АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 13331/ 2010 Головуючий в 1 інстанції - Багрова А.Г.
Категорія - 41 Доповідач - Пищида М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Баранніка О.П.
суддів - Пищиди М.М, Кіктенко Л.М.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод та зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2009 року позивачка звернулась до суду з вище вказаним позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 В березні 2008 року вона на прохання онуків дала згоду на їх реєстрацію в будинку з метою надання їй допомоги по догляду за будинком, проте вони протягом року в будинку не проживають, а у зв’язку з їх реєстрацією вона несе додаткові грошові витрати на утримання будинку. До теперішнього часу намірів проживати в будинку відповідачі не виявляють і відмовляються знятись з реєстрації в добровільному порядку. Тому позивачка була змушена звернутися до суду з вказаним позовом.
Відповідачі звернулись до суду з зустрічною позовною заявою та просили вселити їх до житлового будинку, що належить позивачці, оскільки в них немає іншого житла, вони мають двох малолітніх дітей, а не проживають вони в будинку, бо їх вигнала позивака.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Усунено перешкоди у користуванні ОСОБА_4 житловим будинком АДРЕСА_1 що належить їй на праві приватної власності, шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також їх малолітніх дітей – ОСОБА_5, 2001 року народження, та ОСОБА_6, 2005 року народження, за зазначеною адресою.
Зобов’язано сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також їх малолітніх дітей – ОСОБА_5, 2001 року народження, та ОСОБА_6, 2005 року народження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачці не праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 6-8, 60). В березні 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та діти ОСОБА_5 (2001 р.н.) та ОСОБА_5 (2005 р.н.) зі згоди ОСОБА_4 зареєструвалися в належному їй будинку (а.с. 25, 26, 55, 70). Згідно акту про не проживання, довідки квартального комітету та допитаними в суді першої інстанції свідками підтверджено, що відповідачі забрали свої речі та не проживають в будинку, що належить ОСОБА_4 з 25.06.2008 року.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються нею (ним) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ст. 64 ЖК України визначено, що до членів сім’ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.
При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що оскільки відповідачі не є членами сім’ї ОСОБА_4, а тому не мають права користуватися зазначеним вище житловим будинком нарівні з власницею будинку, яка проти цього заперечує.
Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді: