УКРАЇНА
Господарський суд
Чернігівської області
14000,м.Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру,20 7-99-18
Іменем України
РІШЕННЯ
“07” вересня 2006 року Справа № 12/147 (10/221/8/6)
Позивач: Закрите акціонерне товариство „Науково-виробниче об’єднання „Чернігівеліткартопля” 15522, Чернігівська область, смт. Седнів, вул. Леніна, 13
До відповідача: Української державної інноваційної компанії
Чернігівського регіонального відділення
14000, м. Чернігів, вул. П’ятницька, 39, к. 601
14000, м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16, к. 702
Про визнання договору неукладеним.
Суддя Л.М.Лавриненко
Представники сторін:
позивач: не з’явився
відповідач: Шумілова О.В. –головний спеціаліст з правових питань Чернігівського регіонального відділення, довіреність № 1976 від 27.12.2005 року.
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем подано позов про визнання неукладеним інноваційного договору № 20 від 20.06.1997 року.
Сторони були своєчасно повідомлені про час та місце розгляду справи, але позивач повноважного представника в судове засідання не направив, заяв та клопотань від позивача до суду не надходило.
Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.
Представник відповідача в поданому в судове засідання 15.06.2006 року відзиві на позов просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки при укладенні інноваційного договору сторонами була досягнута угода по всім істотним умовам, необхідним для заключення договору позики. Крім того відповідач вказує на обставини, що підтверджують факт визнання позивачем дійсності зазначеного інноваційного договору, а саме: отримання позивачем державної позики в сумі 985 900 грн. за інноваційним договором № 20 від 20.06.1997 року та повернення позивачем згідно плану повернення позики 112 000 грн. Відповідач також просить скасувати заходи забезпечення позову.
Не з”явлення в судове засідання повноважного представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши докази, які мають суттєве значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав:
20.06.1997 року між Чернігівським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії та позивачем був укладений інноваційний договір № 20, на який в обґрунтування своїх позовних вимог посилається позивач.
Відповідно до умов даного договору Інвестор - Чернігівське регіональне відділення Української державної інноваційної компанії зобов’язується внести для здійснення проекту цільовий вклад у вигляді інноваційної позики у строки і розмірах, що визначені у календарному плані робіт, а підприємство (позивач) бере на себе зобов’язання виконати всі роботи по реалізації проекту і повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, що вказані у плані повернення платежів.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що інноваційний договір № 20 від 20.06.1997 року являє собою договір про сумісну діяльність, а правова природа договору, який регламентує сумісну діяльність визначає необхідність існування в межах договору про сумісну діяльність домовленості по таких істотних умовах, пов’язаних з веденням сумісної діяльності як порядок ведення спільних прав учасників договору, порядок утворення спільного майна учасників договору і порядок покриття витрат і збитків, які виникли в результаті сумісної діяльності.
Виходячи з вищевикладеного, позивач просить суд визнати неукладеним інноваційний договір № 20 від 20.06.1997 року, посилаючись на те, що по вищевказаним умовам сторонами не було досягнуто згоди при укладенні договору.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства. установи, організації мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, визначені способи захисту судом цивільних прав та інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.
Вимога про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України, діючими на даний час.
Вимоги про визнання договору неукладеним є встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
Приймаючи до уваги, що судом відмовлено позивачеві у задоволенні його позовних вимог, а тому відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 31.08.04р. , підлягають скасуванню.
Керуючись ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 5, 6, 20, 179,180,181 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 49, 68,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову , вжиті ухвалою господарського суду Чернігівської області від 31.08.04р.
СУДДЯ Л.М. Лавриненко