Справа № 2-4331/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 вересня 2010  року     Рокитнянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді  Корбута В.М., при секретарі Божок Н.В., розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про проведення перерахунку та виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом, просить відновити пропущений строк для звернення до суду з 09.07.2007 року, визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області ( далі-відповідач)  щодо проведення перерахунку та виплату державної пенсії, як інваліду 1 групи в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон) з 09.07.2007 року, зобов’язати відповідача провести перерахунок та  виплату державної пенсії, як інваліду 1 групи в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону  з 09.07.2007 року по 09.10.2008 року та здійснити перерахунок та призначити пенсію відповідно до ст..54 Закону з 01.06.2010 року та проводити такі нарахування і надалі  в законодавчо визначеному розмірі.

Свої вимоги позивачка  обґрунтовує тим, що вона з 17.09.2001 року перебуває на обліку у відповідача та отримувала пенсію по 1 групі інвалідності загального захворювання. З 01.01.2006 року вона перейшла на пенсію по інвалідності 1 групи, захворювання пов’язаного з впливом  аварії на ЧАЕС. З 10.10.2008 року їй призначено  пенсію по 1 групі інвалідності загального захворювання. Відповідач  в період з 01.01.2006 року по 09.10.2008 року повинен виплачувати їй у відповідності до ст. 54 Закону державну пенсію в розмірі не менше 10 мінімальних пенсій за віком   Проте відповідач фактично виплачує державну пенсію  в значно меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством України. 26 травня 2010 року вона звернулася із заявою про перехід на пенсію по інвалідності,   захворювання пов’язаного з впливом  аварії на ЧАЕС та отримання пенсії у відповідності до ст.54 Закону. Дана заява залишена без задоволення, що і змусило звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивачка не з’явилася, але звернулася із заявою в якій просить  розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, не направив представника  в судове засідання, натомість надіслав клопотання в якому просить розглянути справу у відсутності представника відповідача та заперечення на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і 05.12.2003 року їй встановлено 1 група інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС , що підтверджується копією Чорнобильського посвідчення серії НОМЕР_1 від  27.11.2006 року та копією витягу із акту огляду у МСЕК до довідки серії КИО -1 № 189498.

Згідно листа відповідача № 3535/С-01 від 18.06.2010 року  вбачається, що позивачка перебуває на обліку  в райуправлінні ПФ з 17.09.2001 року і отримує пенсію по  інвалідності загального захворювання. З 01.01.2006 року позивачка перейшла на пенсію по 1 групі інвалідності, захворювання пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС. У відповідності до законів про Державний бюджет на відповідний рік та постанов Кабінету Міністрів України  № 1 від 03 січня 2002 року, № 894 від 13.07.2004 року, № 654 від 16.07.2008 року пенсія  згідно ч.4 ст.54 Закону позивачка отримувала пенсію  виходячи з розрахункової величини 19,91 грн. З 10.10.2008 року позивачці призначено пенсію по 1 групі інвалідності загального захворювання, яку отримує по даний час.

Позиція відповідача, щодо розміру та порядку нарахування пенсії , яка фактично виплачуються позивачці , ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України та законах про Держбюджет на відповідний рік є невірною тому, що вона суперечить вимогам Конституції України  та рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягають ст. 54 Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», та від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.  

Зі статті 54 Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначався мінімальний розмір пенсії за віком.  

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 22 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються  і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту  та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законами України конкретні розміри доплат до пенсій, додаткову пенсію, підвищення до пенсії, пільги і компенсацій, які  є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень громадян, тому звужування підзаконним актом змісту та обсягу права наданого Законами України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  є безпідставним.

Крім того,  згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005),  який неодноразово розглядає проблеми,  пов'язані з реалізацією права на соціальний захист,  неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень,  і сформулював правову позицію,  згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України,  що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема,  належать громадяни,  яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося,  що пільги,  компенсації,  гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень,  тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 54 вищевказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 1 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.  

Судом встановлено, що відповідач ігноруючи вимоги ст. 54  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 безпідставно відмовив позивачці у задоволенні її заяви про здійснення перерахунку та виплаті  пенсії в повному обсязі, що є протиправним.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, положення ст. 54 Закону , рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та строк позовної давності, а саме те, що позивачка звернулася з позовом 04.08.2010 року та те, що відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду за період з 09.07.2007 року по 03.08.2007 року, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про здійснення перерахунку та виплату пенсії   за період з 04.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 09.10.2008 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Враховуючи те, що позивачка  26.05.2010 року звернулася до відповідача із заявою про бажання отримувати пенсію по інвалідності захворювання пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС у відповідності до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу  про здійснення перерахунку та виплату пенсії   за період з 01.06.2010 року  по 09.10.2008 року, день постановлення рішення суду.

Крім того, зважаючи на те, що відповідач в своїй діяльності не враховує  пріоритетність законів над підзаконними актами, чим самим на протязі тривалого часу грубо порушує права позивачки на своєчасне отримання пенсії в повному розмірі, суд вважає за необхідне  зобов'язати відповідача  керуватися та виконувати положення ст.54  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо нарахування та виплати позивачці  в подальшому державної пенсії у розмірах визначених вищевказаною нормою матеріального права, а саме з  10.09.2010 року і до того часу поки дана норма  Закону буде чинними.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати в розмірі 37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. в АДРЕСА_1, задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо проведення перерахунку та здійснення виплати ОСОБА_1 державної пенсії, як інваліду 1 групи  в повному обсязі-протиправною.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком,  виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених коштів у відповідності до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ,  за період з 04.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 09.10.2008 року, з 01.06.2010 року по 09.09.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської  області здійснювати нарахування та проводити виплату ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком,  виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у відповідності до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,  з 10.09.2010 року і до того часу поки дана норма Закону буде чинною,  не зміненою, доповненою або скасованою.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської  області на користь ОСОБА_1   судові витрати  по сплаті ІТЗ у розмірі 37 гривень.

    Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської  області на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.

Звільнити ОСОБА_1  від сплати судового збору у відповідності до п.18, ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області  через Рокитнянський районний суд  в 10-денний строк з дня проголошення рішення або отримання його копії.

Суддя                                                                                                                                                                                   В.М. Корбут