< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.10.10Справа №2а-2653/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
Судді Майсак О.І.,
при секретарі: Слонімець Т.І,
за участю: представника позивача Бєлозерцева С.Ю. (довіреність № б/н від 22.09.2010 року); представника позивача ОСОБА_5 (наказ № 72А від 22.09.2010 року); представника відповідача Ксенз О.М. (довіреність № 80/09/10-0 від 19.01.2010 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології комфорту” до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними дій відповідача та визнання незаконними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Севастополя із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними дій відповідача та визнання незаконними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 16 101,50 грн. Вказує, що 06.08.2010 року ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя була проведена перевірка з питань дотримання проведення порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог по врегулюванню обігу наявних коштів, існування торгових патентів та ліцензій магазина «Продукти», де здійснює підприємницьку діяльність позивач. За результатами перевірки було складено акт № 27030447/2330/33093935. На підставі вказаного акту, ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004922330 від 16.08.2010 року на суму 50 825,75 грн., № 0004932330 від 16.08.2010 року на суму 16 101,50 грн. Позивач ТОВ «Технології комфорту»не згодне з вищевказаними рішеннями та вважає їх незаконними.
Позивач просить визнати протиправними дії відповідача та визнати незаконними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою від 06 вересня 2010 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 07 вересня 2010 року підготовче провадження закінчено та справу призначено до судового розгляду.
В процесі розгляду справи позивач надав доповнення до позовної заяви , остаточно просить: визнати протиправним дії Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя по проведенню перевірки 06.08.2010 року, складенню акту № 27030447/2330/33093935, а також повторному направленню 14.09.2010 року рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції від 06.08.2010 року № 0004922330 на суму 50 825,75 грн.; визнати незаконними та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.08.2010 року № 0004922330 на суму 50 825,75 грн. та № 0004932330 на суму50 825,75 грн. та № 0004932330 на суму 16 101,50 грн.
У судовому засіданні представники позивача доповнення до позовної заяви підтримали у повному обсязі, просять задовольнити. Вказують, що 06.08.2010 року ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя була проведена перевірка з питань дотримання проведення порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог по врегулюванню обігу наявних коштів, існування торгових патентів та ліцензій магазина «Продукти», що належить позивачу. За результатами перевірки було складено акт № 27030447/2330/33093935. На підставі вказаного акту, ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004922330 від 16.08.2010 року на суму 50 825,75 грн., № 0004932330 від 16.08.2010 року на суму 16 101,50 грн. Вважають, що законних підстав на проведення перевірки відповідач не мав, оскільки проведена перевірка не підпадає ні під одну умову проведення перевірки, передбачених ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу України». Також вказують, що позивачем 17.09.2010 року від відповідача було отримано письмове повідомлення (вих. № 7575/10/23-3 від 14.09.2010 року) про відзив рішення про застосування фінансових санкцій № 0004922330 від 16.08.2010 року на суму 50 825,75 грн. Але відповідач протиправно направив на адресу позивача аналогічне рішення про застосування фінансових санкцій № 0004922330 від 09.08.2010 року на суму 50 825,75 грн. Крім того рішення про застосування фінансових санкцій № 0004922330 від 16.08.2010 року на суму 50 825,75 грн. було відкликано відповідачем 14.09.2010 року, тобто після відкриття провадження по даній справі. Вважають, що дії відповідача порушують вимоги ст. 61 Конституції України .
Представник відповідача з позовними вимогами не погодився у повному обсязі, просить відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що перевірка позивача була проведена на підставі плану,затвердженого Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 254 від 30.07.2010 року. Також на проведення перевірки були оформлені направлення від 06.08.2010 року № 001087, реквізити яких відображені в акті перевірки. В направленнях на перевірку зазначений вид перевірки –планова перевірка, при цьому зазначені направлення вручені старшому продавцю ОСОБА_4, про що зроблені відмітки у направленнях. Вказує, що доводи позивача, викладені у адміністративному позові не обґрунтовані та не відповідають нормам чинного законодавства, а саме: Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок. Вказує, що позивач помилково вважає, що жодна норма податкового законодавства не визначає, що не заповнення окремого розділу КОРО є беззаперечним доказом не оприбуткування готівки платником податків та оскільки готівка за 05.08.2010 року проведена через зареєстрований опломбований у встановленому порядку у фіскальний режим роботи РРО, а також звітний чек за 05.08.2010 року підклеєний в КОРО.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено наступне: На підставі направлень на перевірку № 001087 від 06.08.2010 року та № 001088 від 06.08.2010 року (а.с.6-7), виданих Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя 06.08.2010 року була проведена планова «перевірка-хронометраж»магазину «Продукти»за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює підприємницьку діяльність Товариству з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту»з питань дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки було складено акт №27030447/2330/33093935 від 06.08.2010 року (а.с.52-53), акт було підписано старшим продавцем ОСОБА_4, також було внесено зауваження до нього. На підставі акту №27030447/2330/33093935 від 06.08.2010 року керівництвом Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004922330 від 16.08.2010 року на суму 50 825,75 грн. (а.с.10) та № 0004932330 від 16.08.2010 року на суму 16 101,50 грн. (а.с.11).
Перевіркою було встановлено порушення п. 9, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Перевіркою було встановлено, відсутність в книзі обліку розрахункових операцій Z –звітів за 07.04.2010 року, 13.04.2010 року, 20.04.2010 року, 23.04.2010 року у кількості 4 штук. Крім того сума готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій склала 10 484,50 грн. У денному Х –звіті реєстратора розрахункових операцій зазначена сума в розмірі 591,35 грн. Невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, яка зазначена в денному звіті, склала 9 893,15 грн;
- не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на РРО на підставі фіскального звітного чеку (Z –звіту) № 0464 за 05.08.2010 р у сумі 3220,30 грн. (запис у розділі ІІ книги обліку розрахункових операцій «Облік руху готівки та сум розрахунків»відсутній», чим порушено п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.014.2005 року за № 40/10320;
Зокрема, опис грошових сум за місцем проведення розрахунків підписано продавцем ОСОБА_4, але ж відповідно до п. 4.1. акту перевірці, нею було зроблено заперечення щодо вказаних грошових сум.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Відповідно до положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за застосуванням РРО здійснюється податковими органами у вигляді планових і позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в України»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Згідно ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до ст. 112 Закону України "Про державну податкову службу в України" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Відповідно до ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу", плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Суд оцінюючи матеріали справи, зміст направлень на перевірку та наказу Начальника Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя № 254 від 30.07.2010 року (а.с.54), беручи до уваги положення статей 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п. 2 статті 11, а також частини сьомої статті 111 Закону України "Про державну податкову службу" зазначає, що здійснення такого виду перевірці як «перевірка –хронометраж»діючим податковим законодавством взагалі не передбачено.
Однак суд зазначає, що позовна вимога про визнання дій відповідача щодо проведення перевірки та складанню акту протиправними, не підлягає задоволенню, у зв’язку з тим, що право органів державної податкової служби проводити перевірки з питань щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності та застосування штрафних санкцій за виявлені під час перевірок порушення передбачено ст. ст. 10 - 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 15, ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
12 березня 2009 року між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 (далі –Орендодавець) та ТОВ «Технології комфорту»укладено договір оренди № ЧП-12-03/09 (далі –Орендатор) (а.с.12). Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору № ЧП-12-03/09 від 12.03.2009 року Орендодавець передає Орендатору у тимчасове платне користування, що належить на праві приватної власності Орендодавцю майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а Орендатор зобов’язується прийняти його та оплатити відповідно до Договору. Згідно з п.п.1.2.1 п. 1.2. Договору № ЧП-12-03/09 від 12.03.2009 року нерухоме майно 25 кв. метрів, яке зазначене у технічному паспорті цифрами 1-15 будівлі літери «А».
13 березня 2009 року між Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 (далі –Орендодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 укладено договір оренди № ЧП-13-03/09 (далі –Орендатор) (а.с.13). Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору № ЧП-12-03/09 від 12.03.2009 року Орендодавець передає Орендатору у тимчасове платне користування, що належить на праві приватної власності Орендодавцю майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а Орендатор зобов’язується прийняти його та оплатити відповідно до Договору. Згідно з п.п.1.2.1 п. 1.2. Договору № ЧП-13-03/09 від 13.03.2009 року нерухоме майно 10 кв. метрів, яке зазначене у технічному паспорті цифрами 1-15 будівлі літери «А».
Як пояснила свідок ОСОБА_8, вказаний факт підтверджено представником відповідача та свідком ОСОБА_9, в магазині «Продукти», який розташовано в м. Севастополі по вул. Богданова, 22, здійснюють підприємницьку діяльність два суб’єкта господарювання ТОВ «Технології комфорту»та ФОП ОСОБА_7 Також, відповідно до показань свідка ОСОБА_8, грошові кошті у сумі приблизно 10 000 грн. вона отримала від свого роботодавця ОСОБА_7 для розрахунків з постачальниками. Касовий апарат за ФОП ОСОБА_7 не зареєстрований, тому службового внесення нею проведено не було. Грошові кошти знаходились у ящику стола, який розташовано неподалік з місцем проведення розрахунків ТОВ «Технології комфорту». Показання свідка узгоджуються з планом-схемою розподілу площі та майна в магазині «Продукти»та додатками до неї, які надано у якості письмового доказу по справі позивачем (а.с.16, 71, 72). Заяв, про належність грошових коштів ФОП ОСОБА_7, свідок у присутності перевіряючих не робила, пояснень не надавала, оскільки перевірку було здійснено іншого суб’єкту господарювання.
Що ж стосується порушення з боку позивача, щодо не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на РРО (№ 2703004205 «р»/2 від 15.01.2010 року) на підставі фіскального звітного чеку (Z –звіту) № 0464 за 05.08.2010 року в сумі 3 220,30 грн. (запис у розділі ІІ книги обліку розрахункових операцій «Облік руху готівки та сум розрахунків»відсутній), суд зазначає наступне.
Зі змісту пояснювальної записки ОСОБА_10 від 19.08.2010 року (а.с.48) вбачається, що денна виручка за 05.08.2010 року в розмірі 3 220,30 грн. із-за відсутності книги УРО була призведена через приходний касовий ордер № 132 (а.с.19) та включена в Z –звіт, як «службове внесення»(а.с.18).
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженої Постановою Національного банку від 15.12.2004 року № 637 (далі –Положення № 637) оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно з пунктом 2.6 глави 2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах. Відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12.06.95 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. З аналізу вказаних правових норм, та з урахуванням пояснювальної записки ОСОБА_10 та приходного ордеру № 132 від 05.08.2010 року (а.с.48), судом зроблено висновок щодо відсутності факту не оприбуткування грошових коштів з боку позивача та приховання від оподаткування.
Зі змісту рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004922330 від 16.08.2010 року вбачається, що дане рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя було направлено на адресу ТОВ «Технології комфорту»без підпису начальника ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя (а.с.10).
Листом (за вих. № 7575/10/23-3 від 14.09.2010 року) Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя (а.с.37) відкликало рішення про застосування фінансових санкцій № 0004922330 від 09.08.2010 року, яке було направлене на адресу ТОВ «Технології комфорту»та надіслало рішення про застосування фінансових санкцій № 0004922330 від 09.08.2010 року (а.с.38).
Відповідно до розділу 6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Державної податкової адміністрації від 21.06.2001 року № 253, податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо: а) сума податкового зобов'язання, а також штрафних (фінансових) санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків, при цьому таке податкове повідомлення залишається підставою для проведення нарахування суми узгодженого податкового зобов'язання в картці особового рахунку платника податків; б) податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження; в) рішення податкового органу про нарахування суми податкового зобов'язання скасовується чи змінюється судом; г) стосовно визначеного податковим органом податкового зобов'язання досягається податковий компроміс, про що зазначається у відповідному рішенні про податковий компроміс; ґ) податкове зобов'язання розстрочується або відстрочується, і про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення або відстрочення.
З огляду на вказане судом робиться висновок, що рішення про застосування фінансових санкцій № 0004922330 від 09.08.2010 року було надіслано на адресу позивача 14.09.2010 року, тобто після відкриття провадження по даній справі. Тому дає підстави вважати, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя фактично було визнано протиправність вказаного рішення. Також суд зазначає, що відповідачем в порушення вимог діючого податкового законодавства та розділу 6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій було відкликано рішення про застосування фінансових санкцій № 0004922330 від 16.08.2010 року та прийняте рішення № 0004922330 від 09.08.2010 року, від іншої дати. Також, судом встановлено, що відповідно до супровідного листа від 14.09.2010 року (а.с.37), відповідачем зроблено ще одну помилку при вказані дати рішення яке було відкликано.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, показань свідків, матеріалів справи, пояснень сторін, судом зроблено висновок щодо наявності порушень відповідачем норм матеріального права при встановленні порушень податкового законодавства, оформленні її результатів. На виконання вимог статті 2 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з вказаних підстав та в обсязі, відповідно до резулятивної частини постанови суду.
На підставі викладеного, керуючись також ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, шляхом визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004922330 від 09.08.2010 року на суму 50 825,75 грн.
Постанову складено у повному обсязі 25 жовтня 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004922330 від 09.08.2010 року на суму 50 825,75 грн., № 0004922330 від 16.08.2010 року на суму 50 825,75 грн., № 0004932330 від 16.08.2010 року на суму 16 101,50 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя підпис О.І. Майсак
< Суддя >: < підпис > < Суддя >
< З оригіналом згідно >
< Суддя > < підпис > < Суддя >
< Суддя >: < підпис > < Суддя >