Справа № 22ц-5890/2010 Головуючий у 1-й інстанції – ЛОГВІНА Т.В.
Категорія – цивільна Доповідач – ШЕВЧЕНКО В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ЛАКІЗИ Г.П.,
суддів: БОБРОВОЇ І.О., ШЕВЧЕНКА В.М.,
при секретарі МАРЧЕНКО О.О.,
за участю: позивача ОСОБА_5, її представника адвоката ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_7, її представника адвоката ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 вересня 2010 року у задоволені позову відмовлено.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, судом не було з”ясовано факт наявності у ОСОБА_7 доходів, які б свідчили про її платоспроможність щодо придбання спірних автомобілів; не встановлено коли саме ОСОБА_7 передавалися ОСОБА_9 кошти на придбання спірних автомобілів, в якій сумі і чи підтверджується належними доказами сам факт передачі грошей; судом залишено поза увагою обставину, що ОСОБА_7 навіть не знає дійсної вартості спірних автомобілів, оскільки за їх придбання коштів не сплачувала та не володіє фактами і обставинами укладання вказаних угод стосовно істотних умов договору; не враховано, що ОСОБА_9 в період зареєстрованого шлюбу особисто оформлював всі необхідні документи на придбання спірних автомобілів, проводи передоплату та повну оплату за спірні автомобілі, при цьому діяв без оформленого відповідно до вимог закону доручення. Не знайшов також підтвердження той факт, що ОСОБА_9 діяв саме в інтересах ОСОБА_7, а не своїх власних. Суд прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_9 мав право від імені ОСОБА_7 підписувати та укладати оспорювані договори. Судом не взято до уваги той факт, що знайшло підтвердження те, що спірні договори в частині, що стосується покупця, є удаваними правочинами. Також апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема: ст.ст. 237, 238, 207, 655, 666, ч.3 ст.215, 217, 235 ЦК України, ст.ст. 60, 65 СК України. Апелянт наполягає на тому, що оскільки спірні автомобілі були придбані в період шлюбу, то дійсними покупцями за спірними договорами є вона і відповідач ОСОБА_9 Судом в порушення норм ст.131 ЦПК України незаконно було відмовлено у прийнятті ряду письмових доказів по справі на підтвердження платоспроможності ОСОБА_9 В рішенні суду не проведена оцінка доказів по справі. Також, з оскаржуваного рішення суду не вбачається, що в судовому засіданні брала участь апелянт як позивач та її представник. Крім того, судом порушено вимоги ст.196 ЦПК України – таємниця нарадчої кімнати, при цьому апелянт зазначає, що суддя під час перебування в нарадчій кімнаті по її справі розглядала іншу адміністративну справу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
По справі встановлено, що 19 грудня 2002 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі – продажу транспортного засобу - автомобіль моделі TOYOTA Corolla, 1992 року випуску, червоного кольору, кузов НОМЕР_1, д.р.н. НОМЕР_2
19 червня 2007 року між Приватним підприємством «Автострада Київ» та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі – продажу - автомобіль TOYOTA Corolla 1,6 L M/T S/D, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_3, д.р.н. НОМЕР_4.
Обставини оформлення договорів купівлі- продажу транспортних засобів, в яких покупцем була ОСОБА_7, стверджені письмовими договорами купівлі-продажу( ас. 7-14), та іншими доказами яким суд дав належну оцінку.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року „Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Частина 1 ст.203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, підставою недійсності правочину може бути недотримання спеціальних вимог закону щодо вчинення певних видів правочинів.
Відповідно до ст.235 ЦК якою обґрунтовувались позовні вимоги, сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, не ті що випливають зі змісту оформленого правочину.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_5, зазначала ті обставини, що спірні автомобілі були придбані відповідачкою в період її (позивачки) шлюбу із сином останньої, відповідачем ОСОБА_9, тому зазначені договори в частині що стосується покупця є удаванами правочинами, оскільки дійсними покупцями автомобілів за договорами є позивачка та її чоловік ОСОБА_9, і такими право -чинами порушені її права та законні інтереси як одного із подружжя.
Однак виходячи з предмету доказування у справі, та положень ст. 60 ЦПК, позивачкою не доведено тієї обставини, що зазначені спірні автомобілі є спільним майном подружжя і таке право спільної сумісної власності на ці автомобілі виникло у період шлюбу позивачки з ОСОБА_9, коли вони проживали однією сім”єю , за їх спільні сімейні кошти, та в результаті праці одного чи обох з подружжя.
Виходячи з наведеного доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_9, в період шлюбу з позивачкою діючи в інтересах їх сім”ї був фактичним покупцем спірних автомобілів, і тому їх дійсними покупцями є позивачка та ОСОБА_9(проти чого останній категорично заперечує), а не ОСОБА_7, не підтверджені передбаченими законом доказами.
З огляду на наведене, і встановлених судом обставин, апеляційний суд вважає що позивачкою не спростованим є той факт, що внаслідок договорів купівлі- продажу транспортних засобів від 19 червня 2007 року та 19 грудня 2002 року, саме до ОСОБА_7 як до покупця перейшло право власності на них, і тому за відсутності доказів того, що сторони оспорюваних ОСОБА_5 право- чинів насправді мали на увазі інший правочин, відсутні підстави для визнання недійсними зазначених правочинів.
Не є підставою для задоволення апеляційної скарги, і посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що ОСОБА_7 власноруч не вчиняла підпису від імені покупця на договорах купівлі- продажу транспортних засобів, а це за неї зробив її син – відповідач ОСОБА_9, оскільки учасники зазначених правочинів не заперечували факту їх дійсності, підтвердивши своїми діями наявність своїх прав та обов”язків за договорами купівлі- продажу.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення судом під час ухвалення рішення таємниці нарадчої кімнати. Оскільки приєднаний до апеляційної скарги, список справ, призначених до розгляду головуючим у справі, з 27.09.2010 року по 01.10. 2010 року, не може свідчити про те, що під час ухвалення рішення по справі, сторонні особи мали вплив на прийняття рішення суду, ніяких доказів того що під час його ухвалення інші особи перебували в нарадчій кімнаті, апеляційному суду не було надано.
Сукупність досліджених матеріалів справи та наявні в ній докази приводять апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення суду.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: