Справа - № 22ц- 7924/10                     Головуючий в 1й інстанції – Мазниця А.А.,

Категорія –56                                                    Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

        головуючого         Калиновського А.Б.,

        суддів         Прозорової М.Л., Сіромашенко Н.В.,        

            при секретарі             Керімовій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, 3-я особа: Жовтневий ВДВС ДМУЮ про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

    Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2010 року було визнано за ОСОБА_2 право власності на садовий будинок НОМЕР_1 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в садовому товаристві «Тополь» у с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області; звільнено вказаний садовий будинок з-під арешту, накладений постановою державного виконавця від 15 липня 2009 року у виконавчому провадженні ВП №13746420 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2009 року у цивільній справі №2-8897/09; стягнуто з відповідачів на користь ОСОБА_2 420 грн. у рівних частках – по 140 грн. з кожного.

    В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаного рішення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29 червня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній придбав садовий будинок НОМЕР_1 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області в СТ «Тополь», право власності на який за ним зареєстровано не було.

22 березня 2006 року між тими ж сторонами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1009 кв.м  за тією ж адресою.

13 липня 2009 року Жовтневим райсудом м. Дніпропетровська в рамках провадження у цивільній справі №2-8897/09 було постановлено ухвалу, згідно з якою у порядку забезпечення позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 був накладений арешт на рухоме та нерухоме майно відповідача ОСОБА_4 в межах суми позовних вимог 2767849 грн. 31 коп., яку надіслано до виконання до відповідного органу ДВС.

15 липня 2009 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС ДМУЮ на підставі вищезазначеної ухвали була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою накладений арешт на все майно, належне боржнику на праві власності, в тому числі вказаний вище садовий будинок, право власності на який залишилося бути зареєстрованим за ОСОБА_4

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості за ОСОБА_2, суд 1-ї інстанції виходив з того, що за умови існування нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відсутність реєстрації права власності на спірне майно за позивачем не спростовує переходу права власності на це майно до нього. Виходячи з цього, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про те, що за таких обставин не можуть бути вжиті обмеження у вигляді арешту щодо майна позивача у зв'язку з зобов'язаннями іншої особи у правовідносинах, в яких він не є суб'єктом.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Так, у відповідності до вимог ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися з позовом про визнання права власності на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ч.1 ст. 41 Конституції України, статтею 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст.ст. 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном і може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених цивільним законодавством заходів захисту, до яких віднесено припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку і, керуючись ст.ст. 210, 334, 392, 657 ЦК України, прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків рішення суду 1-ї інстанції, які апеляційний суд вважає вірними, і не впливають на сутність вирішення спору.

За таких обставин відсутні підстави для скасування рішення суду 1-ї інстанції, яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Керуючись  ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з цього часу.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: