АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 13044/ 2010 Головуючий в 1 інстанції - Подорець О.Б.
Категорія - 48 Доповідач - Пищида М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Баранніка О.П.
суддів - Пищиди М.М, Кіктенко Л.М.
при секретарі - Коляда О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа – Амур-Нижньодніпровський відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року позивачка звернулась до суду з вище зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 21.08.2004 року по 08.08.2007 року вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2006 року з відповідача на її користь стягуються аліменти в розмірі ј частини усіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 28 липня 2006 року до досягнення дитиною повноліття. У зв’язку з тим, що станом на 01 вересня 2009 року у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів, позивачка після уточнення свої вимог просила стягнути з нього на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки в сумі 3663, 38 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково (а.с. 101-102).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойку в розмірі 3200 грн., що виникла через заборгованість по аліментам на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 серпня 2004 року по 08 серпня 2007 року, від якого 12 травня 2006 року народилась донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 30 травня 2006 року, серії НОМЕР_1 (актовий запис № 647) (а.с. 10-12). Згідно до виконавчого листа, який виданий Амур-Нижньодніпровський районним судом м. Дніпропетровська, ОСОБА_2 зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання доньки, у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28 липня 2006 року. За розрахунками державного виконавця ДВС Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська заборгованість по аліментах склала 13 620, 10 грн. (а.с. 15). Між тим, на теперішній час заборгованість погашена.
Відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановивши дійсні обставини справи та врахувавши те, що відповідач на протязі 2009 року двічі знаходився на лікуванні в лікарні, стягнув з нього неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів у розмірі 3200 грн.
Доводи, вказані відповідачем в апеляційній скарзі про те, що суд неповно зґясував обставини по справі, а наданим його доказам не надав належної оцінки, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді: