№ 2- 1115/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 червня 2010   року  Дарницький районний суд м. Києва  в складі головуючого

судді                                                         Ящук Т.І.

при секретарі                                           Жиленко Ю.Г.  

за участю   позивачки                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням , -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась  до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідача  таким, що втратив  право користування квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він  з липня 2007 року забрав всі свої особисті речі та переїхав проживати до жінки, з якою підтримував інтимні стосунки. З того часу він перестав відноситись до даного приміщення, як до свого постійного місця проживання. Відповідач там більше ніколи не з’являвся, хоча вона не чинила йому перепон у користуванні даним житлом.

14.11.2008 року шлюб між сторонами було розірвано.

Всі ці роки позивачка самостійно  сплачує  витрати по утриманню квартири, відповідач у цьому ніякої участі не приймає. На прохання позивачки до колишнього чоловіка  подати заяву про зняття з реєстраційного обліку, він  погоджувався , але так і  не  вчинив жодних дій. Тому залишається бути зареєстрованим, чим перешкоджає позивачці у здійсненні її прав власника квартири  у повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити, визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, за останнім відомим місцем проживання .  Судом відповідно до положень ст. 224 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, показання свідків, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими  наступні обставини  та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на квартиру від 11.04.2001 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА  на підставі наказу № 141-С/КІ від 14.02.2001 року, квартира АДРЕСА_1, яка складається з однієї кімнати, жилою площею 18,1 кв.м., загальною площею 46,4 кв.м. належить ОСОБА_1  на праві приватної власності ( а.с 15).

Відповідно до  свідоцтва про одруження , виданого Відділом РАГС Славутицького МУЮ Київської області, у зв’язку з одруженням 30.11.2002 року з ОСОБА_2 позивачка змінила прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» ( а.с. 4).

Як вбачається з  свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами було розірвано 14.11.2008 року.

22.04.2009 року позивачка одружилась  з ОСОБА_4, у зв’язку з чим змінила прізвище з «ОСОБА_1» на  «ОСОБА_1» ( а.с. 6)

Згідно з довідкою форми № 3, виданою  Відділенням № 2 КП «Житло-Сервіс» , в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані : з 14.06.2001 року -  власник квартири ОСОБА_1, 1981 року народження ;  з 13.12.2002 року – колишній чоловік ОСОБА_2, 1978 року народження ; з 06.11.2003 року – діти сторін ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 7-8).

Як вбачається з  квитанцій  про сплату житлово-комунальних послуг , витрати по утриманню  квартири АДРЕСА_1 несе позивачка ( а.с. 12-14).

Відповідно до актів від 04.12.2007 року, 19.11.2008 року та 10.06.2009 року. складених за участю мешканки квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_9, а також свідків ОСОБА_7   та ОСОБА_8 ,  при огляді  квартири АДРЕСА_1 речей, належних ОСОБА_2 не виявлено. Встановлено, що  ОСОБА_2 в квартирі не проживає ( а.с. 9-11).

Вказане також підтверджується актами, складеними  працівниками відділення № 2 КП «Житло-сервіс» від 26.03.2010 року та 02.06.2010 року ( а.с. 44)

Як встановлено з показів свідка  ОСОБА_8, матері позивачки,  в 2007 році їй зателефонувала дочка та повідомила, що  чоловік ОСОБА_2 забрав речі і  пішов з квартири , залишивши її з двома дітьми. З того часу чоловік дочки у спірній квартирі не проживає. Вона періодично приїжджає у квартиру, однак більше його не бачила.

Свідок  ОСОБА_7 пояснила, що вона знайома з позивачкою з 2005 року, тому  свідку відомо, що чоловік позивачки ОСОБА_2 в 2007 році залишив сім’ю,  забрав усі свої речі, і більше в квартиру не повертався.

Отже, судом достовірно  встановлено, що відповідач ОСОБА_2  з  2007  року   в спірному жилому приміщенні не проживає без поважних причин , квартирної плати не сплачує, його  особистих речей в квартирі немає.

Відповідно до ст. 317, 383  ЦК України, власникові належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном.  Власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї та інших осіб.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права  користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 405 ЦК України , члени сім'ї власника житла,  які проживають разом  з  ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.  Житлове приміщення,    яке    вони   мають   право   займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає  право  на  користування цим  житлом  у  разі відсутності  члена сім'ї без поважних причин понад один рік,  якщо інше не встановлено домовленістю між  ним  і власником житла або законом.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування спірним жилим приміщенням, оскільки не проживає в ньому понад один рік без поважних причин, тому позов ОСОБА_1  підлягає задоволенню.

На підставі викладеного , ст. 317, 319, 322, 383, 391,  405 ЦК України ,  ст.ст. 150, 151, 156, 160, 162, 163 ЖК України , керуючись  ст. 10, 11, 57, 60,  209, 213, 215, 218 , 224  ЦПК  України, суд  -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , 1978 року народження, таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

За письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до  суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.

За загальним правилом, а також у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення  без задоволення , рішення може бути оскаржено сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Строк , протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

          Суддя:      підпис