Справа №1-191/№1-н-11/2010
ПОСТАНОВА
іменем України
26 жовтня 2010 року м.Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого – судді Горгулько Н.А.,
при секретарі Кравчук В.В.,
з участю прокурора Гончара І.О.,
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
законного представника ОСОБА_3,
представників служби у справах дітей – Поліщук Л.М., Іщенка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полонному кримінальну справу відносно неповнолітнього:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, не одруженого, учня ЗОШ №3 9-Б класу, раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
15.08.2010 року, близько 21.00 год., неповнолітній ОСОБА_6 попередньо домовившись з ОСОБА_7 перебуваючи на території гаражного масиву, що по вулиці Привокзальна м. Полонне, біля будинку № 38, неподалік заводу ВАТ «Полонне Фарфор», за допомогою пилки по металу з повітряної лінії тепломережі, яка належить Полонському підприємству теплових мереж, відрізав металеву трубу довжиною 8 метрів діаметром 120 мм. вартість якої становить 164 гривні, та намагався її перерізати на дві частини і викрасти, однак свій умисел реалізувати до кінця не зміг так, як був затриманий на місці вчинення крадіжки працівниками охорони ВАТ «Полонський Фарфор».
Органами досудового слідства ОСОБА_6 пред’явлене звинувачення за ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 вину свою визнав повністю, розкаявся у вчиненому та показав, що дійсно 15.08.2010 року близько 20 години він пішов, до гаражного масиву, що розташований на вулиці Привокзальна біля будинку № 38, що неподалік заводу ВАТ «Полонський Фарфор» для того, щоб поїсти яблука так, як там є яблуня. Прийшовши до яблуні ОСОБА_6 побачив свого знайомого ОСОБА_7, який знаходився біля яблуні і їв яблука. ОСОБА_7 він знав вже давно, так, як він проживає з ним по сусідству, а саме в сусідньому під’їзді в будинку АДРЕСА_1. Побачивши, ОСОБА_7 він до нього підійшов і вони разом їли яблука і спілкувались. Потім вони пройшли кілька метрів і побачили, що на повітряній лінії тепломережі знаходиться металева труба, яка підрізана і звисає з тепломережі, що розташована біля гаражного масиву. Побачивши вказану трубу ОСОБА_7 попросив його допомогти йому зрізати вказану трубу, тим самим мотивував це тим, що він хоче зрізати вказану трубу і продати її під стовпці людям. Пообіцяв, що після того як ОСОБА_7 продасть вказану трубу він йому дасть гроші. ОСОБА_6 погодився на пропозицію ОСОБА_7 і той пішов додому для того, щоб взяти пилку для металу, а він в свою чергу залишився на території гаражного масиву і чекав на ОСОБА_7. Через п’ять хвилин ОСОБА_7 повернувся в його руках була пилка для металу і він поліз на дерево і відрізав вказану трубу, яка на той час вже була надрізаною. В цей час ОСОБА_6 стояв на землі і спостерігав. Відрізавши трубу, ОСОБА_7 зліз з дерева і сказав, що тепер вказану трубу треба перерізати на дві частини так як вона важка і її не зручно буде нести. ОСОБА_6 погодився і вони розпочали перерізати вказану трубу на дві частини. Але розпочавши різати близько 22 години до них підійшли працівники охорони ВАТ «Полонський Фарфор», затримали їх відвели на прохідну частину заводу, після чого приїхали працівники міліції. Вказував, що ОСОБА_7 не змушував різати вказану трубу, а він сам погодився на це. У вчиненому щиро розкаюється та обіцяє такого більше не вчиняти.
Крім власного визнання вини, вина ОСОБА_6 підтверджується його показаннями на досудовому слідстві, дослідженими у судовому засіданні, показаннями матері неповнолітнього ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, представника служби у справах дітей Поліщук Л.М. у судовому засіданні, протоколами огляду речових доказів, іншими доказами у справі.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України повністю доведена у судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст.105 КК України неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
Відповідно до вимог ст.447 КК України коли суд при розгляді справи, що надійшла з обвинувальним висновком, прийде до висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, без застосування кримінального покарання, він виносить ухвалу, а суддя – постанову про закриття кримінальної справи і вирішує питання про застосування до неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених ч.2 ст.105 КК України.
Враховуючи, що підсудний ОСОБА_6 є неповнолітнім, вперше скоїв злочин, щиро розкаявся, позитивно характеризується, активно сприяв розкриттю злочину, суд вважає, що він не потребує застосування кримінального покарання.
Обираючи вид примусового заходу виховного характеру щодо ОСОБА_6, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, а тому вважає за можливе застосувати до нього примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд батьків.
На підставі ст.105 КК України, керуючись ст.447 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України – звільнити і передати його під нагляд матері – ОСОБА_3 строком на 1 (один) рік.
Кримінальну справу відносно ОСОБА_6 - закрити.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд – скасувати.
На постанову може бути подана апеляція до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом семи діб.
Суддя Н.А.Горгулько