Справа № 2а- 249 2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коваленко К.В
при секретарі Старенькій С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка в приміщені суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни , -
в с т а н о в и в :
Позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою, посилаючись на те, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте в супереч вимогам закону в період з 2006 року по вересень 2010 року їй було не доплачено допомогу в сумі 6138 грн.. Просить суд визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 2006 року по вересень 2010 року в сумі 6138грн., а з вересня 2010 року щомісячно на весь період дії Закону.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи його належним чином повідомлено.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу на підставі документів, що є в матеріалах справи.
Дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
В суді встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими для цієї категорії осіб.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Жодних підстав поважності пропуску строку звернення до суду, чи клопотання про поновлення даного строку, позивачка суду не надала.
Позивачка звернулась до суду з позовом в порядку цивільного судочинства в вересні 2010 року. Проте оскільки Рішенням Конституційного Суду Країни у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691–VI та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691–VI та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, справа була закрита та позивачці було рекомендовано звернутись в порядку адміністративного судочинства. Разом з тим за час коли справи пов’язані із соціальними виплатами розглядались в порядку цивільного судочинства було внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства, а саме в ст.99 та строк звернення до суду було зменшено з одного року до шести місяців. Закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. За таких обставин суд вважає за можливе застосувати річний термін звеорнення до суду.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії "дітям війни".
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , яким було внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" були визнанні неконституційними.
Таким чином, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , якими було внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" втратили чинність з 22.05.2008р.
Отже, Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивача згідно вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , починаючи з 22 травня 2008 року, та сплатити на його користь заборгованість з цих виплат.
Проте, Управління пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської будь яких дій з цього приводу не здійснювало.
За таких обставин, суд вважає неправомірною бездіяльність відповідача в частині не призначення, не нарахування та не виплати позивачу у період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. підвищення до пенсії, передбаченого ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та з урахуванням вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Відносно посилань відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру мінімального розміру пенсії для здійснення розрахунку та підвищення до пенсії відповідно до ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при визначенні розміру підвищення до пенсії за основу його нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не існує.
Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" . Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися виплати дітям війни.
Відповідно до п.4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
В силу п.7 ст.9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Тому суд вважає, що наявність такої норми матеріального права (ч.3 ст. 28 Закону N 1058-IV ) та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2009 рік затверджений у наступних розмірах: з 01 січня - 498,00 грн., з 01 листопада - 573,00 грн., на 2010 рік затверджений у наступних розмірах: з 01 січня - 695,00 грн., з 01 квітня - 706,00 грн., з 01 липня – 709,00 грн., з 01 серпня – 709 грн., з 01 вересня – 709 грн.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", є безпідставним, і не звільняє суб'єкта владних повноважень, а саме, Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і ні в якому разі не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" для цієї категорії осіб.
Нарахування щомісячного підвищення до пенсії і забезпечення його виплат в компетенції саме Управління Пенсійного фонду України.
При цьому, в силу статті 7 Закону N 2195-IV за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про соціальний захист дітей війни" .
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005р.).
Таким чином, суд вважає, що підвищення до пенсії позивачу має бути сплачено відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .
Суд не приймає до уваги постанову КМУ від 28.05.2008р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" , якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом ( Законом України "Про соціальний захист дітей війни" , а не підзаконним нормативно-правовим актом ( Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530 ).
За таких обставин, суд прийшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 , 9 ,99, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року , та від 22 травня 2008, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" . , -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області нарахувати та сплачувати на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до основної пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30.09.2009р. за відрахуванням фактично сплачених сум у цей період, з подальшою виплатою до внесення відповідних змін у законодавство.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Баришівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя: Коваленко К.В.