№ 2- 1091/ 2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2010 року Дарницький районний м. Києва в складі:
головуючого - судді Ящук Т.І.
при секретарі Жиленко Ю.Г.
з участю представника позивача Заєць О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Професійної спілки працівників митних органів України до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та дострокове повернення позики , -
встановив :
Позивач Професійна спілка працівників митних органів України звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та дострокове повернення позики, посилаючись на наступні обставини. 06.09.2000 року між сторонами було укладено зобов’язання про одержання безпроцентної позики, за умовами якого відповідачка ОСОБА_3 зобов’язувалась одержану в сумі 150 000 грн. позику строком на 25 років використати на будівництво житлового будинку в с. Мала Олександрівка.
За заявою ОСОБА_3 із суми позики 14.09.2000 року профспілкою перераховано 90 000 грн. на її кредитний рахунок № НОМЕР_1 в АППБ «Аваль», а 60 000 грн. 19.09.2000 року видано ОСОБА_3 готівкою.
Пунктом другим зобов’язання визначався порядок повернення позики : щомісяця в розмірі 1/ 12 частини річного платежу по завершенні дворічного терміну з моменту одержання позики. Дворічний термін сплив 19.09.2002 року, саме з цього дня ОСОБА_3 зобов’язана щомісяця повертати 543 грн. 48 коп. Перший платіж повинен був надійти до 06.10.2002 року. Проте відповідачка жодного платежу в рахунок погашення позики не здійснила. Будівництво будинку так і не було проведено.
Оскільки відносини договору позики між Профспілкою та ОСОБА_3 виникли до і тривають після набрання чинності Цивільним кодексом України, то норми ЦК України до цих відносин застосовуються.
Оскільки договором позики, укладеним між сторонами, визначались умови повернення позики частинами, і ці умови позичальником не виконані, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість з оплати позики , яка станом на 17.08.2009 року складала 45108 грн. 84 коп., а також стягнути достроково частину позики, що залишилась, на суму 104 891 грн. 16 коп.
В судовому засіданні представник позивача Заєць О.В. позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_3 на користь Професійної спілки працівників митних органів України суму заборгованості за договором позики та достроково стягнути частину позики, що залишилась, на загальну суму 150 000 грн., а також судові витрати по справі 1620 грн.
Будучи присутньою в судовому засіданні 27.04.2010 року ОСОБА_3 відмовилась відповідати на запитання та надавати пояснення по суті справи, посилаючись на відсутність її адвоката, однак його прізвище та причини відсутності не назвала, підтверджуючих документів не надала. За клопотанням відповідачки на стадії пояснень сторін по справі була оголошена перерва до 21.06.2010 року. В дане судове засідання відповідачка ОСОБА_3 не з’явилась, будучи належно повідомленою про час та місце розгляду справи, про що свідчить її розписка ( а.с. 59). Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки, на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 374 ЦК України ( 1963 року), що був чинним на час виникнення спірних правовідносин , за договором позики одна сторона(позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 1049 ЦК України встановлено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими
ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
06.09.2000 року відповідачка ОСОБА_3 звернулась з заявою до Голови Ради профспілки працівників митних органів України та просила надати їй безпроцентну позику на будівництво житлового будинку та облаштування присадибної ділянки у розмірі 150 000 грн. Із зазначеної суми 90 000 грн. просила перерахувати на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в АППБ «Аваль» м. Києва та 60 000 грн. видати готівкою ( а.с. 8).
06.09.2000 року між Радою Профспілки працівників митних органів України та ОСОБА_3 було укладено договір безпроцентної позики, умови якого викладені в підписаному сторонами зобов’язанні, згідно з яким ОСОБА_5 зобов’язалась одержану нею позику в сумі сто п’ятдесят тисяч гривень строком на 25 років використати на будівництво житлового будинку в с. Мала Олександрівка ( а.с. 7).
Борг за позикою відповідачка зобов’язалась погашати щомісяця в розмірі 1/ 12 частини річного платежу по завершенні дворічного терміну з моменту одержання позики , повністю повернути одержану позику до 06.09.2025 року.
Платіжним дорученням № 694 від 14.09.2000 року сума в розмірі 90 000 грн. була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок відповідачки в АППБ «Аваль», вказаний нею в заяві ( а.с. 10).
Відповідно до видаткового касового ордеру № 271 від 19.09.2000 року, ОСОБА_3 отримала готівкою 60 000 грн. ( а.с. 9)
04.09.2006 року позивач звертався до ОСОБА_3 з листом про необхідність виконання зобов’язання та сплати виниклої заборгованості в строк до 30.09.2006 року, попереджав про можливе звернення до суду у зв’язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань. ( а.с. 55)
Як вбачається з розрахунку, підписаного головою Профспілки, станом на 06.08.2009 року ОСОБА_3 не здійснила жодного платежу в рахунок погашення позики, тоді як термін для погашення позики розпочався 19.09.2002 року, за вказаний період пройшло 83 місяці. Щомісячний платіж складає 543 грн. 48 коп.
Станом на 06.08.2009 року прострочена заборгованість відповідачки складала 45108 грн. 84 коп. Як вбачається з розрахунку позивача, станом на 21.06.2010 року прострочена заборгованість складає 51087 грн. 12 коп. ( 543 грн. 48 коп. х 94 місяці) . Частина позики, що залишилась – 98912 грн. 88 коп. Вказані розрахунки відповідачкою не оспорювались.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України , якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_3 не виконує свої зобов’язання за договором позики, не вносить платежів в рахунок погашення позики, за 94 місяці вона не внесла жодного платежу , порушуючи умови договору, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню як прострочена заборгованість на суму 51087 грн. 12 коп. , так і достроково підлягає стягненню частина позики, що залишилась, в сумі 98912 грн. 88 коп., а всього необхідно стягнути 150 000 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат,що складається зі сплаченого судового збору в розмірі 1500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., всього 1620 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 536, 629, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України , керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88 , 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд , –
вирішив :
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Професійної спілки працівників митних органів України ( код 00010808) заборгованість за договором позики в розмірі 150000 грн. , а також судові витрати в розмірі 1620 грн. , а всього стягнути 151620 (сто п’ятдесят одну тисячу шістсот двадцять ) грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : підпис