Справа № 2-4137/10

0531

   Р І Ш Е Н Н Я

                                                        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 року                                               м. Донецьк

Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого – судді Машкіної Н.В.,

при секретарі – Степановій К.І.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – Нестеренко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов’язання призначити одноразову страхову допомогу у зв’язку з 40% втратою працездатності  та щомісячну страхову виплату втраченого заробітку залежно від 40 % втрати працездатності, -

            В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати неправомірними його дії щодо відмови призначити одноразову страхову допомогу у зв’язку з 40% втратою працездатності  та щомісячну страхову виплату втраченого заробітку залежно від 40 % втрати працездатності, зобов’язати призначити зазначені виплати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 3 групи. Відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» отримує пенсію, що складається з державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, а також щорічну компенсацію на оздоровлення. При цьому, вважає, що він також має право на одноразову страхову допомогу у зв’язку з втратою працездатності  та щомісячну страхову виплату втраченого заробітку залежно від втрати працездатності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності». Згідно з висновком МСЕК № 070298 від 25.04.2007 року його визнано інвалідом 3 групи, втрата працездатності становить 40%. 07.12.2009 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення належних йому виплат, проте йому було відмовлено, тому він змушений звернутися до суду з цим позовом.

У судовому засіданні позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідальність за завдану громадянам шкоду, внаслідок Чорнобильської катастрофи, бере на себе Держава. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, в той час як Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві - є некомерційною, самоврядною організацією, тому позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач віднесений до 1 категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що  підтверджується  посвідченням  серії  А № НОМЕР_1 від 01.09.2003 року (а.с.8), визнаний інвалідом 3 групи, ступінь втрати професійної працездатності – 40%, що підтверджується довідками МСЕК (а.с.9-10).  

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначенні Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 9 Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Відповідно до ст. 13 Закону держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її, в тому числі за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 63 Закону фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

На підставі Постанови КМУ № 936 від 20.09.2005 року «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахування та виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провадять органи соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року роз’яснено, що дія Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності» не поширюється на військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і деякі інші категорії осіб, порядок та умови страхування яких установлено спеціальним законодавством, яким в данному випадку є Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» отримує пенсію, що складається з державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, а також щорічну компенсацію на оздоровлення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відмова відповідача (а.с.5) щодо призначення позивачу одноразової страхової допомоги у зв’язку з 40% втратою працездатності  та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від 40 % втрати працездатності є правомірною, тому в їх задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

             На підставі ст. 50 Конституції України, ст. 9, 13, 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови КМУ № 936 від 20.09.2005 року «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

      В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов’язання призначити одноразову страхову допомогу у зв’язку з 40% втратою працездатності  та щомісячну страхову виплату втраченого заробітку залежно від 40 % втрати працездатності – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя: