АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 13450/10 Головуючий в 1 інстанції - Черновськой Г.В.
Категорія - 20 Доповідач - Варенко О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
28 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 вересня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та відшкодування матеріальної і моральної шкоди , -
Керуючись ст.ст. 218,303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 13450/10 Головуючий в 1 інстанції - Черновськой Г.В.
Категорія - 20 Доповідач - Варенко О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 вересня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та відшкодування матеріальної і моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання правочину недійсним та стягнення з ОСОБА_1 38500 грн., а також судових витрат у справі.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 21.11.2008 р. відповідач, маючи намір продати йому квартиру АДРЕСА_1, отримав від нього грошову суму, еквівалентну 5000 доларів США, про що видав йому розписку. За офіційним курсом НБУ вказана сума дорівнює 38500 гривень. Договір купівлі-продажу вказаної квартири сторони не уклали з дотриманням вимог закону про його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію. Відповідач продав квартиру іншій особі, але отриманих від позивача грошей йому не повернув. Тому просить стягнути з відповідача безпідставно отриману суму авансу.
Відповідач ОСОБА_1 проти вказаного позову заперечував та пред'явив зустрічний позов, у якому просить визнати дійсним та виконаним з його боку в повному обсязі договір завдатку від 21.11.2008 р. між ним та ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 збитки у розмірі 77000 грн. за неналежне виконання зобов'язання за договором завдатку від 21.11. 2008 р. та моральну шкоду в розмірі 1700 грн.
В обґрунтування своїх заперечень проти первісного позову та зустрічних позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_2 виявив бажання купити належну йому квартиру АДРЕСА_1, за суму в 55000 доларів США і для того, щоб він не продав її іншим особам 21.11.2008 р. передав йому завдаток у сумі 5000 доларів США, про отримання завдатку у той же день він видав ОСОБА_2 розписку у простій письмовій формі. Оскільки документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу, ще не були виготовлені КП «ДМБТІ», сторони не могли відразу ж укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Після того, як документи необхідні для продажу квартири були ним зібрані, ОСОБА_2 відмовився купувати квартиру. Він вимушений був шукати іншого покупця квартири і внаслідок зміни цін на ринку нерухомості продав квартиру значно дешевше. Збитки в розмірі 77000 тисяч гривень, що еквівалентно 10000 тисячам доларів США вважає спричиненими діями ОСОБА_2, який відмовився купити квартиру.
Вимагаючи відшкодування моральної шкоди, послався на те, що з боку ОСОБА_2 під час пошуку ним нових покупців до нього з боку позивача надходили погрози, що призвело до нервового зриву у дружини, а також постійної нервової обстановки у домі, він змушений був звертатися до міліції з відповідною заявою, визначив заподіяну моральну шкоду у розмірі 1700 грн.
Грошові кошти, отримані від позивача ОСОБА_2, вважає завдатком, який має залишатися у нього, оскільки з вини ОСОБА_2 мало місце порушення зобов'язання. У зв'язку з цими обставинами просить у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 38500 (тридцять вісім тисяч п'ятсот) гривень.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд відмовив, вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення та постановлення нового рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а його зустрічний позов задовольнити.
Судом встановлено, що 21.11.2008 року сторони домовились укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності відповідачу ОСОБА_1
На підтвердження зазначеної домовленості позивач 21.11.2008 року передав відповідачу авансову суму у розмірі 5000 доларів США, а відповідач зобов’язався підготувати всі необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу квартири, що підтверджується відповідною розпискою від 21.11.2008 року (а.с.6).
Договір купівлі-продажу квартири між сторонами не було укладено. Вказану квартиру ОСОБА_1 продав за договором купівлі-продажу від 12.02.2009 року іншому покупцю - ОСОБА_3 (а.с.21)..
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, а позивачем передано відповідачу грошову суму в розмірі 5000 доларів США, що складає 38500 грн., і ця сума є авансом, а не завдатком в силу ст. 570 ЦК України, а тому і підлягає поверненню позивачу.
В задоволенні зустрічних позовних вимог суд відмовив, обґрунтовано керуючись ч.2 ст.215, ч.2 ст.548, ч.2 ст.570, ч.2 ст.571 ЦК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи і згідно вимог ст. 570 ЦК України дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
З матеріалів справи, зокрема розписки від 21.11.2008 року, вбачається, що сторони домовились укласти договір купівлі-продажу квартири, тобто між сторонами мали місце лише наміри щодо укладення договору купівлі-продажу спірної квартири (а.с.6).
Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України – договір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Домовленість між сторонами про купівлю-продаж квартири, яка викладена ними у письмовій розписці про отримання відповідачем від позивача грошових коштів, не є ні попереднім договором, ні договором купівлі-продажу квартири, а тому і не наступають ніякі правові наслідки щодо невиконання обов’язків по купівлі-продажу квартири за цією домовленістю ні для однієї із сторін.
Відповідно до домовленості між сторонами, покупець ОСОБА_2 передав продавцю ОСОБА_1 авансову суму 5000 доларів США, що еквівалентно 38500 грн. Відповідач не заперечував проти отримання цих грошей у іноземній валюті.
Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов’язання.
Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.
У разі коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому надавалися.
Як вбачається з вищевикладеного, домовленість між сторонами від 21.11.2008 року, щодо намірів купівлі-продажу квартири, - не є договором, а тому грошова сума, отримана відповідачем від позивача є авансовою сумою і підлягає поверненню позивачу, тобто стягненню з відповідача на користь позивача, а зустрічний позов з вищевикладених підстав задоволенню не підлягає.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального закону.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді