Справа № 2-а-240/2010 р.                        

ПОСТАНОВА

іменем України

01 листопада 2010 року Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Яворської Н.І.,

за участю секретаря судового засідання  Себестьянської І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Снігурівка в порядку адміністративного судочинства адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

встановив:

ОСОБА_1 в жовтні 2010 року пред'явив в суд позовну заяву до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області (далі УПФ) про визнання дій УПФ протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2009-2010 роки в розмірі 2868, 30 грн.  

Свої вимоги обґрунтував тим, що належить до соціальної категорії «дитина війни», та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року (далі Закон № 2195-ІV), має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Проте, відповідач указану вимогу Закону № 2195-IV не виконав. У 2009, 2010 роках виплати проведені у меншому розмірі, що обмежило  право позивача на соціальний захист та достатній життєвий рівень.

При зверненні до відповідача в жовтні 2010 року, в проведенні перерахунку вказаної соціальної виплати відмовлено.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

У попереднє судове засідання позивач надав заяву з проханням справу розглянути у його відсутність, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в письмовому повідомленні просив справу слухати без представника УПФ, в запереченні на позов вимоги позивача не визвав, пославшись на відсутність порядку визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», а також фінансового незабезпечення із Державного бюджету Пенсійного фонду по згаданим виплатам.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, та згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 відноситься до соціальної категорії «дитина війни» в розумінні статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до статті 6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

З 22.05.2008 року відновлена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI та ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» №2154-VІ від 27.04.2010 р. було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 та 2010  роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009, 2010 роках розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни».

На  2009,  2010 роки є діючою стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».

На підставі вказаної норми відповідачем проводяться виплати «дітям війни» в 2009, 2010 рр.

Позивачу частково виплачено підвищення до пенсії в розмірі 49 грн. 80 коп. за 2009 рік та за 10 місяців 2010 року.

Таким чином Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них повинен був діяти відповідно до вимог статті 6 Закону України № 2195-IV і виплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року без обмеження строком.

Оскільки УПФ   перерахунок та виплату підвищення до пенсії згідно зі статтею 6   Закону № 2195-IV позивачу не провело, чим допустило протиправну бездіяльність, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача щодо періоду здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії як «дитині війни», суд враховує нормативні положення ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Позивач звернувся в суд 19 жовтня 2010 року, просить зобов'язати здійснити перерахунок за 2009, 2010 роки. Заяви про поновлення строку звернення до суду, доказів про поважність його пропуску не надав.

Приймаючи до уваги, що вид платежу, такий як підвищення до пенсії «дітям війни», є регулярного соціальною виплатою, про розмір якої позивач повинен дізнатися, отримуючи щомісячно пенсію, а також враховуючи час звернення позивачки до адміністративного суду за захистом своїх прав ( 19 жовтня 2010 року), суд вважає що позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому - задоволенню в межах строку звернення до адміністративного суду за період з 01 квітня 2010 року по 31 вересня 2010 року без зобов'язання відповідача про виплату визначеного у заяві розміру доплати, постільки такі розрахунки мають бути проведені спеціалістами УПФУ у Снігурівському районі за наявності спеціальних знань.

Посилання відповідача у запереченні про те, що законодавчо не визначено який розмір мінімальної пенсії за віком слід застосовувати для розрахунку підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни, а також на відсутність бюджетних коштів для забезпечення   доплат до пенси дітям війни не є переконливими і суд не бере їх до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань покладених на УПФ законодавством, а величина мінімального розміру пенсії за віком встановлена частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, так як чинним законодавством не встановлено іншого.

У відповідності до ст.94 КАС України якщо рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тобто суд постановляє про відшкодування позивачу витрат пов’язаних зі сплатою судового збору в сумі 3,40 грн., що підтверджено наданою квитанцією.

На підставі ст. ст. 3, 22, 46, 48, 152 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, керуючись ст. ст. 71, 86, 158-161 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2010 року по 31 вересня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  - 3 гривні 40 коп. витрат по оплаті судового збору.  

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Снігурівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Суддя