Справа № 2-1732/2010 року

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М                          У К Р А Ї Н И

    29 жовтня   2010 року             Гуляйпільський районний суд Запорізької області

    у складі головуючого: судді                                                                                                                             Каракай Н.Д.

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про визнання незаконою бездіяльності та стягнення недоплаченої суми виплат дітям  війни, -

В С Т А Н О В И В:

    01.09.2010 року до суду звернувся  позивач з позовом до відповідача про визнання незаконною бездіяльності та стягнення недоплаченої суми виплат дітям  війни.

    В позові позивач посилається на те, що як дитина війни відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на надбавку до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком, однак дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” призупинена, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року положення Закону України “ Про державний бюджет на 2007 рік” та Закону України “Про державний бюджет” на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими призупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними, недоплата підвищення пенсії склала: за 2007 рік — 1728 грн., за 2008 рік — 1728 грн., за 2009 рік — 1792,8 грн., за 2010 рік, а всього — 6508 грн., тому позивач прохає визнати незаконною бездіяльність відповідача та здійснити перерахування та виплати йому 30% підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час.    

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України “Провнесення змін деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних  із соціальними виплатами” від 18.02.2010 року № 1691/61 визнано такими, що не відповідають Конституції України норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року № 1691-IV та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов`язані із соціальними виплатами, що підлягали розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порідку цивільного судочинства.

    Пунктом 3 резолютивної частини названого Рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року № 1691- IV та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

    За таких обставин із 09.09.2010 року відновлено положення Кодексу адміністративного судочинства України, що діяло до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких  законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами”, зокрема, положення пункту 3 частини першої статті 18, якими встановлювалося, що всі адміністративні справи у спорах фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

    Виходячи з викладеного, з 09.09.2010 року розгляд справ, пов`язаних із соціальними виплатами, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

    Тому позов розглянуто за нормами КАС України.

    В судове засідання позивач не з`явився, подав   заяву,  в якій прохав  справу розглянути в його відсутність, на задоволенні заявлених вимог наполягає, справа розглянута без його участі на підставі наявних в ній доказів, в порядку письмового провадження..

    Відповідач надав суду письмові заперечення, прохає в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що позивачем пропущено встановлений строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права без поважної причини, справу розглянути без їх участі.

    29.10.2010 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області ухвалено поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду в межах трирічного строку та судовий розгляд здійснити за правилами КАС України в порядку письмового провадження.

    Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, вважає встановленими наступні обставини:    

    Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 6) та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року ( далі по тексту — Закон України № 2195-IV).

    Позивач має статус “дитини війни”, що підтверджується копією посвідчення ( а. с. 7 ).

    З 01.01.2008 року позивачу виплачується підвищення до пенсії в розмірі 10 % як дитині війни.

    Позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 - IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01.01.2006 року.

    Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058- IV (далі по тексту -Закон України № 1058 - IV) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України № 1058- IV, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

    Положення ст. 28 Закону України № 1058 - IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов`язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 даної статті, мінімального розміру пенсій за віком.

    З набранням чинності 01.01.2006 року Закону України № 2195- IV дія ст. 6 цього Закону була призупинена на 2006 рік Законом України « Про Державний бюджет України на 2006 рік».

    Законом України від 19.01.2006 року № 3367-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п. 17 ст. 77 виключено та ст. 110 (викладеною цим законом у новій редакції) встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України № 2195-IV, запроваджуються з 01.01.2006 року , а статтею 6- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Цей Закон був опублікований 22.03.2006 року і набрав чинності 02.04.2006 року.

    Тобто з 02.04.2006 року ст. 6 Закону України № 2195- IV знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст. 110 «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймались.

    Протягом 2007 року підвищення пенсій дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст.111 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала виплату такого підвищення особам, що є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Водночас п.12 ст.71 вказаного Закону дія ст. 6 Закону України № 2195- IV була призупинена.

    Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України № 2195-IV.

    Таким чином з 01.01.2007 по 09.07.2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст.111 Закону України від 19.12.2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв`язку з чим мали пріоритет порівняно з нормою- ст. 6 Закону України № 2195- IV.

    Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону України № 2195- IV, тобто з часу прийняття такого рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсіїї за віком, тому відповідачу в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно керуватися ст. 6 Закону України № 2195-IV при визначенні розміру виплат позивачу. В зв`язку з  вищевказаним позовні вимоги  

                        -2-

 позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV підлягають задоволенню, як такі, що грунтуються на закону, підтверджені встановленими обставинами та перевірені наданими доказами, в межах строку позовної давності, з 01.09.2007 року.

    При цьому,  суд враховує, що звернення позивача до 09.09.2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута в зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 09.09.2010  року         № 19-рп/2010  у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (контитуційності) положень Закону України  “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ пов`язаних із соціальними виплатами  є поважною  причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду, який поновлено судом.

    Відносно вимог позивача по виплатам за 2008 рік, суд враховує, що п. п. 2 п. 41 розділу II Закону України  від 28.12.2007 року № 107-VI “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України № 2195-IV викладено в наступній редакції: дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у  розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Підстави для підвищення пенсії за період з 01 січня по 22 травня 2008 року — були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачується у збільшеному розмірі у січні-березні 2008 року на 47 грн., щомісячно ( 10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період — не підлягають задоволенню.

    Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV в новій редакції. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-IV, права позивача в період 22.05.2008 року по 31.12.2008 року порушено.

    Ст. 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня — 470 грн., з 1 квітня — 481 грн. з 1 липня  - 482 грн.

    Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2009 рік, суд керується ст. 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, якою встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року .

    Ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у  межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

    Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України № 2195-IV залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Тому відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України № 2195-IV, починаючи з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

    Зміст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена, тому суд вважає за необхідне задовольнити вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок підвищення пенсії позивачу за 2009 рік.

    Доводи відповідача про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії не є підставою для відмови в задоволенні позову з огляду на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.

    Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2010 рік, відповідно до ст. 52 Закону України “Про державний бюджет України” на 2010 рік встановлено,  що у 2010 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 695 грн., з 01 квітня — 706 грн., тому позивачу повинно бути доплачено за період з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року відповідно ( 695х 30 % ) щомісячно, з 01.04.2010 року відповідно ( 706х 30 %) щомісячно.

    Таким чином в період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, а також з 01.01.2010 року по 29.10.2010 року позивач має право на  підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України  № 2195-IV.

    Таким чином, бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 29.10.2010 року повинна буди визнана протиправною і відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплатити доплату до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 29.10.2010 року з урахуванням різниці, що виплачена за цей період.

    А тому бездіяльність відповідача щодо перерахування та виплати підвищення до пенсії позивачу в цей період повинна бути визнана протиправною, так як не грунтеється на законі, тоді як позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню як такі, що грунтуються на законі.    

     Суд не приймає до уваги доводи відповідача в письмових запереченнях щодо відсутності бюджетних коштів на виплату даних підвищень до пенсії, відсутність рішень державних органів влади та механізму перерахунку даних підвищень до пенсії, так як органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов”язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України № 2195-1V і не може бути підставою для відмови у позові. Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

    Відповідно до Закону України № 1058-IV рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов”зок по нарахуванню та виплатї пенсій та надбавок до неї покладено на

відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, а порушене право  підлягає захисту і гарантується рішенням суду захист інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

    Керуючись ст. ст. 8-11, 18, 69,  99-100, 159-164, 186 КАС України, ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, п. 12 ст. 71, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року, рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010  від 09.09.2010 року, ст. 28 Закону України “Про державне загальнообов` язкове соціальне страхування”,  постановою Кабінету Міністрав України № 530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, ст.  ст. 54, 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, суд -

В И Р І Ш И В:

     Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення недоплаченої суми виплат дітям війни задовольнити частково.

    Визнати  бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати  ОСОБА_1  підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 29.10.2010 року.

    Зобов`язати  управління Пенсійного Фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1  підвищення пенсії згідно  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з  з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 29.10.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  з урахуванням різниці,  яка була виплаченої за цей період.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів.

    Суддя: