ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2010 р.Справа №2а-955/10/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військового комісаріату АР Крим
про спонукання до виконання певних дій
за участю:
позивача – ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2,
від відповідача – представник за довіреністю Муратова С.А.,
Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового комісаріату АР Крим про зобов’язання комісію Військового комісаріату АР Крим встановити йому статус учасника бойових дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач в період з 20.08.1968р. по 26.10.1968р. брав участь у навчаннях «Дунай» в Чехословаччині, що підтверджується відповідними документами, в зв’язку з чим вважає, що має право на встановлення йому статусу учасника бойових дій, а дії відповідача щодо відмови йому у встановлені такого статусу вважає необґрунтованими та протиправними.
Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, вважає, що у позивача немає підстав для привласнення йому статусу учасника бойових дій, оскільки з його боку не надано відповідних доказів з цих підстав. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.25-27). Відповідач зазначив, що комісія ВК АРК відмовила позивачеві в задоволенні його вимог про встановлення йому статусу учасника бойових дій оскільки представлені заявником документи не підтвердили особисту участь позивача в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ на території Чехословаччини.
Представник відповідача зазначив, що архівна довідка Центрального архіву МО РФ, військовий квиток та інші надані позивачем документи також не підтверджують факту особистої участі заявника в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ на території Чехословаччини.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 для встановлення статусу учасника бойових дій звертався до комісії Військового комісаріату АР Крим.
Розглянувши подані позивачем документи, комісія Військового комісаріату АР Крим Протоколом №90 від 25.09.07р. (а.с.12) відмовила позивачу у привласненні статусу учасника бойових дій.
Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до преамбули цього Закону (із змінами та доповненнями).
У відповідності до статті 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Учасниками бойових дій відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Таким чином, суд зазначає, що для визнання учасником бойових дій на території інших країн, необхідно, щоб особа:
1) була військовослужбовцем Радянської Армії;
2) за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходила службу, працювала чи перебувала у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії;
3) брала участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Розглянувши подані позивачем документи, комісія Військового комісаріату АР Крим Протоколом №90 від 25.09.07р. відмовила позивачу у привласненні статусу учасника бойових дій з тих підстав, що надані документи не підтверджують участь у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ на території Чехословаччини (а.с.12).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме із списку осіб, представлених на встановлення статусу ветеранів війни, затвердженого Військовим комісаром АР Крим 25.09.2007р. (а.с.13), відповідач, приймаючи рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, надав оцінку історичній довідці в/ч п.п. 55359 за 1968р.
З заперечень на адміністративний позов (а.с.26), вбачається, що відповідач вважає, що архівна довідка не підтверджує факту особистої участі позивача в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ на території р. Чехословаччина.
В історичній довідці в/ч п.п. 55359 за 1968р. вказано, що ОСОБА_1 проходив службу в в/ч п.п. 55359 (351 окремий батальйон аеродромно – технічного забезпечення вертолітного полку) в період з 01.11.1965р. по 27.11.1968р. на посаді ст. сапера, в званні єфрейтора. В період з 20.08.1968р. по 26.10.1968р. 351 окремий батальйон аеродромно – технічного забезпечення вертолітного полку приймав участь в операції «Дунай» - ЧРСР. У переліку військових частин, з’єднань та установ, що діяли на території Чехословакії з серпня по жовтень 1968 р. по плану «Дунай» в/ч п.п. 55359 значиться (а.с.38).
Відповідно до військового білету серії ЕЛ № 122679 (а.с.7-10), виданого на ім’я ОСОБА_1 (особистий номер М-078867) Сімферопольським районним військовим комісаріатом Кримської області 31 березня 1976 року, позивач з 08.09.1962р. по 29.11.1968р. проходив службу у Збройних силах Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
Згідно Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Чехо-Словаччина визнана територією, в якій проводилися бойові дії, у період з 20 серпня 1968 р. по 1 січня 1969 р.
З метою встановлення по справі фактичних даних щодо проходження позивачем служби у складі військових частин, що діяли на території Чехословаччини у період з серпня 1968 р. по жовтень 1968р. ухвалою суду від 06.04.10р. були витребувані з Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, м. Подольськ, інформація та належним чином завірені копії про наявність наказів про оголошення подяки позивачу за участь в захисті та виконанні інтернаціонального обов’язку у Чехословацькій соціалістичній республіці у 1968 році в період проходження військової служби у військовій частині п.п. 55359 з 01 листопада 1965 р. по 27 листопада 1968р.
На виконання вказаної ухвали з Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації надійшла архівна довідка від 26.07.2010р. №4/123137 (а.с.66), в якій вказано, що за архівними даними ОСОБА_1 проходив службу в військової частині польова пошта 55359 в період з 01.10.1965р. (наказ №316) по 27.10.1968р. (наказ 343), на посаді сапера, старшого сапера. У військовому званні «єфрейтор».
В зазначеній довідці вказано, що за архівними документами встановлено, що в архівній довідці військової частини п.п. 55359 за 1963 – 1970р.р. значиться: «…В період з 20.08.1968р. по 26.10.1968р. 351 окремий батальйон аеродромно – технічного забезпечення вертолітного полку приймав участь в операції «Дунай».
Також в зазначеній довідці вказано, що в наказі військової частини п.п.55359 №010 від 14.10.1968р. значиться: «…у серпні – жовтні 1968р. ОБАТО ВП (окремий батальйон аеродромно – технічного забезпечення вертолітного полку) приймав участь в операції «Дунай» з виконання інтернаціонального боргу та надання допомоги Чехословацькому народу...».
Для відома, Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації також відзначено, що наказом Міністра оборони СРСР №242 від 17.10.1968р. за відмінне виконання завдань всьому особовому складу, що брав участь у виконанні інтернаціонального боргу по захисту соціалістичних завоювань в Чехословаччині, об’явлена подяка.
Допитаний у судовому засіданні 11.03.10р., у якості свідка громадянин ОСОБА_6 пояснив, що він разом з позивачем проходив військову службу в період з 1965 по 1969 р.р., ОСОБА_6 перебував у той період на посаді сержанта роти охорони.
Свідок пояснив, що разом із позивачем у період з 20.08.1968р. по 26.10.1968р. проходив службу на території Чехословаччини.
Під час перебування на території Чехословаччини позивач перебував на Братиславському аеродромі, здійснюючи його охорону протягом двох місяців. Позивач також обслуговував авіацію в роті аеродромного забезпечення. За вказаний час аеродром на якому перебував позивач зазнавав чисельного обстрілу.
Таким чином, з урахуванням зазначених доказів, судом встановлено, що позивач:
1) був військовослужбовцем Радянської Армії;
2) у період з 20.08.1968р. по 26.10.1968р. проходив службу на території Чехословаччини, яка згідно Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнана територією, в якій проводилися бойові дії, у період з 20 серпня 1968 р. по 1 січня 1969 р.
3) безпосередньо приймав участь у бойових діях та забезпеченні бойової діяльності військ, а саме приймав участь в операції «Дунай» з виконання інтернаціонального боргу та надання допомоги Чехословацькому народу, за що наказом Міністра оборони СРСР №242 від 17.10.1968р. йому оголошено подяку.
Посилання представників відповідача, що у військовому квитку позивача відсутні відомості про його участь в бойових діях суд не приймає до уваги.
Суд зазначає, що належним доказом участі позивача в бойових діях є архівні довідки, які надійшли на запит суду та ті, що були надані представником позивача, а також показання свідка. При цьому, суд звертає увагу, що отримання зазначених відомостей щодо участі позивача в бойових діях є обов’язком саме відповідача.
У зв’язку з викладеним, суд зазначає, що позовні вимоги про зобов’язання Військовий комісаріат АР Крим встановити позивачу статус учасника бойових дій підлягають задоволенню.
Щодо наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду, на застосуванні яких наполягає відповідач, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частин 1,2 ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 100 КАС України (в редакції, що діє на час вирішення справи) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Залишення без розгляду позовної заяви, відповідно до положень ст.ст. 100, 107 КАС України, можливо лише на стадії вирішення судом питання про відкриття провадження у справі.
Таким чином, на час вирішення справи процесуальний закон не передбачає підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову з причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Виходячи з викладеного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.
Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину. Постанова викладена у повному обсязі 22.10.2010 р.
Керуючись статтями 160, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов’язати комісію Військового комісаріату АР Крим встановити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) статус учасника бойових дій.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 3,40 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Маргарітов М.В.