№ 2- 1093/ 2010  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28 вересня 2010 року    Дарницький районний  суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                       Ящук Т.І.

при секретарі                                                Ярошинській І.А.

з участю  прокурора                                     Корнійчука  А.Г.

представника позивача                                Лук’яниці О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Національного університету  оборони України до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи – Міністерство оборони України , Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України -  про виселення без надання іншого жилого приміщення, -

встановив:

Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону звернувся до суду в інтересах держави в особі Національного університету оборони України до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення  разом з неповнолітніми ОСОБА_5, ОСОБА_6 без надання іншого жилого приміщення,  посилаючись на наступні обставини.

Проведеною військовою прокуратурою Дарницького гарнізону перевіркою дотримання посадовими особами Національного університету оборони України вимог житлового законодавства встановлено, що начальнику фінансово-економічної служби військової частини А0108 ( Департамент фінансів Міністерства оборони України) полковнику ОСОБА_2 разом з його сім’єю у складі  п’яти осіб керівництвом Національної академії оборони України надано за листом заселення  № 84 від 29.01.2003 року для тимчасового проживання блочну кімнату № 401 у гуртожитку академії за адресою : АДРЕСА_1.

Однак зазначені особи не навчались  та не працювали в  Національному університеті оборони України, а документи на проживання не оформляли, отже,  незаконно та безпідставно займають жилу площу в зазначеній кімнаті гуртожитку.

Тому позивач просить виселити  ОСОБА_2 та членів його  сім’ї - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та  неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6  із займаного ними жилого приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, кімната № 401 без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні  прокурор  та  представник  позивача позовні вимоги  підтримали   та просили  позов задовольнити в повному обсязі.  

Відповідачі  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 повторно в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином , що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення судових повісток.

Відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про відкладення розгляду справи , оскільки він перебуває у відрядженні. Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку  прокурора та представника позивача, суд визнав причину неявки відповідача в судове засідання неповажною, оскільки про обставини, зазначені в клопотанні, підтверджуючих документів не надано.  Крім того, 17.06.2010 року ОСОБА_2 подавав  до суду клопотання  про відкладення з таких же підстав  судового засідання 21.06.2010 року, яке судом було задоволено, однак  відповідач в подальшому не надав  документів, що підтверджували б  поважність причини його неявки в судове засідання.

Судом відповідно до положень ст. 224 ЦПК України визнано за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів та представника відповідача  та ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В запереченні на позовну заяву ,  що було подане представником відповідача ОСОБА_2 05.03.2010 року,  зазначено , що відповідач  позовні вимоги не визнає, оскільки   відповідно до ст. 17 Конституції України,  ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава повинна забезпечити  його як полковника Збройних Сил України  жилим приміщенням.  Представник відповідача вважає, що  розпорядженням начальника Національної академії оборони України, викладеному в листі заселення № 84, ОСОБА_2 з сім’єю було надано службове житло, яким  відповідача забезпечило Міністерство оборони України  , тому відповідачі проживають в кімнаті № 401  в гуртожитку за адресою : АДРЕСА_1  на законних підставах.  Виселення сім’ї військовослужбовця з службового житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення  прямо заборонено статтею 125 ЖК України.

Представники третіх осіб – Міністерства оборони України   та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України  в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомили, судом визнано за можливе розглянути справу в їх відсутності.

    Вислухавши прокурора та представника позивача,  вивчивши матеріали справи , суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі розпорядження начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління № 144/1/4/3050 від 23.10.2001 року  Національній академії оборони України  передано в користування  будівлі і споруди військового містечка  № 147 за адресою АДРЕСА_1  ( а.с. 29). Вказані будівлі знаходяться на балансі академії та обліковуються в Київському квартирно-експлуатаційному  управлінні як гуртожитки , про що  Київським КЕУ видана довідка від 07.10.2008 року ( а.с. 28 ).

    Розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 986  від 27.09.2007 року  «Про затвердження дислокації житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Дарницькому районі м. Києва»  приміщення гуртожитків по АДРЕСА_1 віднесено до гуртожитків державної форми власності, з цільовим призначенням – для слухачів  Національної академії оборони України  ( а.с. 31-33).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1089 від 17.12.2008 року Національну академію оборони  України перетворено в Національний університет оборони України ( а.с. 47) . Згідно з наказом Міністра оборони  України № 39 від 28.01.2009 року , Національний університет оборони України підпорядковано Міністру оборони України та є правонаступником Національної академії оборони  України  ( а.с. 46).

Листом № 84 начальника Національної академії оборони України від 29.04.2003 року було дозволено заселення підполковника ОСОБА_2 в гуртожиток по АДРЕСА_1, складом сім’ї  п’ять чоловік ( а.с. 4).

Відповідно до акту обстеження житлових умов від 14.05.2009 року, затвердженого начальником відділу експлуатації та ремонту фондів  Національної академії оборони України,  комісією  було з’ясовано , що у кімнаті № 401, площею 37,9 кв.м.,  гуртожитку по АДРЕСА_1 ,  проживають 5 осіб : ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3 та сини ОСОБА_4, 1987 р.н., ОСОБА_5, 1992 р.н., ОСОБА_6, 2002 р.н.  ( а.с. 5-6).

Відповідно до ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Статтею 129 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення.        

Наказом Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», (втратив чинність на підставі наказу Міністра оборони України від 06.10.2006 № 577), було встановлено порядок прийняття командирами військових частин рішення про надання жилої площі.    Так, відповідно до пункту 14 даного Положення жилі приміщення військовослужбовцям надаються за рішенням житлової комісії військової частини, погодженим з начальником квартирно-експлуатаційної частини району.  

На даний період часу  організацію надання житлової площі в гуртожитках військових частин, установ Збройних Сил України та Міністерства оборони України врегульовано наказом Міністра оборони України № 113 від 24.03.2008 року , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2008 року  за № 305/14996,   пунктом 2.1 якого визначено, що житлова площа в гуртожитку надається військовослужбовцям на час проходження служби в цьому населеному пункті рішенням квартирно-експлуатаційного органу за клопотанням командира військової частини, погодженим з головою Ради офіцерів військової частини.  

Відповідно до пункту 2.1 Положення про гуртожитки Національної академії оборони України, затвердженого наказом начальника Національної академії оборони України від 04.09.2008 року № 213, жила площа в гуртожитках академії надається військовослужбовцям постійного складу за рішенням начальника академії, погодженим із житловою комісією, Радою офіцерів (профспілковим комітетом) та Вченою радою академії.  

Як вбачається з  довідок  військової частини А0108 від 11.11.2009 року,  полковник ОСОБА_2, 1966 року народження,  на даний період часу проходить військову службу на посаді начальника фінансово-економічної служби – помічника начальника Центрального управління  радіаційного, хімічного, біологічного захисту  з фінансово-економічної роботи Головного управління оперативного забезпечення Командування сил підтримки Збройних Сил України ( а.с. 51-53), на його утриманні знаходиться сім’я – дружина ОСОБА_3, сини ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ( а.с. 50).

Судом встановлено, що ордер, який є єдиною підставою для вселення в гуртожиток (ст. 129 ЖК України) відповідачу ОСОБА_2  не видавався ,  даних  про укладення  з ним договору найму  жилого приміщення , про  реєстрацію відповідачів  за спірною адресою – в судовому засіданні не надано . Відношення до Національного університету оборони України  відповідачі не мають , не навчались і не працювали в  даному  університеті. 

Виходячи з норм ст.ст. 109, 128, 129  ЖК України, надання особі житлової площі без спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, і вселення за відсутності правочинного рішення щодо її надання є порушенням встановленого законом порядку і повинно визнаватися незаконним, а така особа підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.  

Доводи представника відповідача  про те, що ОСОБА_2 поселився в гуртожиток  за розпорядженням начальника академії , не можуть бути за вище зазначених обставин  визнані підставою, яка породжує для нього право на користування жилою площею в гуртожитку для слухачів військового учбового закладу.  

Твердження  представника відповідача , що ОСОБА_2 отримав кімнату в даному гуртожитку  як службове житло, і як  військовослужбовець Збройних Сил України  не підлягає виселенню  , належними доказами ( щодо надання службового житла) не підтверджені ,   не відповідають дійсним обставинам справи  , тому не приймаються судом до уваги.  Посилання на ст. 125 ЖК України щодо заборони виселення військовослужбовців  суд вважає безпідставними, оскільки  кімната в гуртожитку Національного університету оборони України не належить до службового житла і не надавалась відповідачу у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 122 ЖК України , єдиною підставою для вселення у службове жиле приміщення є ордер, який видається на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчим комітетом районної ради .

    Відповідно до пункту 2 «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081,  військовослужбовці   та   члени  їх  сімей  забезпечуються службовими  житловими  приміщеннями,   що   відповідають   вимогам житлового законодавства.  З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.    У разі відсутності службового житлового  фонду  у  військовій
частині , для  військовослужбовців  ( крім рядового , сержантського і старшинського складу) військова  частина  зобов'язана орендувати  житло  з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або  за  бажанням  військовослужбовця  виплачувати йому  грошову  компенсацію  за  піднаймання  (наймання)  житлового приміщення у встановленому порядку.

Згідно з п. 12  Порядку  , службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним  органом,  за  місцем  проходження  ними військової служби.

Керівництвом  позивача відповідачі були повідомлені про необхідність звільнення займаного приміщення у добровільному порядку, однак до даного часу відповідачі займану жилу площу не звільнили, мотивуючи незабезпеченістю житлом у м. Києві.

Таким чином суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про виселення  відповідачів  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  разом з неповнолітніми ОСОБА_5, 1992 р.н., ОСОБА_6, 2000 р.н. із займаного ними жилого приміщення по АДРЕСА_1 – без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України ,  з  відповідача ОСОБА_2    на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. ,  а на користь Управління державного казначейства в Дарницькому районі м. Києва – 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи.

 На підставі викладеного ,  ст. 9 , 109, 116, 118, 122, 125, 127, 128, 129, 132 Житлового кодексу України,   ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,   керуючись ст. ст. 3, 10,11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 215 , 218 , 224 ЦПК України суд -,

вирішив:

    Позов задовольнити.

    Виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4  разом з  ОСОБА_5, 1992 р.н., ОСОБА_6 , 2000 р.н.    із займаного ними жилого приміщення, що розташоване за адресою:  АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути  з  ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп., а на користь Управління державного казначейства в Дарницькому районі м. Києва – 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи.

За письмовою заявою відповідачів, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто Дарницьким районним судом м. Києва.

    У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

    За загальним правилом  рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом  подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення , а у разі оскарження рішення особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення,  -  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.      

    Суддя :   підпис