Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.10.10Справа №2а-2665/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Кузнецової О.В.,
за участю представників:
позивача - Харчишиної А.А., довіреність б/н від 18.08.2010
відповідача - Лінніка О.В., довіреність № 3888/9/10-0 від 02.12.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг"
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Обставини справи:
16.08.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноінженерінг" звернулось до Господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень № 0000722310/0 від 03.08.2007 та № 0000712310/0 від 03.08.2007.
Ухвалою Господарського суду м. Севастополя від 17 серпня 2007 року відкрито провадження по справі. 09 жовтня 2007 року постановою Господарського суду міста Севастополя вимоги позивача задоволені в повному обсязі.
05.12.07 ухвалою колегії суддів Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя була залишена без задоволення. Постанова Господарського суду міста Севастополя від 09.10.2007 у справі № 20-4/273 залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.08.2010 касаційна скарга державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя задоволена частково. Постанова Господарського суду м. Севастополя від 09.10.2007 та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.12.2007 у справі № 20-4/273 скасовані. Справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції та надійшла до Окружного адміністративного суду м. Севастополя.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 08.09.2010 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду на 22.09.2010.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” статей 3 і 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на позов. Вважає, що оскільки позивачем не доведено зв’язок витрат на придбання консультаційних, інформаційних та маркетингових послуг з веденням його господарської діяльності, позивачем протиправно було ці витрати віднесені до складу валових та сформований податковий кредит.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази суд
ВСТАНОВИВ:
В період з 18.06.2007 по 17.07.2007 співробітниками ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя та ДПА у м. Севастополі була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007.
За результатами перевірки було складено акт № 409/10/23-123/32506285/104 від 24.07.2007.
Перевіркою встановлені порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 238/97-ВР зі змінами та доповненнями в наслідок чого занижений податок на прибуток у загальній сумі 400040,83 грн. у тому числі:
- півріччя 2006 року –45562,50 грн. (ІІ квартал 2006 р. –45562,50 грн.);
- 9 місяців 2006 року –56812,50 грн. (ІІІ квартал 2006 р. –11250,00 грн.);
- 2006 рік –248062,50 грн. (ІV квартал 2006 р. –191250,00 грн.);
- І квартал 2007 року –151978,33 грн.
За вказані порушення на підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000712310/0 від 03.08.2007 визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 515092,75 грн.
Представник позивача просить визнати недійсним повідомлення-рішення № 0000712310/0 від 03.08.2007 частково на суму 514695,75 грн.
Перевіркою встановлено, що позивач укладав з суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами та з юридичною особою ТОВ «Донецьке промислове постачання»договори на одержання консультаційних та інформаційних послуг, а саме:
- договір про надання послуг б/н від 01.10.05, відповідно до якого виконавець –фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зобов’язувався надати позивачеві консультаційні та інформаційні послуги з питань комерційної діяльності та управління, робити з розробки питань стратегічного розвитку підприємства та окремих бізнес-напрямків його діяльності, аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, розробки рекомендацій з підвищення ефективності фінансово –господарської діяльності підприємства, надано послуг на 505000,00 грн;
- договір про надання послуг б/н від 01.10.04, відповідно до якого –виконавець –фізична особа –підприємець ОСОБА_4 надає позивачу послуги по організації контролю за відображенням на рахунки бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, надання консультаційних послуг з питань діючого законодавства України з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, консультаційні та інформаційні послуги у сфері зовнішньоекономічної діяльності, консультування та виконання комплексу робіт по аналізу фінансово-господарської діяльності, надано послуг на 1340000,00 грн;
- договір про надання послуг б/н від 01.06.06, відповідно до якого виконавець –фізична особа –підприємець ОСОБА_5 зобов’язувався здійснити маркетингові дослідження, надано послуг на суму 137000,00 грн.;
- договір про надання послуг № 4 від 02.11.06, відповідно до якого виконавець –фізична особа - підприємець ОСОБА_6 зобов’язувався надати позивачу послуги по дослідженню ринку та визначенню суспільної думки, надано послуг на суму 604590,00 грн.;
- договір про інформаційне та консультаційне обслуговування № 48 від 01.09.05, відповідно до якого виконавець - ТОВ «Донецьке промислове постачання»зобов’язувалось надати позивачу інформаційне та обслуговування з питань комісійної торгівлі у зовнішньоекономічній діяльності та контроль якості товару, що поставляється, надано послуг на суму 47250,00 грн.
Вказаними договорами передбачено, що факт виконання послуг підтверджується актами приймання-передачі виконаних послуг.
Перевіряючи зробили висновок про необґрунтованість віднесення до складу валових витрат понесених витрат, оскільки з наданих до перевірки актів здачі-приймання послуг не можливо встановити зв’язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 цього пункту встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому статей 1 закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили. Одним із основних реквізитів є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).
Отже, тільки матеріальні носії та первинні документи (записи, макети з маркетингових досліджень) засвідчують одержання, зберігання даної інформації, а отже є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції.
На підтвердження витрат по зазначеним договорам позивачем були надані акти приймання-передачі наданих послуг (а.с. 41-52 том І)
Як вбачається із даних актів види наданих позивачу послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів стосовно зобов'язань виконавців за цими договорами або містять загальну вказівку про надання інформаційно-консультативних послуг. Консультаційні, інформаційні та маркетингові послуги, про які йдеться мова в зазначених актах, вказані як узагальнене поняття і не можуть бути оцінені як такі, що мають безпосередній зв'язок із господарською діяльністю товариства.
Суд дійшов до висновку, що позивачем не доведений зв'язок витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженерінг" з придбанням консультаційних, інформаційних та маркетингових послуг у фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьке промислове постачання” з веденням його господарської діяльності, у договорах, укладених між позивачем та вказаними суб’єктами господарської діяльності, відсутня будь-яка вказівка на характер та тематику досліджень, а в актах приймання-передачі наданих послуг не містить будь - якої конкретизації наданих послуг. А тому, висновки ДПІ про необґрунтованість віднесення до складу валових витрат понесених витрат по зазначеним договорам відповідають діючому законодавству. Також аналіз наданих позивачем актів приймання-передачі послуг на дає можливості зробити висновок на основі чого обраховувалась та чи інша сума при наданні відповідних послуг.
Крім того суд вважає необґрунтованими посилання позивача, що внаслідок отримання послуг від ОСОБА_5, СГД ОСОБА_7, ТОВ «Донецьке промислове постачання»позивачем були укладені договори, оскільки крім пояснень представника позивача, ця обставина нічім не підтверджується.
Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Також перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями в наслідок чого занижений податок на додану вартість за 2006 рік у сумі 8950,00 грн. у тому числі за періодами:
- червень 2006 р. –450,00 грн.
- вересень 2006 р. –8500,00 грн.
За вказане порушення на підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000722310/0 від 03.08.2007 та визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 13425,00 грн.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінженерінг" було безпідставно включено до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 8950,00 грн. по консультаційним послугам, отриманим від товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьке промислове постачання”, без документального підтвердження зв’язку зазначених послуг з господарської діяльністю підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд дійшов висновку, що позивачем належних та допустимих доказів правомірності своїх вимог не надано, спірні податкові-повідомлення рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 11.10.2010 о 17-30 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя підпис Н.Г. Плієва
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили
Суддя Н.Г. Плієва