ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

                                                                                                                                                                                                         

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2006р.                                                                                Справа №  9/181

м.Полтава   9-30год

за позовом  Приватного підприємця Косенка Сергія Володимировича  

до 1.Державної податкової інспекції у м.Полтаві, м.Полтава

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавсільгоспенерго", м.Полтава

про    визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від №25.06.2004р. №0000917703/2  

Суддя  Тимошенко К.В.

При секретарі –Шевченко О.П.

Представники:

від позивача:   

від відповідача:

від прокуратури:

        

Справа прийнята до провадження суддею Тимошенко К.В. на підставі ухвали заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 21.08.2006р.

Суть: Розглядається позовна заява про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0000971703/2 від 25.06.2004р., яким визначено податкове зобов"язання з прибуткового податку з громадян у розмірі 5461,20грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 10922,40грн

Відповідач - ДПІ у м.Полтаві - проти позову заперечує, посилаючись на невиконання позивачем його обов"язку як суб"єкта підприємницької діяльності нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету прибутковий податок з громадян з отриманих ними доходів у вигляді наданих матеріальних та соціальних благ у натуральній формі та наполягає на правомірності приняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

За результатом проведення  планової комплексної перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 30.04.06р. по 31.12.2006р. Державною податковою інспекцією у м.Полтаві складено акт від 27.02.04р., в якому зокрема констатовано порушення позивачем  ст.12, ст.19 п.2 пп."а" Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"  від 26.12.92р. зі змінами та доповненнями, а саме не нарахована та не перерахована до бюджету сума податку з доходів громадян у розмірі 26892,00 за період з 01.10.2002р. по 31.03.2003р.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000971703/0 від 02.03.2004р., яким  на підставі пп."б" пп.4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до  ст.12, ст.19 п.2 пп."а" Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" визначено позивачеві податкового зобов"язання з прибуткового податку з громадян у розмірі 26892,00 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі  53784,00 грн., всього 80676,00 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ у м.Полтаві, після відмови в задоволенні якої подана скарга до ДПА у Полтавській області, яка своїм рішенням № 239/К/25-017 від 19.06.04р. частково задовільнила скаргу, зменшивши  суму донарахованого прибуткового податку з громадян та штрафу.

На підставі названого рішення ДПІ у м.Полтаві  прийняла податкове повідомлення-рішення №0000971703/2 від 25.06.2004р., яким визначила позивачеві податкового зобов"язання з прибуткового податку з громадян у розмірі 5461,20 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі  10922,40 грн., всього 16383,60 грн., яке і є предметом спору у даній справі.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що висновки ДПІ у м.Полтаві  про донарахування податкового зобов"язання з прибуткового податку з громадян за період   з 01.10.2002р. по 31.03.2003р. та штрафу  є необгрунтованими, оскільки ремонтні роботи орендованих автомобілів носили поточний характер  для їх підтримання у справному стані, щоб вони були придатні  для подальшого використання позивачем у господарській діяльності, а отже громадянам, власникам орендованих автомобілів, матеріальних та соціальних благ у натуральній формі надано не було.

При вирішенні спору суд виходить із наступного.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами згідно договорів, що діяли в період   з 01.10.2002р. по 31.03.2003р., укладеними між позивачем та фізичними особами, власниками автомобілів,  фізичні особи надали позивачу у безоплатне строкове користування легкові автомобілі.

Передача автомобілів підтверджується актами приймання-передачі автомобілів, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.30-141, т.1).

Відповідач - ДПІ у м.Полтаві - оспорював дійсність вказаних договорів до районних судів м.Полтави, але рішеннями цих судів в задоволенні  позовних вимог про визнання угод недійсними ДПІ відмовлено, листом  № 19/10-044 від 20.03.06 відповідач повідомив суд, що рішення судів загальної юрисдикції по справах про визнання недійсними угод оренди автомобілів, укладених між ПП Косенко С.В. та фізичними особами не оскаржувалися, що свідчить про набрання рішеннями чинності та дійсність договорів.

Відповідно до п.4.2 договорів наймач має право  передавати автомобілі в піднайом як на безоплатній так і на платній основі.

За договорами № 1 від 01.10.2002р. та № 2 від 04.01.2003р. позивач надав право користуватися автомобілями Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавсільгоспенрго".

До позову додаються копії актів приймання-передачі виконання робіт по ремонту і обслуговуванню автомобілів, які були передані ПП Косенку в безоплатне користування фізичними особами.

Як вбачається з даних актів ремонтні роботи проведені за період  з 01.10.2002р. по 31.03.2003р., тобто у період оренди автомобілей позивачем та здачі їх позивачем у піднайом ТОВ "Полтавсільгоспенерго", тому виконані позивачем ремонтні роботи не можуть бути розцінені як надання фізичним особам, власникам автомобілів, матеріальних та соціальних благ у натуральній формі оскільки позивач виконував свої обов"язки згідно чинного на той час Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1969р. пункти 3 та 4 статті 265 якого передбачають обов"язок наймача підтримувати найняте майно у справному стані та проводити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно п.4.1 укладених позивачем з фізичними особами договорів про безоплатне користування автомобілями та п.3.1 укладених позивачем з ТОВ "Полтавсільгоспенерго" (піднаймачем), договорів про надання права користування автомобілями позивач зобов"язався своєчасно і за свій рахунок здійснювати технічне обслуговування, а також поточний та капітальний ремонти автомобілів, своєчасно і за власний рахунок усувати всі несправності та поломки автомобіля, що можуть мати місце під час знаходження автомобіля як у наймача, так і у можливих піднаймачів.

Посилання ДПІ у м.Полтаві на те, що позивачем здійснювалось поліпшення стану автотранспорту нормативно та документально не обгрунтоване, а тому не може бути враховане. Крім того, цей довід відповідача - ДПІ у м.Полтаві - позивач спростовує посиланням на Наказ Державного комітету статистики України № 444 від 15.12.2003р., відповідно до якого термін "поліпшення" передбачає проведення модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції тощо. Таких робіт по відношенню до найманих позивачем автомобілів здійснено не було. По відношенню до цих автомобілів проводились лише ремонтні роботи, які згідно з класифікацією, наведеною у Наказі Міністерства Транспорту України від 30.03.1998р. № 102. відносяться до категорії поточного ремонту.

З врахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивача щодо здійснення саме поточного ремонту.

Згідно пояснень третьої особи - ТОВ "Полтавсільгоспенерго", що підтверджуються наданими в матеріали справи наказами "Про призначення на посаду"(а.с. 129-169, т.3) автомобілі  надавалися в керування працівникам ТОВ "Полтавсільгоспенерго", що підтверджується шляховими листами. Даний факт підтверджений перевіркою, проведеною відповідачем -  Державною податковою інспекцією в м.Полтаві, що відображено  в довідці ДПІ у м.Полтаві від 18.02.2004р. (а.с. 64-65, т.3) і спростовує заперечення відповідача щодо того, що в період з 01.10.2002р. по 31.03.2003р. автомобілі використовувалися їх власниками.

Діюче законодавство не визначає понесені наймачем витрати на утримання належного громадянам майна (автомобілів) як доходи громадян.

Стаття 11 розділу ІІІ Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р., на яку посилається відповідач - ДПІ у м.Полтаві, передбачає, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій i фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

За вказаними в акті перевірки від 27.02.2004р. (т.1 арк. 15-21), на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення №0000971703/0 від 02.03.2004р. (т.1 арк.29) договорами, громадяни не отримували доходів за виконання робіт, отже посилання ДПІ у м.Полтаві на дану норму закону необгрунтоване.

 Викладене підтверджується і листом ДПА України № 3020/6/17-0516 від 15.05.2002р., в якому зазначено, що кошти, витрачені підприємством на утримання належного громадянину майна, в тому числі автомобіля, у стані, що відповідає стану цього майна (автомобіля) на момент його передачі у користування, без проведення поліпшення цього майна, не може розглядатися як доходи наймодавця.

Відповідно до п.п.4.4.2 "г" п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Отже, вказаний лист є податковим роз"ясненням.

Відповідно до п.п.4.4.2 "д" п.4.4 ст.4 зазначеного Закону  не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз"яснення.

Таким чином, висновки податкової інспекції про ненарахування, неутримання та неперерахування до бюджету сум податків з доходів громадян, що підлягають  оподаткуванню, є необгрунтованими.

З огляду на вищевикладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0000971703/2 від 25.06.2004р. про визначення позивачеві податкового зобов"язання з прибуткового податку з громадян у розмірі 5461,20 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі  10922,40 грн., всього 16383,60 грн.,  слід визнати недійсним як таке, що не відповідає вимогам законодавства, а позовні вимоги позивача в цій частині слід задовольнити.

  

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69, 72, 86, 94, 161-163 та п.6 р.VП "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, суд, -

                                                    

ПОСТАНОВИВ:

                    1.Позовні вимоги задовольнити.

                    2.Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0000971703/2 від 25.06.2004р.

                    3.Стягнути з Державного бюджету України  на користь  Приватного підприємця Косенка Сергія Володимировича (м.Полтава, вул.Героїв Сталінграда, 24, корп.3, кв.2)  203 грн. судових витрат.                    

                    Видати виконавчий лист після набрання цією постановою законної сили в разі надходження відповідної заяви позивача.

                    Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена в порядку, встановленому ст186 КАС України.

                   Суддя                                                                                   Тимошенко К.В.