Судове рішення #11679728

 

 

Головуючий у 1 інстанції  - Антоновський О.О.                       категорія – ч. 1 ст.121

Доповідач- Подковський О.А.                                                       справа №  11-244

      У Х В А Л А

    І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 15 вересня 2010 року

           Колегія  суддів  судової  палати у кримінальних  справах  апеляційного  суду Тернопільської  області у складі :

                     головуючого – Подковського О.А.;    

                     суддів – Максимовича Ю.А., Крукевича М.Н.;        

                     з участю прокурора – Гарматюка Р.І.  ;

                     засудженого  ОСОБА_2,

                     

розглянула  у відкритому  судовому  засіданні  у м.Тернополі  кримінальну  справу за   апеляціями   прокурора Заліщицького району, засудженого ОСОБА_2    на  вирок Заліщицького районного суду від 13 липня 2010 року  , яким   засуджено: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця

                              і жителя АДРЕСА_1,судимого 28 вересня

                              2009 року за ст.263 ч.1,75 на 2 роки позбавлення волі із випро-

                              буванням із іспитовим строком на 1 рік

за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.

          На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Заліщицького районного суду від 28вересня 2009 року і остаточно визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.

          Згідно із вироком суду , ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 31 березня 2010 року біля 14 год. , перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у власному АДРЕСА_2 під час суперечки з ОСОБА_3, наніс один удар ножем останньому, спричинивши умисне тяжке тілесне ушкодження , небезпечне для життя в момент заподіяння.

            В апеляції: засуджений не оспорюючи факт нанесення удару ножем потерпілому стверджує , що наніс його з необережності і тому просить перекваліфікувати його дії на ст.128 КК України,а також   врахувати його вік, стан здоров»я ;

- прокурор Заліщицького району просить скасувати вирок із-за м»якості призначеного покарання.

          Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, засудженого ,   які підтримали апеляції, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія вважає , що вирок слід скасувати з наступних міркувань.

Так, у відповідності до вимог ч.1 ст.370 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний вирок.

В першу чергу до таких порушень у відповідності до ч.2 п.3 ст.370 КПК України відноситься порушення права обвинуваченого на захист і пред'явлення неконкретного обвинувачення, яке є протиречивим , неповним.

У відповідності до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24 жовтня 2003 року "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" суди повинні вимагати від органів слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Недодержання органами слідства вимог ст.132 КПК України є однією із підстав направлення справи на додаткове розслідування.

На вказані вимоги закону не звернув уваги суд, постановивши неправомірний вирок.

         Як встановлено, органами слідства пред'явлено ОСОБА_2 неконкретне обвинувачення ч.1 ст.121 КК України : не наведено мотивів скоєння злочину, умислу засудженого, фактично не викладено всі події, що передували скоєнню злочину( побиття потерпілим засудженого сковорідкою по голові ) і в результаті привели до нього , під час нього( побиття потерпілим палкою засудженого ) та після ( причини припинення злочину), а вказано лише що під час суперечки наніс один удар ножем в живіт, чим порушено вимоги ст.132 КПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 « Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи »   , згідно яких питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

         Крім того , як слідує із пояснень потерпілого ОСОБА_3 31 березня 2010 року після розпиття спиртних напоїв з засудженим та гр.ОСОБА_4 в будинку між ним та ОСОБА_2 виник конфлікт , під час якого він вдарив останнього два рази сковорідкою по голові. ОСОБА_4 , побачивши сварку, пішов з будинку. За ним вийшов і засуджений. Через деякий час ОСОБА_2 повернувся і наніс йому удар ножем у живіт.

Пояснення ОСОБА_3 про початок сварки підтвердили в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, а також і засуджений ОСОБА_2 Крім того останній пояснив , що після сварки вийшов на двір, там нарізав ножем скалок для розпалу вогню, а потім повернувся назад в будинок, в коридорі якого зустрів потерпілого . Під час сварки з ним в коридорі, після того як він його вдарив палицею, обороняючись випадково наніс удар ножем.Ніякого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень в нього не було.

Вказаним поясненням засудженого та потерпілого органами слідства та судом не дано жодної юридичної оцінки, а також не з’ясовано через який проміжок часу засуджений повернувся в будинок після початку конфлікту , і що саме там відбулося.

Прокурор  у судовому засіданні в дебатах заявив, що ОСОБА_2 вчинив злочин під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого. В апеляційній інстанції прокурор також визнав , що дії ОСОБА_2 були викликані неправомірною поведінкою потерпілого. Тобто, органи прокуратури так і не визначилися що саме зробив, який злочин ОСОБА_2 А це, на думку колегії, і не можливо зробити виходячи із обвинувачення, пред’явленого органами досудового слідства.

У зв’язку з цим у суду першої інстанції не було можливості усунути дані порушення закону.

Тому вказані порушення закону колегія вважає істотними , такими що не можуть бути усуненими в апеляційній інстанції , в зв’язку з чим  справу слід направити на додаткове розслідування , під час якого необхідно усунути порушення права на захист обвинуваченого і прийняти законне рішення.

А тому апеляції підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.365-366 КПК України , колегія ,-

                         У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2  та прокурора Заліщицького району задовольнити частково, а вирок Заліщицького  районного суду від 13 липня 2010 року стосовно ОСОБА_2 скасувати , а справу направити прокурору Заліщицького району для проведення додаткового розслідування.  

Головуючий

судді

 

Копія вірна: суддя                                       О.А.Подковський

 

 

 

 

 

         

 

           

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація