Справа №11-705/2010 р. Головуючий у І інстанції Балаба О.А.
Категорія ч.1 ст.125 КК Доповідач Трейтяк О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого НАВОЗЕНКО Л.С.
Суддів ТРЕЙТЯК О.П., ГРИГОР’ЄВОЇ В.Ф.
з участю адвоката ОСОБА_1
засудженої ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Понорниця, Коропського району Чернігівської області, українка, громадянка України, з середньою освітою, заміжня, працююча молодшою медсестрою Понорницької районної лікарні, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима,
засуджена за ст. 125 ч.1 КК України до штрафу в сумі 510 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 1000 гривень на відшкодування витрати на правову допомогу та 200 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь потерпілого ОСОБА_3
Судом ОСОБА_2 визнана винною в тому, що 11 лютого 2010 року, близько 18 год. 30 хв. у під’їзді будинку № 44, розташованого по вул. Гагаріна в смт. Понорниця, Коропського району Чернігівської області на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_3 у вигляді: забою м’яких тканин в ділянці лівого кута нижньої щелепи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Засудженою ОСОБА_2 на вирок суду подана апеляція, в якій вона просить вирок суду щодо неї скасувати, а провадження у справі закрити на підставі вимог ст.6 п.2 КПК України за відсутністю в її діях ознак злочину. Зазначає, що вирок суду є неправильним через неповне, не об’єктивне дослідження усіх обставин справи та на підставі зібраних доказів вважає, що в її діях відсутній склад злочину, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами, також не досліджені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14; лікар ОСОБА_15 не мав права оглядати потерпілу і давати їй довідку, у потерпілої не було тілесних ушкоджень, тому що не було фізичного контакту з нею.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_1, які підтримала апеляцію та просили її задовольнити з вказаних в ній підстав, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновки суду про винність засудженої ОСОБА_2 у скоєнні злочину за зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності і взаємозв’язку.
Засуджена ОСОБА_2 в суді винною себе не визнала та пояснила, що 11.02.2010 року між нею та ОСОБА_8 виник конфлікт в ході якого почалася сутичка, під час якої ОСОБА_3 намагалася скинути з неї кофту та дряпала її і вона не пам’ятає, щоб вдаряла ОСОБА_3, але можливо в процесі сутички випадково вдарила.
Вина ОСОБА_2 у скоєні інкримінованого їй злочину підтверджується показаннями потерпілої та свідків даними в судовому засіданні суду першої інстанції.
Потерпіла ОСОБА_3 показала, що 11.02.2010 року близько 19 –ї години вона з чоловіком ОСОБА_8 зустріли біля під’їзду будинку ОСОБА_9, який почав з’ясовувати з ними відносини. Коли вони зайшли до під’їзду, вийшла ОСОБА_2 і почала щось незрозуміле казати, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_9 почали наносити тілесні ушкодження її чоловіку ОСОБА_8 Коли вона підійшла до чоловіка, щоб допомогти йому та потягнула його за рукав, ОСОБА_2 умисно ударила її кулаком у щелепу.
Свідок ОСОБА_8, чоловік потерпілої, дав аналогічні показання крім цього пояснив, що 11.02.2010 року під час сварки ОСОБА_2 підбігла до нього та натягла йому шапку і почала разом з ОСОБА_9 бити і тягти до своєї квартири. Коли він підняв шапку, то побачив, що дружина намагалася йому допомогти і тягнула його за рукав і в цей момент ОСОБА_2 навмисно вдарила її кулаком в щелепу зліва.
Свідок ОСОБА_9, чоловік засудженої, показав , що 11.02.2010 року після 18-ї години він знаходився біля під’їзду будинку і коли побачив , що ОСОБА_3 з чоловіком йшли додому спитав у ОСОБА_8 навіщо він перевернув відро. Коли всі зайшли до під’їзду, відбулася словесна сварка. В цей час з квартири вийшла його дружина ОСОБА_2 Потім ОСОБА_3 і ОСОБА_2 почали тягатись за рукави. В момент сутички його дружина ОСОБА_2 потерпілу не вдаряла, можливо лише що випадково.
Свідок ОСОБА_10 показала, що 11.02.12010 року ввечері вона була вдома. Їй подзвонили в двері, вона вийшла в під’їзд і побачила на площадці ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_8 та ОСОБА_2 з її чоловіком ОСОБА_9, між якими була словесна сварка, після чого вони розійшлись. Вона не бачила, щоб ОСОБА_2 ударила ОСОБА_3, оскільки у під’їзді було темно.
Не зважаючи на невизнання засудженою вини у інкримінованому злочині її вина повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно висновку експерта № 805 від 31.05.2010 року у громадянки ОСОБА_3 , 1963 року народження, було виявлено тілесне ушкодження у вигляді забиття м’яких тканин в ділянці кута нижньої щелепи зліва, котре виникло від дії тупого предмету, могло утворитися 11.02.2010 року і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.26-27).
Відповідно до довідки від 11.02.2010 року виданої лікарем Понорницької районної лікарні, ОСОБА_3 зверталась до лікаря 11.02.2010 року о 18 год. 40 хв., який описав стан та наявні у неї ушкодження, а також встановив діагноз: забій нижньої щелепи зліва (а.с.3).
Обставини нанесення ударів та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 саме ОСОБА_2 були встановлені під час проведення перевірки дільничним інспектором та викладені у постанові від 30.03.2010 року, згідно якої встановлено що 11.02.2010 року в під’їзді будинку ОСОБА_2, ОСОБА_9 нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с. 31).
Суд критично поставився до показань засудженої ОСОБА_2 та обґрунтовано розцінив їх, як спробу уникнути відповідальності за скоєне, оскільки вони суперечать доказам та показанням потерпілої, свідків які узгоджуються між собою та з наявними в матеріалах справи висновками експертиз.
Доводи засудженої про неповноту судового слідства, яка виразилась зокрема в тому, що не були допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_14 не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання та матеріалів справи, ніхто не заявляв клопотання про виклик і допит свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_14, а свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились і сама засуджена просила розглядати справу в їх відсутності.
Твердження засудженої ОСОБА_2 про те, що у ОСОБА_3 не було тілесних ушкоджень спростовуються наведеними вище доказами, зокрема довідкою лікаря та висновком судово-медичної експертизи, висновки якої науково обґрунтовані і будь-яких сумнівів у правильності висновків не має.
Що стосується посилання засудженої на те, що сімейний лікар Понорницької районної лікарні ОСОБА_15 не мав права оглядати потерпілу і давати їй довідку за результатами огляду, то ці доводи суперечать Основам законодавства України про охорону здоров’я, зокрема статтям 34, 38 названого Закону України.
Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ст.125 ч.1 КК України, як умисне нанесення потерпілій ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень.
Покарання засудженій ОСОБА_2 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особи винної, її віку, сімейного стану, стану її здоров’я, що раніше вона до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, позитивно характеризується за місцем мешкання та за місцем роботи.
Суд обґрунтував у вироку свій висновок про задоволення цивільного позову потерпілої в частині стягнення витрат за надання правової допомоги у розмірі 1 000 грн. та часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 грн., при визначенні розміру шкоди суд правильно врахував наслідки, які настали від дій засудженої, глибину моральних та душевних страждань потерпілої, матеріальний стан засудженої та потерпілої, а також вимоги розумності та справедливості.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б притягли за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а
вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
Трейтяк О.П. Навозенко Л.С. Григор’єва В.Ф.