ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 20 липня 2010 року          10.00                                № 2а-1102/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді  Келеберди В.І. , суддів  Арсірія Р.О.  Добрянської Я.І.  при секретарі судового засідання  Литвиненко Д.В.  вирішив адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 

до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України 

Відділу примусового виконання рішень Департмаенту державної виконавчої служби Міністесртва юстиції України

простягнення заробітної плати за час непоновлення на роботі

                                        Обставини справи:

          Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконною бездіяльність Національної комісії з питань регулювання зв’язку України (далі - НКРЗ) по виконанню постанови суду щодо поновлення ОСОБА_1  на посаді члена НКРЗ; про стягнення з відповідача на користь позивача заробітну плату з 29.02.2008р. за 12 місяців вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції в сумі 149 152, 32 грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовляється виконувати рішення суду по справі № 2/97-2/255, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді члена НКРЗ та зобов’язано відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.10.2007 року 59430 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста тридцять) гривень. Оскільки вказане рішення набрало законної сили відповідач зобов’язаний поновити ОСОБА_1 на посаді члена НКРЗ виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

          ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги.

          20.07.2010р. в судовому засіданні позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно якої позивач просив визнати незаконною бездіяльність Національної комісії з питань регулювання зв’язку України по виконанню постанови суду щодо поновлення ОСОБА_1  на посаді члена НКРЗ; стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату з 29.02.2008р. по 21.06.2010р. з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати відповідно до індексу споживчих цін в сумі 326543 грн., в тому числі заробітна плата 282 207 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати.

          Відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, у зв’язку з чим заява позивача була прийнята судом.

          Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів. В якості безпідставності позовних вимог, відповідач зазначає про неможливість поновлення та виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв’язку з тим, що Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.09.2007р. № 763 «Про звільнення ОСОБА_1 на посаді члена Національної комісії з питань регулювання зв’язку України»чинне, а тому у відповідача відсутні правові підстави для виконання рішення суду.

          11.05.2010р. в судовому засіданні за наслідками обговорення питання щодо доцільності залучення в якості співвідповідача –Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, судом ухвалено залучити вказану особу в якості співвідповідача.

          Відповідач 2 - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечував проти позову, надавши суду письмові пояснення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2008р. у справі № 2/97-5/255 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з питань регулювання зв’язку України про визнання протиправними та скасування накази Голови Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 27 вересня 2007 року № 139/к, та №140/к від 1 жовтня 2007 року; поновлення ОСОБА_1 на посаді члена Національної комісії з питань регулювання зв'язку України та стягнення з Національної комісії з питань регулювання зв'язку України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.10.2007 року 59430 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста тридцять) гривень задоволено у повному обсязі та допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді члена Національної комісії з питань регулювання зв'язку України та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць, а саме 10188 (десять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень.

          Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.09р. Постанову суду від 28.02.2008р. залишено без змін.

          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.09р. касаційну скаргу Національної комісії з питань регулювання зв'язку України залишено без задоволення, рішення суду без змін.

          04.03.2008р. ОСОБА_1 подав заяву про відкриття виконавчого провадження щодо негайного виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2008р. в частині поновлення позивача на посаді члена Національної комісії з питань регулювання зв’язку України.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.999 № 606 (далі - Закон № 606) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

          Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби (ст. 2 Закону № 606).

          12.03.2008р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику 7-денний термін для добровільного виконання рішення суду.

          Згідно ст. 76 Закону № 606 передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

          Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника (ст. 77 Закону № 606).

          Відповідно до ч. 2 вказаного Закону у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.

          У встановлений державним виконавцем строк рішення суду виконано не було, а тому 17.04.2008р. державним виконавцем було направлено на адресу боржника вимогу, якою встановлено новий строквиконання рішення суду та зобов'язано Національну комісію з питань регулювання зв’язку України  негайно здійснити необхідні розпорядчі дії щодо допущення ОСОБА_1 до виконання попередніх обов'язків –члена Національної комісії з питань регулювання зв’язку України.

          У зв’язку з надходженням до державного виконавця листів від боржника в яких повідомлялось про неможливість виконання рішення суду, 20.05.2008р. державний виконавець в порядку ст. 263 КАС України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про встановлення порядку виконання рішення суду.

          Згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону № 606 звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання є підставою для зупинення виконавчого провадження.

          З урахуванням вимог ст. 35 Закону № 606, 20.05.2008р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2008р. відмовлено в задоволенні заяви державного виконавця про встановлення порядку виконання судового рішення.

          Частиною 5 ст. 36 Закону 606 встановлено, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам.

          У зв’язку з відсутністю обставин, які сприяли зупиненню виконавчого провадження 03.07.2008р. державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.

          Оскільки, станом на 03.07.2008р. боржник не виконав рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 340 грн. та винесено вимогу № 226/3, якою зобов’язано Національну комісію з питань регулювання зв’язку України виконати рішення суду до 18.07.2008р.

          Згідно ч. 3 ст. 87 Закону № 606 у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.

          У встановлений державним виконавцем строк рішення суду повторно не було виконано, тому державний виконавець на підставі ст. ст. 5, 87 Закону № 606 15.12.2008р. виніс постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі та направив її боржнику.

          Станом на 05.03.2009р. боржником рішення суду виконано не було у зв’язку з чим 05.03.2009р.  державним виконавцем направлено до Генеральної прокуратури України подання про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Національної комісії з питань регулювання зв’язку України за невиконання рішення.

          За результатами перевірки 09.04.2009р. у порушенні кримінальної справи за фактом невиконання службовими особами Національної комісії з питань регулювання зв’язку України постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2008р. в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді члена НКРЗ відмовлено у зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України.

          Відповідно до вимог ч. 3 ст. 76 Закону № 606 якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафі санкції  та інші заходи передбачені ст. 87 цього Закону, після чого виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видає виконавчий документ.

          Виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, які видали виконавчий документ, у випадку передбаченому ч. 3 ст. 76 цього Закону (п. 11 ст. 37 Закону № 606).

          У зв’язку зі здійсненням державним виконавцем всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду передбачених Законом № 606  16.03.2009р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

          Враховуючи, що державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Законом № 606, а також з огляду на те, що позивачем не доведено протиправності дій державного виконавця, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частин вимог до Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

          Вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльність Національної комісії з питань регулювання зв’язку України по виконанню постанови суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді члена НКРЗ; стягнення з відповідача на користь позивача заробітну плату з 29.02.2008р. по 21.06.2010р. з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати відповідно до індексу споживчих цін в сумі 326543 грн. також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа № 10/611 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національної комісії з питань регулювання зв’язку України про визнання незаконною та скасування постанови від 28.05.2008р. № 940.

          При вирішенні даної адміністративної справи судом встановлено, що 19.04.2005 Президент України Указом № 664/2005 призначив позивача членом Національної комісії з питань регулювання зв’язку України терміном на 5 років.

          26.09.2007 КМУ розпорядженням № 763 позивача звільнено з займаної посади на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

          Підставою для прийняття вказаного розпорядження було подання голови НКРЗ Звєрєва В. до Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2007 року щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді члена НКРЗ. До вищевказаного подання було додано акт “Про підтвердження факту відсутності на роботі ОСОБА_1, члена НКРЗ, 24 та 25 липня 2007 року”, пояснювальну записку ОСОБА_1 від 31 липня 2007 року, копія табелю обліку робочого часу керівництва НКРЗ та помічника Голови НКРЗ за липень 2007 року, довідку про перебування ОСОБА_1 у щорічних відпустках у період з 24 липня по 12 вересня 2007 року, проект розпорядження про звільнення та біографічну довідку останнього.

          Указом Президента України від 28 вересня 2007 року № 926/2007 дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 763 зупинено з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо його конституційності.

          На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року “Про звільнення ОСОБА_1” 01 жовтня 2007 року Голова НКРЗ видав наказ № 139/к про звільнення ОСОБА_1

          24 грудня 2007 року постановою Кабінету Міністрів України № 1403 скасовано, зокрема розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 763-р “Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Національної комісії з питань регулювання зв'язку України”(пункт 32 Переліку).

          Указом Президента України від 28 грудня 2007 року № 1310/2007 визнано таким, що втратив чинність Указ Президента України від 14 вересня 2007 року № 870/2007 "Про зупинення дії розпоряджень Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2007 року N 706-р, від 11 вересня 2007 року N 710-р".

          Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 490 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року № 1403” виключено, зокрема пункт 29 переліку актів Кабінету Міністрів України, який було скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року № 1403.

          Отже, з 27 травня 2008 року набув чинності акт про звільнення ОСОБА_1 з посади та щодо якого не приймалось судових рішень.

          При вирішенні справи № 10/611 судом встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів із пропуском строку звернення до суду, у зв’язку з чим Постанововю суду від 07.10.2009р. в задовленні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

          Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 «Про судове рішення»рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону,  що регулює  подібні  відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення,  в якому повно  відображені обставини,  які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові   наслідки   є   вичерпними, відповідають  дійсності  і  підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Згідно ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглянув трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

          Враховуючи, що під час розгляду справи та станом на момент звернення позивача до суду діє Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 490 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року № 1403”, якою поновлено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.09.2007р. № 763 «Про звільнення ОСОБА_1»з посади члена Національної комісії з питань регулювання зв’язку України, а також з огляду на те, що стягнення заробітної плати в порядку ст. 236 КЗпП України можливе лише за умови встановлення факту затримки виконання чи невиконання судового рішення без належних на те підстав, що є складом кримінально-карного діяння і може бути встановлено лише за наслідками досудового розслідування відповідної кримінальної справи та ухвалення відповідного вироку суду, яке відсутнє, а тому враховуючи наявність в матеріалах справи копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за даним фактом, а також наявністю в матеріалах справи доказів зверенння НКРЗ до адміністративного суду в період часу з березня по травень 2008 про роз'яснення судового рішення,  суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

          Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Суддя                                                                                В.І. Келеберда

Судді                                                                                                     Р.О. Арсірій
                                                                                                    

                                                                                                    Я.І. Добрянська

Дата складення тексту рішення у повному обсязі - 05.08.2010р.