УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 вересня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –

суддів:

при секретарі          

Гайдук В.І.,

Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.,

Самоткані В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

по апеляційній скарзі  ОСОБА_5

на постанову  Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року

по справі за позовом  ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України м. Орджонікідзе Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії,–

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії, проте відповідач у 2007-2008 роках не виконував обов’язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність до статті 6 вказаного Закону України, у зв’язку з чим виникла заборгованість по пенсії, тому позивач просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду з 09 липня 2007 року по 01 січня 2009 року, визнати протиправними дії відповідача щодо недонарахування та невиплати йому щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача здійснити нарахування на її користь а період з 09 липня 2007 року по 21 грудня 2007 року та  22 травня 2008 року по 01 січня 2009 року щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її щомісячну виплату.

Постановою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування  постанови суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.  

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни постанови суду.  

З'ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.  

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.  

З паспорту позивача вбачається, що він є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 № 107-1У, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Крім зазначеного, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмір соціальних виплат залежить виключно від розміру мінімальної пенсії за віком, тому виплати повинні були проводитись відповідно до цієї норми закону, тоді як відповідачем у 2009 році виплати проводились на підставі п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» з урахуванням ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та визначалися залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду та Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому його бездіяльність є протиправною.

Доводи апеляційної скарги позивача були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Також, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про необхідність застосування до даних правовідносин положень ст.ст. 99, 100 КАС України, оскільки позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду. Відсутні докази на підтвердження цього і в матеріалах справи, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 січня 2009 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду прийнята у відповідності з вимогами закону та не має підстав для її скасування та ухвалення нового судового рішення, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.  

Керуючись  ст.ст.209, 218, ст.303, 307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління ОСОБА_5 відхилити.

Постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді