УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-5509/20010 Голов.1-ї інст.Скрипник К.О..
Категорія 21 Доповідач – Костюченко Н.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
27 жовтня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :
головуючого – судді Костюченко Н.Є.
суддів – Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.,
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи –приватний нотаріус, КП ДМБТІ - про визнання договору недійсним, -
В С Т А Н О В И В
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26 березня 2010р., яким йому відмовлено у позові, посилаючись на неповне з*ясування судом обставин справи, невірне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд вважає скаргу необгрунтованою, а судове рішення законним на підставі слідуючого.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним як такого, що укладений внаслідок помилки, договору дарування, районний суд обгрунтовано виходив з того, що твердження позивача про те, що між ним та відповідчкою(дочкою) була домовленість на укладання договору довічного утримання (договору догляду), що він, позивач, не розумів, який документ підписує і які правові наслідки настануть після укладання договору дарування,- є недоведеними та такими, що протирічать матеріалам справи.
Так, нотаріально посвідченим договором дарування від 14.02.2007. підтверджено, що ОСОБА_2, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам*яті, розуміючи значення своїх дій, подарував ОСОБА_3 1/2ч.домоволодіння АДРЕСА_1. В присутності нотаріуса даруватель передав обдарованій ключі від частини домоволодіння, що свідчить про те, що передача 1/2ч. відбулася.
На момент укладання договору дарування позивач проживав однією сім*єю з ОСОБА_4 в її домоволодінні, вів з нею спільне господарство, за його віком (1944р.н.)він не стара людина, тяжких захворювань не має, а тому його твердження про те, що він потребував щоденного догляду і в зв*язку з цим бажав укладення договору довічного утримання, районний суд обгрунтовано вважав безпідставними.
У своїй позовній заяві позивач не навів у відповідності до ст.774, 749 ЦК конкретні види матеріального забезпечення , а також усі види догляду, якими відповідачка мала його забезпечувати за договором догляду.
Документами, наданими БТІ, підтверджено звернення позивача двічі із заявами про отримання витягу спочатку для укладання договору довічного утримання, а потім він змінив свій намір і просив витяг для укладення договору дарування замість договору догляду.
За таких обставин підстав для визнання недійсним договору як укладеного внаслідок помилки за ст.229 ЦКУ – у суда не було.
Сторони діяли у відповідності до правил ст.ст.717ч.1,722ч.1,4ЦКУ. Порушень з боку нотаріуса при укладенні договору судом не встановлено.
Доводи скарги про судову неповноту під час розгляду справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невірне застосування норм права – є необгрунтованими. Справа розглянута повно і всебічно, закон застосовано правильно. Надана позивачем до скарги медична довідка про наслідки ЧМТ – не доводить саме його намір укласти договір довічного утримання з дочкою в той час як він проживав з іншою жінкою, крім того, сам по собі цей факт не свідчить про потребу у щоденному догляді.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу – відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26 березня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку у 20-денний строк.
С У Д Д І