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність», порядок розроблення , погодження та затвердження проектної документації для будівництва  встановлено ДБН А.2.2-3-2004  «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», затвердженим Держбудом України.

    Однак, наявність  проекту будинку не є достатньою умовою для здійснення будівництва без отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 року, зі змінами та доповненнями, здійснення будівельних робіт на об'єктах  містобудування  без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації,  а також  здійснення  не  зазначених  у  дозволі  будівельних   робіт вважається    самовільним    будівництвом   і   тягне   за   собою відповідальність згідно з законодавством.

Як повідомив представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві ( а.с. 55-56), інспекція не видавала  дозвіл на виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1.

    Відповідно до ч. 4 ст. 30-І Закону України «Про планування і забудову територій»  в редакції Закону від 29.06.2010 року , прийняття  в  експлуатацію  збудованих до 31 грудня 2008 року без залучення підрядних організацій  приватних  житлових  будинків садибного  типу,  дачних  та  садових  будинків  з  господарськими спорудами і будівлями, які споруджувалися без дозволу на виконання будівельних    робіт,    здійснюється    інспекціями    державного архітектурно-будівельного  контролю  за  результатами   технічного обстеження  будівельних  конструкцій  та  інженерних  мереж  таких об'єктів у порядку,  визначеному  центральним  органом  виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, за наявності документа, що засвідчує право власності чи користування  земельною  ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що закінчені   будівництвом   об'єкти   підлягають  прийняттю  в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація  не  прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів  забороняється.  

    Пунктом  29 Постанови Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004 року, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що була чинною до 01.01.2009 року , було передбачено , що  датою  введення  в  експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

      Згідно з п. 2 діючої з 01.01.2009 року  Постанови Кабінету Міністрів України  № 923 від 08.10.2008 року  «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»,   прийняття  в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів  здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності  до  експлуатації    об'єктів    нового   будівництва,   реконструкції,  реставрації,   капітального   ремонту,   комунікацій   та   споруд  інженерної і транспортної інфраструктури,  їх інженерно-технічного  оснащення та забезпечення,  пускових комплексів,  черг будівництва   відповідно до погодженої  та затвердженої в установленому порядку проектної документації.

    Відповідно до п. 15 вказаного Порядку , датою  прийняття  в експлуатацію закінченого будівництвом  об'єкта  є  дата  видачі  зареєстрованого  інспекцією   державного  архітектурно-будівельного контролю свідоцтва.

    Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1820 від 31.08.2001 року затверджено  «Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», відповідно до   якого оформлення права власності з видачею правовстановлюючих документів проводиться лише на об’єкти, введені в експлуатацію .

    Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року , реєстрації  підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та  які  прийняті  в експлуатацію  у  встановленому  порядку,  за  наявності матеріалів технічної інвентаризації,  підготовлених тим  БТІ,  яке  проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Посилання представника позивача  на ч. 5 ст. 376 ЦК України як на підставу задоволення позову ( на  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб) – є безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів, що він є законним користувачем чи власником земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Як вбачається з  витягу з бази даних Державного земельного кадастру – чергового кадастрового плану станом на 29.01.2009 року,  користувачем земельної ділянки по вул. Крилова ( без номера) , під кадастровим номером 90:028:006 є ОСОБА_9, який помер в 2001 році  ( а.с. 16, 20).

    Надання  ОСОБА_4  згоди  від спадкоємця землекористувача  земельної ділянки по АДРЕСА_1 – ОСОБА_7  на відведення позивачу у власність під забудову вказаної ділянки ,  відсутність заперечень з боку Дарницької районної в м. Києві ради , а також наявність не затвердженого Головним управлінням земельних ресурсів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , -  не свідчать про законність користування позивачем даною земельною ділянкою.

     Відповідно до ст.  125 ЗК України,  право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування виникають з моменту державної реєстрації цих прав ( в редакції  статті  до внесення змін Законом від  05.03.2009 року -  такі права виникають  після  одержання  її  власником  або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного   користування   або   укладення  договору  оренди,  їх державної реєстрації  та  встановлення  меж  земельної  ділянки  в натурі (на місцевості).

    Оскільки судом встановлено, що житловий будинок   та споруди по АДРЕСА_1  є самочинним будівництвом, будинок до експлуатації не прийнятий, в установленому порядку не зареєстрований, документів на право користування чи право власності на земельну ділянку позивач не має,  земельна ділянка  під збудоване нерухоме майно  у встановленому порядку не надавалась, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем  права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Також відсутні правові підстави для задоволення позову щодо визнання ОСОБА_4 забудовником з 2009 року вказаного житлового будинку та гаража , оскільки підтвердження позивачем свого права на використані будівельні матеріали ( а.с. 15-19) не свідчить про законність такої забудови.

 Згідно з ч.  1 ст. 15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права  у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено  в судовому засіданні, спір про право щодо об’єкту нерухомого майна  між сторонами відсутній, відповідачі  не  порушують і не оспорюють права позивача на вказану будівлю.

Тому в задоволенні позову ОСОБА_4   про визнання забудовником  та визнання права власності на самочинно збудований будинок та  споруди – необхідно відмовити.

    На підставі викладеного, ст. 15, 16, 328, 331, 375, 376, 380  ЦК України ,  ст. 125 ЗК України , ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» , ст. 24,  29 , 30-І Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» , керуючись ст. ст. 3 , 10,11, 57,60,61 , 209, 213, 215, 218  ЦПК України, суд ,-

 вирішив:

В задоволенні позову  ОСОБА_4 до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації  , Інспекції  державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві , Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації,   Київського  міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, третя особа – Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації – про визнання  забудовником та визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок  – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва   шляхом  подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення  , а у разі оскарження рішення особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення,  -  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано .  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Суддя   :     підпис