У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
головуючого – Подковського О.А.;
суддів – Крукевича М.Н., Римар Т.М.;
з участю прокурора – Чапаєва Р.В.;
захисника- ОСОБА_4
та обвинуваченої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у м.Тернополі за апеляцією обвинуваченої ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 5 жовтня 2010 року про продовження строку тримання під вартою,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці с.Ст.Нижбірок Гусятинського району Тернопільської області, жительці АДРЕСА_1, одруженій, українці, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючій на посаді асистента кафедри фінансів Галицького інституту ім..В.Чороновола, раніше не судимій,
продовжено строк тримання під вартою до 4-х місяців.
Згідно матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується за ч. 2 ст. 149 КК України в тому, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді начальника кафедри туризму Галицького інституту ім. В. Чорновола в м. Тернополі, за попередньою змовою з нею та невстановленим громадянином Республіки Болгарія на ім’я ОСОБА_5, реалізуючи злочинний намір направлений на торгівлю людьми (вербування з метою експлуатації праці людей) під приводом платного проходження навчання та практики, запропонували студентам виїхати у Республіку Болгарію в період з 12 червня 2010 року по 05 вересня 2010 року.
Далі, ОСОБА_2, отримавши в консульстві Республіки Болгарії безкоштовні туристичні візи та винайнявши автобус для перевезення, наказав студентам заплатити йому по 140 євро за кожну візу та страховку за переїзд, після чого 12 червня 2010 року ОСОБА_1 разом із студентами прибула у м.Варна Республіки Болгарія, де передала студентів громадянину Республіки Болгарія на ім’я ОСОБА_5, який примусив їх працювати різноробочими не за спеціалізацією в готелях та інших закладах громадського харчування Республіки Болгарія.
06 серпня 2010 року ОСОБА_1 затримана в порядку ст. 115 КПК України. 14 серпня 2010 року їй пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 149 КК України та в цей же день обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
5 жовтня 2010 року строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 4-х чотирьох місяців.
В апеляції обвинувачена ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та обрати їй запобіжний захід у вигляді застави або підписки про невиїзд. Своє клопотання аргументує тим, що наміру ухилятися від слідства та суду у неї немає, має постійне місце проживання та роботи, а також утримує непрацездатних батьків. Немає жодного наміру та можливості впливати на свідків, жодного разу не притягувалась до кримінальної відповідальності. Необхідність проведення по справі слідчих дій у Болгарії не може бути підставою для тримання її під вартою. Про безпідставність її тримання під вартою свідчить і той факт, що, починаючи з 14 серпня 2010 року і по даний час, жодні слідчі дії за її участю не проводились. Крім того суд, виносячи рішення про продовження строку тримання під вартою, не взяв до уваги її вік, стан здоров’я , часткове визнання вини.
Заслухавши суддю доповідача, захисника ОСОБА_4 та обвинувачену ОСОБА_1, які просять постанову суду змінити, обравши запобіжний захід у вигляді застави або ж підписки про невиїзд, думку прокурора про залишення постанови суду без змін, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення з таких підстав.
Як вбачається із зібраних досудовим слідством матеріалів, судом 1-ї інстанції вірно, відповідно ст.165-3 КПК, продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 4-х місяців, оскільки застосування більш м’якого виду запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої, а для повного та об’єктивного розслідування кримінальної справи необхідно виконати ще ряд слідчих дій.
Також, в матеріалах справи відсутні будь – які дані, які б достовірно свідчили про те, що обвинувачена ОСОБА_1, у разі застосування до неї іншого, ніж тримання під вартою запобіжного заходу, не буде ухилятися від дізнання, слідства та суду, не буде перешкоджати встановленню істини по справі, здійснювати вплив на свідків. Не навела їх обвинувачена ні в апеляційній скарзі, ні в судому засіданні в апеляційній інстанції.
За таких обставин апеляцію слід залишити без задоволення, а постанову суду без зміни.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 165-3, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію обвинуваченої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 5 жовтня 2010 року про продовження строку тримання її під вартою до 4-х місяців – без змін.
Головуючий
Судді