Справа №2-4314/10

   Р І Ш Е Н Н Я

      І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

08 вересня 2010 року                   Рокитнянський районний суд Київської області  в складі: головуючого судді Корбута В.М., при секретарі Божок Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом, просив зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації ( далі-відповідач) провести перерахунок в розмірі 5 мінімальних заробітних плат та виплату сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон) з подальшим перерахуванням та виплатою.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона являється потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії,  перебуває на обліку у відповідача,  який повинен виплачувати їй щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності до  ст. 48 Закону в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної допомоги. В 2009 році вона отримала щорічну допомогу на оздоровлення  в сумі 120 грн., що є  значно меншим розміром ніж це передбачено ст. 48 Закону.   Звернення до відповідача із заявою про проведення донарахування та виплату суми допомоги, залишена без задоволення, що і змусило звернутися з позовом до суду.

В судове засідання позивачка не з’явилася, але звернувся із заявою в якій  просив розглянути справу без її участі. Позовні вимоги повністю підтримує.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив  в судове засідання свого представника, натомість надіслав листа в якому зазначено, що позов не визнає  та просить розглянути  справу  без участі представника відповідача. Крім того, надано заперечення  на позов, в якому зазначено, що позивачка дійсно перебуває на обліку в районному управлінні з 18.03.2009 року і за 2009 рік їй було виплачено допомогу на оздоровлення  відповідно до порядку та розмірах, що встановлені законами  про державний бюджет на відповідний рік  та постановами Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936, від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562.

Дослідивши письмові докази  та надавши їм оцінку, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено,  що позивачка належить до першої категорії як громадянка,  яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,  що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.02.2009 року,  і тому має право на щорічну допомогу на оздоровлення у відповідністю зі ст. 48 Закону України «Про статус і    соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Із копії довідки № 01-05-288 від 21.07.2010 року наданої відповідачем вбачається, що позивачці в 2009 році виплачено   допомогу на оздоровлення  в  розмірі 120 грн.

Відповідно до ч. 2  ст.  19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 2  ст.  113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Конституція України – є нормами прямої дії.  

Стаття 22 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються  і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту  та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати або зупиняти встановлені Законами України конкретні розміри пенсій, доплат, пільг і компенсацій, які  є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень громадян, тому звужування підзаконним актом змісту та обсягу права наданого Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  є безпідставним.

Рішенням Конституційного Суду України за  справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України  ( є неконституційними) положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, , частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  яким було змінено статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  визнане таким,  що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того,  згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005),  який неодноразово розглядає проблеми,  пов'язані з реалізацією права на соціальний захист,  неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень,  і сформулював правову позицію,  згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України,  що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема,  належать громадяни,  яким компенсаційні виплати у вигляді допомоги на оздоровлення призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося,  що пільги,  компенсації,  гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень,  тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та приймаючи до уваги рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та  від 22.05.2008 року при виплаті  допомоги на оздоровлення слід керуватися ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постановами КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 20.09.2005 року за № 936 “Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  на які посилається відповідач, що суперечать іншим нормам законів.

Таким чином, позиція відповідача щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення, яка ґрунтується виключно на вимогах постанов Кабінету Міністрів України та законах про Держбюджет на відповідний рік є невірною тому, що вона суперечить вимогам Конституції України, ст.48 Закону та рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Враховуючи положення Конституції України, ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату раніше призначеної щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 37 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації  Київської області здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1  щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат у відповідності до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації  Київської області  на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені по сплаті ІТЗ у розмірі 37 гривень.

Звільнити  сторони  від сплати судового збору у відповідності до п.7, п.18 ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області  через Рокитнянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії цього рішення.

 Суддя                                                                                                                                                       В.М.Корбут