ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" жовтня 2007 р. | Справа № 26/298-07-6268 |
За позовом : Державного підприємства Міністерства оборони України
„Одеський проектний інститут”
до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТОК-2001”
про стягнення 262765 грн.
Суддя Никифорчук М.І.
за участю представників :
від позивача : Семенов ВД. за довіреністю;
від відповідача : Глущенко В.М. за довіреністю;
Суть спору : Державним підприємством Міністерства оборони України „Одеський проектний інститут” заявлені вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТОК-2001” про стягнення сум : основного боргу в розмірі 250000 грн., збитків від інфляції в розмірі 4175 грн., суми пені в розмірі 8590 грн., всього на загальну суму 262765 грн. та судових витрат.
Представник позивача вимоги підтримує. Під час розгляду справи надав заяву про уточнення позовних вимог, у якої зазначає, що відповідачем частково погашена сума основного боргу в розмірі 30000 грн., і за період з 01.08 по 19.09.07 р. відповідачеві донараховано господарських санкцій у вигляді пені в розмірі 4840 грн. та збитків від інфляції в розмірі 1320 грн., а також сплачено державного мита в сумі 61,60 грн. Таким чином сума основного боргу складає 220000 грн., а сума заявлених до стягнення з відповідача санкції складає - 13 340 грн. ( 8590 грн. + 4840 грн.) пені та збитків від інфляції в сумі 5495 грн. (4175 грн. + 1320 грн.), а всього санкцій на суму 18 925 грн.
Крім того, позивача під час розгляду справи надано також заява про зменшення вимог до відповідача, відповідно до якої відповідачем, платіжним дорученням № 913 від 26.07.2007 р. частково погашена сума основного боргу в розмірі 3000 грн., отже розмір основного боргу складає 217000 грн.
Представник відповідача вимоги визнає частково в розмірі суми основного боргу, а в частині стягнення пені та інфляційних збитків просить відмовити з підстав викладених у відзиву на позов. Крім того, під час розгляду справи ним подана заява про надання відстрочки виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України.
В засіданні суду оголошено перерва з 17 жовтня 2007 р. на 19 жовтня 2007 р., згідно правил ст. 77 ГПК України та 19 жовтня 2007 р. відповідно до вимог ст 85 ГПК України, оголошено вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -
у с т а н о в и в :
Державним підприємством Міністерства оборони України „Одеський проектний інститут” ( далі - ДП) заявлені вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТОК-2001” ( далі –ТОВ) про стягнення сум : основного боргу в розмірі 250000 грн., збитків від інфляції в розмірі 4175 грн., суми пені в розмірі 8590 грн., всього на загальну суму 262765 грн. та судових витрат. посилаючись на наступне.
14 червня 2006 року між Державним підприємством Міністерства оборони України „Одеський проектний інститут” ( далі –ДП) та товариством з обмеженою відповідальністю „ІСТОК-2001” ( далі - ТОВ) укладений договір № 57/23 -06, відповідно до розділу 1 якого „Замовник”, тобто ТОВ - відповідач по справі, доручає, а „Виконавець”, тобто ДП, позивач по справі, приймає на себе зобов’язання на виконання робочої документації по об’єкту „Два 18-ти поверхових двосекційних жилих домів зі вбудовано - прибудованими автостоянками по Італійському бульвару, 1 в м. Одесі”.
Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість науково - технічної продукції згідно цього договору складає 553 478,54 грн.
Пунктом 2.2 договору передбачено внесення оплати наступним чином :
- І - Аванс в розмірі 50% протягом 10 днів з дня підписання цього договору.
- II- кінцевий розрахунок за виконані „Виконавцем” до Договору роботи, здійснюється після виконання всіх зобов’язань по договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що перелік науково-технічної продукції, що підлягає оформленню та здачі „Виконавцем” „Замовнику” на окремих етапах виконання, та по закінченню договору, визначений календарним планом ( додаток №3) та є невід’ємною частиною цього договору.
Платіжними дорученнями №№ : 795 від 07.08.06 р.; 1073 від 12.10.06.; 1090 від 18.10.06р. та 1192 від 8 та 9.11.06 р. відповідачем сплачено 150000 грн.
Таким чином, на думку позивача, відповідач своїх договірних зобов’язань не виконав своєчасно. Інші роботи, здані та прийняті відповідачем по актам № 4 від 31.01 та № 20 від 30.03.2007 р., вартістю відповідно 100000 грн. та 150000 грн., а всього на суму 250 000 грн., по рахунку № 74 від 15.05.07 р., відповідачем дотеперішнього часу не сплачено.
Виконання інших робіт в розмірі 153478 грн. позивачем зупинено згідно листа відповідача за вих. № 140 від 0.05.07 р.
Отже, враховуючи викладене, заборгованість відповідача складає 250000 грн.
На цю суму, на підставі умов п.4.2 договору та вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідачеві нараховано інфляційних збитків в сумі 5175 грн. та пені 8590 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Під час розгляду справи позивач уточнив вимоги про надав вищевказану заяву, згідно якої відповідачем частково погашена сума основного боргу в розмірі 30000 грн. та 3000 грн., всього на суму 33000 грн. і за вказаний вище період донараховано господарських санкцій у вигляді пені збитків від інфляції також в зазначених вище розмірах. Отже розмір основного боргу складає 217000 грн., а нарахованих пені та інфляційних збитків 13 340 грн. та 5495 грн. відповідно.
Заперечуючи проти вимог позивача відповідач надав відзив, у якому зазначає наступне.
Укладання вищевказаного договору ним не оспорюється.
Вимоги позивача, на думку відповідача, ґрунтуються на тому, що проектні роботи виконані та прийняті відповідачем по вищевказаним актам № 4 від 31.01.2007 р. (вартістю 100000 грн.), та № 20 від 30.03.2007 року (вартістю 150000 грн.), а всього на суму 250000 грн. не оплатив.
З цими вимогами позивача відповідач згоден за таких підстав.
25.09.2007 року платіжним дорученням № 1160 відповідачем на
розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти у розмірі 3000 грн. по Договору.
При підписанні Договору, пунктом 4.2 сторонами по справі було
досягнуто угоди про те, що штрафні санкції повинні застосовуватися до відповідача за несвоєчасну оплату по Договору з часу отримання на це бюджетних коштів.
На виконання умов зазначеного Договору бюджетних коштів не виділялось. Відповідні оплати по Договору здійснювалися за власні кошти від іншої господарської діяльності відповідача. В наступний час, в зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, суттєвою заборгованістю перед іншими підприємствами, ТОВ „Істок -2001” не в спроможній одночасно виплатити всю заборгованість Позивачу, так як це негативно вплине на фінансово - економічний стан підприємства.
В зв'язку з тим, що передумовою виконань договірних зобов'язань по Договору та застосування штрафних санкцій є отримання бюджетних коштів, підстав для відповідальності відповідача у відповідності до п.4.2. Договору та ст.610, 611, 614 Цивільного кодексу України немає відповідач просить відмовити у стягненні штрафних санкцій та прийняти рішення про задоволення позову частково в частині залишку основного боргу у розмірі 217000 грн.
Крім того, відповідачем на час розгляду справи надано заява про надання відстрочки виконання рішення по даній справі до часу бюджетного фінансування по вищевказаному договору, посилаючись на вимоги ст. 121 ГПК України.
Аналізуючи викладене у сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по даній справі укладений вищевказаний договір, який є договором підряду.
Згідно статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
З відзиву відповідача випливає, що він фактично визнає вимоги позивача щодо стягнення залишку основного боргу у розмірі 217000 грн. Тобто вказана сума боргу відповідачем не оспорюється. Але при цьому відповідачем зазначено, що відповідно до умов пункту 4.2 договору, умовою виконання договірних зобов'язань по Договору та застосування до нього ( відповідача ) штрафних санкцій є отримання бюджетних коштів. Як пояснив представник відповідача у судовому засідання, вказаний пункт договору не оспорений позивачем, тому він вважає що підстав для його відповідальності немає. З цих підстав просить відмовити у стягненні штрафних санкцій.
Як вбачається зі змісту п. 4.2 договору, за несвоєчасну оплату наданої у строк продукції, „Замовник”, тобто відповідач по справі, сплачує „Виконавцю”, тобто позивачеві по справі, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення з дня отримання на це бюджетних коштів.
З цього випливає, що умовою настання у відповідача відповідальності за несвоєчасну оплату продукції є отримання на це бюджетних коштів.
Згідно наданої у судовому засідання представником відповідача довідки генерального директора ТОВ „ІСТОК-2001” № 301 від 25.09.2007 р., у зв’язку з відсутністю бюджетного фінансування, суттєвою заборгованість, перед іншими підприємствами ТОВ „ІСТОК-2001” не спроможне погасити перед позивачем вказану вище заборгованість.
Згідно довідки генерального директора ТОВ „ІСТОК-2001” № 295 від 24.09.07 р. також наданої у судовому засідання представником відповідача, станом на 25.09.07 р. між ТОВ „ІСТОК-2001” та позивачем по справі бюджетного фінансування по об’єкту Італійський бульвар, 1 в м. Одесі, у томі числі на проектування, не було.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і речовими доказами.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи приписи вказаних статей суд вважає, що надані відповідачем довідки є допустимими доказами по даній справі та доводять зазначене у них фінансове становище підприємства. Отже суд приймає ці довідки до уваги. Зворотнього позивачем не доведено.
Крім того, відповідно до пункту 5.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов’язань по даному договору, якщо це невиконання є наслідком дії обставин нездоланної сили ( форс-мажор): пожежі, стихійні природні явища, аварії та інші обставини, що знаходяться вне контроля сторін.
Вказані довідки, на думку суду, і є іншими обставинами, що знаходяться вне контроля сторін, зокрема відповідача.
З цих підстав суд вважає, що стягнення з відповідача вищевказаних штрафних санкцій здійснити неможна, так як прострочення платежу з боку відповідача у даному випадку сталося по незалежним від нього причинам.
Таким чином, ураховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача у частині стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 217 000 грн. слід задовольнити повністю, а у частині стягнення штрафних санкцій у вигляді інфляційних збитків та пені у зазначених вище розмірах слід відмовити по вищеприведеним мотивам.
Відносно клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 6 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому, надання відстрочки або розстрочки відповідно до ст. 84 ГПК України повинно бути обґрунтованими.
Вказані вище довідки відповідача, які суд прийняв до уваги, на думку суду, крім підтвердження зазначених вище обставин, свідчать про наявність у відповідача скрутного фінансового становища яке обумовлює надання відстрочки виконання рішення. Тому суд вважає можливим вказане клопотання задовольнити. При цьому суд також вважає, що надання відстрочки виконання рішення можливе, з урахуванням суми боргу, на шестимісячний термін, а не до часу бюджетного фінансування по вищевказаному договору, як зазначено відповідачем.
Враховуючи викладене і, керуючись статями 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТОК -2001” ( 5010, м.Одеса, Адміральський проспект, 7; р/р 26009310531401 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209, код ОКПО 31765047) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський проектний інститут” ( 65063, м. Одеса, вул. Армійська, 18; р/р 26004000112980 в філії ОРУ Банка „Фінанси та кредит”, ТОВ м. Одеса, МФО 328823, код ОКПО 077884611 ) : суму основного боргу в розмірі –217 000 грн., державного мита в сумі 2500 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
В решті вимог - відмовити.
Надати товариству з обмеженою відповідальністю „ІСТОК -2001” ( 5010, м.Одеса, Адміральський проспект, 7; р/р 26009310531401 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209, код ОКПО 31765047) відстрочку виконання рішення строком на шість місяців починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Никифорчук М.І.