УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-12716/2010р. Головуючий в 1 інстанції Бабаніна В.А.
Категорія-37 Доповідач Козлов С.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Болтунової Л.М.,
суддів: Козлова С.П., Романюк М.М.,
при секретарі: Бецман І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року по цивільній справі за позовними заявами ОСОБА_1 до виконкому Нікопольської ради про визнання права власності на квартиру, ОСОБА_3 до виконкому Нікопольської ради про встановлення факту родинних відносин і визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконкому Нікопольської ради про визнання права власності на квартиру, посилаючись на те, що за договором позики 22 лютого 2004 року він передав 7000 доларів США ОСОБА_4, який зобов’язався до 22 серпня 2004 року їх повернути, а в разі неповернення боргу – передати йому право власності на свою квартиру АДРЕСА_1, але у вказаний строк борг не повернув, тому він позивач з дозволу боржника переїхав проживати у цю квартиру, після чого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер і спадкоємців немає. Тому ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на зазначену квартиру на підставі ст.ст.626,635 ЦК України.
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовними вимогами про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з тих підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її племінник ОСОБА_4, після смерті якого вона як єдиний спадкоємець звернулася в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, в чому їй було відмовлено за відсутності документів в підтвердження її родинних відносин із спадкодавцем. В лютому 2006 року їй стало відомо про продаж ОСОБА_1 покупцю ОСОБА_2 належної ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 за договору купівлі-продажу від 24 листопада 2005 року на підставі незаконного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2005 року про визнання права власності на цю квартиру за ОСОБА_1, яке вона оскаржила в апеляційному порядку. Вважаючи, що продаж спірної квартири був здійснений особою, яка не була законним її власником і не мала права на її розпорядження, ОСОБА_3 просила суд визнати вказаний договір купівлі-продажу від 24 листопада 2005 року недійсним, встановити факт, що вона є рідною тіткою ОСОБА_4, та визнати за нею права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом.
Справа розглядалася судом неодноразово.
Останнім рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру, встановлений факт, що ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_4, визнано за ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом, визнаний недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 24 листопада 2005 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 8072 грн., отриманих за продаж квартири.
Посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у своїх апеляційних скаргах просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Розглянувши справу в межах доводів скарг колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до ст.ст.1258,1263 ЦК України с падкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Як правильно встановлено судом, ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_4, якому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 та який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, після чого ОСОБА_3 в червні 2005 року звернулася в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно померлого за відсутності документів в підтвердження її родинних відносин із спадкодавцем, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 від 24 травня 1984 року, нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4 про згоду на виїзд його матері ОСОБА_5 на постійне проживання у Німеччину від 30 жовтня 2001 року, архівною довідкою УВС виконкому Тюменської обласної ради від 07 травня 1991 року, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 від 10 травня 2002 року, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 06 листопада 2004 року, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 вересня 2003 року, копією технічного паспорту на квартиру за вересень 2003 року, постановою державного нотаріуса від 30 червня 2005 року та іншими матеріалами справи (а.с.4-8,140-151 т.1).
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.1046,1047 ЦК України з а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Між тим, заявляючи позовні вимоги про визнання права власності на спірну квартиру на підставі ст.635 ЦК України (попередній договір) з посиланням на розписку ОСОБА_4 від 22 лютого 2004 року, за якою він отримав у ОСОБА_1 7000 доларів США та зобов’язався до 22 серпня 2004 року їх повернути, а в разі неповернення боргу – передати йому право власності на указану квартиру, ОСОБА_1 в порушення наведених норм закону не надав суду оригінал цієї розписки та доказів неповернення боржником такої суми боргу.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.635 ЦК України з обов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
А, як вбачається з матеріалів справи, при житті ОСОБА_4 основний договір по відчуженню їм спірної квартири на користь ОСОБА_1 протягом зазначеного в розписці строку сторонами не був укладений та дані про направлення однією стороною другій стороні пропозиції про його укладення відсутні.
За таких обставин, суд обґрунтовано на підставі ст.ст.1258,1263 ЦК України та ст.ст.10,11,60,256 ЦПК України встановив факт, що ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_4, а дійшовши правильного висновку про невідповідність закону позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на спірну квартиру відмовив в їх задоволенні на підставі ст.ст.1046,1047 ЦК України.
Наданим доказам в цій частині заявлених сторонами позовних вимог судом дана належна оцінка у сукупності із встановленими обставинами справи відповідно до вимог ст.212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалися на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а наведені в скаргах доводи скаржників про незаконність рішення суду у цій частині зводяться фактично до переоцінки цих доказів і не спростовують правильність вищевказаних висновків суду по суті виниклого між сторонами спору.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом на спірну квартиру та визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї квартири від 24 листопада 2005 року на підставі ст.ст.215,229,387 ЦК України виходячи з наступного.
Так, на підставі діючого на той час рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2005 року, яким було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, останній за договором купівлі-продажу від 24 листопада 2005 року продав цю квартиру ОСОБА_2 за 8072 грн..
Згідно зі ст.387 ЦК України в ласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. А с татею 388 цього Кодексу встановлено, я кщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Проте на час укладення вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 не була власником спірного майна та суду сторонами не надано необхідних доказів в підтвердження того, що ОСОБА_2 знала про знаходження цієї квартири на той час у судовому спорі, а навпаки при наявності чинного на той час вказаного рішення суду вважала продавця таким, який володіє і має право розпоряджатися на законних підставах спірною квартирою, зареєстрованої при цьому на його ім’я в КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 25.07.2005 року, і таким чином була добросовісним набувачем, а тому само по собі скасування ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2006 року вказаного рішення суду не може бути підставою для витребування квартири від цього покупця шляхом визнання такого договору недійсним.
Крім того, сама ОСОБА_3 у своєму позові не заперечує про добросовісність дій покупця ОСОБА_2 при укладенні цього договору, посилаючись на введення останньої в оману зі сторони продавця відносно обставин придбання ним спірного майна.
При вирішенні вказаного спору також слід виходити з того, що при встановлених конкретних обставинах справи ОСОБА_3, як законний спадкоємець спірного майна, не позбавлена можливості звернутися у встановленому порядку з вимогами до ОСОБА_1 про відшкодування завданих їй збитків у зв’язку з неможливістю витребування спірного майна в натурі за доведеності його вини у незаконності відчуження такого майна іншій особі.
Зазначені обставини справи та норми закону суд залишив без уваги і належної правової оцінки, дійшовши до помилкового висновку про необхідність визнання недійсним такого договору купівлі-продажу, визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом на спірну квартиру та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплаченої покупцем суми за квартиру в розмірі 8072 грн..
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в цій частині, як постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог ОСОБА_3 на підставі ст.ст.215,216,388 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 24 листопада 2005 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та стягнення 8072 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири – відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: