Справа №2-4209/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2010 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Корбута В.М., при секретарі Божок Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про виплату недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом, просить відновити пропущений строк для звернення до суду з 09.07.2007 року, визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації ( далі-відповідач) відносно нарахування та здійснення перерахування й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з 09.07.2007 року та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон) щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 09.07.2007 року по даний час, і продовжувати нараховувати допомогу і надалі в законодавчо визначеному розмірі.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що перебуває на обліку у відповідача, являється постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 1 групи. Згідно зі ст. 48 Закону, їй щорічно повинна виплачуватися допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Проте відповідач виплачує щорічну допомогу на оздоровлення не в повному обсязі. Вона звернулася до відповідача із заявою про проведення донарахування та виплату суми допомоги. Однак, відповідач відмовив у задоволені її заяви.
В судове засідання позивачка не з’явилася, але в позові просила розглянути справу без її участі.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив в судове засідання свого представника, натомість надіслав листа в якому зазначено, що позов не визнає та просить розглянути справу без участі представника відповідача. Крім того, надано заперечення на позов, в якому зазначено, що позивачка являється потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, є інвалідом 1 групи та дійсно перебуває на обліку в районному управлінні з 07.2.2002 року. В 2007-2009 роках позивачка отримала щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до норм, визначених постановами КМ України від 20.09.2005 року № 936, від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562.
Дослідивши письмові докази та надавши їм оцінку, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка належить до 1 категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.06.1998 року, є інвалідом 1 групи за захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИО-1 № 188643 від 14.07.2003 року та перебуває на обліку у відповідача і тому має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, що передбачено ст.48 Закону.
Із довідки № 01-05-140 від 18.03.2010 року наданої відповідачем вбачається, що позивачці нарахували та виплатили в 2007, 2008, 2009 роках допомогу на оздоровлення по 120 грн.
При нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Конституція України – є нормами прямої дії.
Згідно ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України за справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, , частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнане таким, що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким компенсаційні виплати у вигляді допомоги на оздоровлення призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не вимогами постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 та від 12.07.2005 року №562.
Таким чином, позиція відповідача щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення, яка ґрунтується виключно на вимогах постанов Кабінету Міністрів України є невірною, так як суперечить вимогам Конституції України, ст.48 Закону та рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Судом встановлено, що відповідач ігноруючи вимоги Конституції України та ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, безпідставно відмовив позивачці у задоволенні її заяви про донарахування та виплаті недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, що є протиправним.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачці суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007, 2008, 2009 роки з урахуванням здійснених виплат.
Вимогу про відновлення пропущеного строку для звернення до суду з 09.07.2007 року не підлягає задоволенню, так як дана вимога є безпідставною.
Також не підлягає задоволенню вимога про нарахування та виплату щомісячної допомоги на оздоровлення на майбутнє, так як не відомо, які в майбутньому будуть розміри даної допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у донарахуванні та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки , протиправною.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за кожний рік, з урахуванням фактично виплачених коштів.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті ІТЗ у розмірі 37 гривень.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії цього рішення.
Суддя В.М.Корбут