Справа № 2-  116 /2010

       Р І Ш Е Н Н Я  

                                                          І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 02 листопада 2010 року                    Ленінський   районний суд міста Луганська в складі:  

   головуючого: судді – Кравченко  Н.О.,

   при секретарі –  Гусєвій К.І.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу  за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», приватного нотаріусу Луганського міського нотаріального округу Швидкої І.М, про визнання недійсним договору купівлі –продажу та повернення майна з чужого володіння, суд -  

встановив:

 В березні  2009 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з  вказаним позовом про визнання недійним договору купівлі продажу квартири, та  повернення майна з чужого володіння.

В обґрунтування позивних вимог, позивачі  вказали, що згідно до свідоцтва про право власності від 30 липня 1993 року, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_1, ОСОБА_2.  

28 жовтня 1993 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було розірвано. З 1996 року позивачі мешкали за адресою АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла   ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер  ОСОБА_6. Після їх смерті спадщину ніхто не оформлював, при цьому єдиним спадкоємцем після  ОСОБА_5 був ОСОБА_6, а його єдиним спадкоємцем є позивач  ОСОБА_1.

Про смерть  ОСОБА_5 та  ОСОБА_6, позивачі дізналися лише у 2008 році, оскільки останнім часом мешкають за межами України.  

В травні 2008 позивачам також стало відомо про те, що право власності на належну їм квартиру за рішенням третейського суду по справі №01-2007 від 23 липня 2007 року було визнано за ОСОБА_8, який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Проте, згідно до договору купівлі –продажу квартири №3378 від 09 серпня 2007 посвідченим, приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Швидкою І.М., спірна квартира була продана відповідачці    ОСОБА_3.

Ухвалою третейського суду від 19.08.2008 року  рішення третейського суду від 23.07.2007 року було скасовано та припинено провадження по справі. Таким  чином, й договору купівлі –продажу квартири №3378 від 0.08.2007 за яким  спірна квартира була продана відповідачці ОСОБА_3, також  підлягає визнанню недійсним.

З огляду на викладене, позивачі просять суд визнати недійсним  договір №3378 від 09 серпня 2007  купівлі –продажу квартири АДРЕСА_1, посвідченим, приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Швидкою І.М,

Заявою від 21 квітня 2009 року позивачі просили залишити без розгляду позивні вимоги щодо  зобов’язання ОСОБА_3 не чинити позивачам перешкоди у володінні та користуванні спірною квартирою,скасувати державну реєстрацію на спірну  квартиру за ОСОБА_8 та ОСОБА_3 /а.с. 71-73/, але в судовому засіданні подану заяву не підтримали.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав  позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Також судом досліджено письмові пояснення та заслухавши особисті пояснення позивачки  ОСОБА_2, посвідчені приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Будаковою І.Г./а.с.135/

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену у запереченнях/а.с.69-70, 165-167/, та  надав суду аналогічні пояснення.

 Представник третьої особи  - приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Швидкої І.М, пояснила наступне, що підстав для відмови у вчиненні нотаріальних дії стосовно укладання договору   договір №3378 від 09 серпня 2007  купівлі –продажу квартири АДРЕСА_1./а.с.38-40/

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору  - Міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації», до початку судового засідання надало письмовий відзив на позов, яким просить здійснити розгляд справи без участі їх представника/а.с. 32/.  

                Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання чи оспорювання, ст. 16 названого кодексу визначені способи захисту цивільних прав судом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказуванню підлягають ті обставини, які мають для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_2, що підтверджується фотокопією свідоцтва про народження від 07липня 1986 року серія НОМЕР_1 /а.с.7/.

28 жовтня 1993 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується фотокопією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 /а.с. 8/.

Відповідно витягу з актового запису про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 померла   ОСОБА_5/а.с.9/.

Відповідно витягу з актового запису про смерть 21 лютого  2006 року помер  ОСОБА_6 /а.с.10/.

Згідно до свідоцтва про право власності від 30 липня 1993 року №2867, видане Відділом приватизації житлового фонду Луганського міської Ради народних депутатів, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_1, ОСОБА_2.  /а.с.11-12/

Відповідно відомостей наданих Європейською школою бізнесу, розташованої у місті Лондон, Великобританія, ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання зазначеного навчального закладу, та з вересня 2006 року по червень 2010 року буде проходити курс : Бакалавр гуманітарних наук, Міжнародний бізнес (Іспанська мова) /а.с.13-15/.

В матеріалах справи також міститься фотокопія закордонного паспорту позивачки ОСОБА_2/ а.с. 19-20/ та  фотокопія її цивільного паспорту та ІПН/а.с.21/.

Також судом досліджено фотокопію закордонного паспорту ОСОБА_1 /а.с. 144-160/.

В матеріалах справи міститься рішення третейського суду від 23.07.2007 року яким була затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_8, та ОСОБА_1,  ОСОБА_2, та визнано право власності на  спірну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1./а.с.43-49/.

На підставі Ухвали Свердловського міського суду від 07 серпня 2007 року було видано виконавчий лист про визнання права власності за ОСОБА_8  на  спірну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1./а.с.50-52/.

Зазначене рішення третейського суду та виконавчий лист були належним чином зареєстровані у МКП «БТІ», що підтверджується фотокопією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно/а.с.54-57/  

Також, судом досліджена фотокопія Ухвали про скасування рішення та припинення провадження по справ від 19 серпня 2008 року, якою  скасовано рішення третейського суду від 23.07.2007 року та припинено провадження по справі./а.с.25-26/.

ОСОБА_8  ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується фотокопією свідоцтва про смерть від 14 лютого 2008 року, серія І-ЕД №154855 /а.с.27/.

Суд, заслухавши сторони, допитавши свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та дослідивши надані ними письмові докази в їх сукупності приходить до наступного.  

Згідно ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

           Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.            

          Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1.   справа , по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2.   рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, то скасовано може бути лише ту частину рішення,що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3.   третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4.   склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону.

          Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

          Як зазначалось, згідно зі ст.2 Закону компетентним судом є місцевий загальний суд за місцем розгляду справи третейським судом.

          Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторону права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених цією статтею.

          У разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.          

            Таким чином, при розгляді вказаних справ необхідно мати на увазі, що рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законом; заява про оскарження рішення може бути подана стороною до компетентного суду з дотриманням правил підсудності та підвідомчості протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

           Закон «Про третейські суди» не містить  положень про можливість поновлення  строку звернення з заявою про скасування рішення третейського суду.

Судом встановлено, що  Ухвалою третейського суду від 19.08.2008 року  рішення третейського суду від 23.07.2007 року було скасовано та припинено провадження по справі/а.с.25-26/. Проте згідно зі ст.2 Закону компетентним судом є Свердловський міський суд.

Рішень компетентного  суду щодо скасування  рішення третейського суду від 23.07.2007 року суду не надавалося.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін чи інша зацікавлена особа оспорює її дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Разом з тим ч. 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Ст.41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що як на час укладення так і на час розгляду даної справи у суді, договір купівлі-продажу квартири №3378 від 09 серпня 2007 за яким  спірна квартира була продана відповідачці ОСОБА_3, укладений відповідно до чинного законодавства та на законних підставах, підстав для визнання його недійсним позивачем суду не надано.

Крім того, відповідно  до п.10  Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсним наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

В цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного  позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.

Проте позивачами заявлялися вимоги, щодо визнання договору купівлі-продажу квартири №3378 від 09 серпня 2007   недійсним, та скасування державної реєстрації спірної квартири за ОСОБА_8  та  ОСОБА_3.

Вимог щодо віндикації спірного  майна позивачами не заявлялося.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.  

 Керуючись ст.ст.203, 215, 228, 321, 328 ЦК України, ст.ст.10, 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -  

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», приватного нотаріусу Луганського міського нотаріального округу Швидкої І.М, про визнання недійсним договору купівлі –продажу та повернення майна з чужого володіння, відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з моменту його проголошення до Апеляційного суду Луганської  області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Луганська. Особи, які приймали участь у розгляді справи, але не були присутні при оголошенні рішення в той же строк після отримання копії рішення.          

Суддя  :                                     Н.О.Кравченко